Рішення № 13814919, 16.02.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-611/11Головуючий у 1-й інстанції: Чорненко Л.І.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 рокум. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого суддіСпас О.В.

суддівГончара О.С., Бабак А.М.

при секретаріСеменчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про повернення майна та стягнення неустойки за договором оренди, третя особа Головне управління статистики у Запорізькій області, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось в суд із позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про повернення майна та стягнення неустойки за договором оренди.

Зазначало, що 30.01.2006 року між сторонами у справі був укладений договір оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області і складається із вбудованого в перший поверх адміністративної будівлі нежилого приміщення загальною площею 17 кв.м за адресою: АДРЕСА_1

Строк дії договору, п.10.1 якого був змінений додатковим договором № 3 від 09.04.2008 року, закінчився 25 січня 2009 року.

Дія договору оренди пролонгована не була, про що відповідач повідомлялося рекомендованими листами від 08.10.2008 року та від 30.01.2009 року та пропонувалось повернути орендоване майно за актом прийому-передачі.

Посилаючись на те, що приватний нотаріус повернення приміщення не здійснив і продовжує користуватися ним без правових підстав, позивач просив зобовязати відповідача звільнити обєкт оренди та стягнути з нього до державного бюджету передбачену умовами договору неустойку у розмірі 2312 гр. 72 коп.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року позов задоволено.

Із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 не погодився, в зв'язку з чим звернувся в суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просив рішення скасувати, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте суд першої інстанції склав рішення, яке не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК.

Так, суд першої інстанції неправильно зазначивши найменування відповідача, виклавши із зайвою деталізацією позовні вимоги позивача і заперечення відповідача, лише формально перелічивши пункти договору оренди і деякі статті ЦК України та Закону України «Про оренду державного і комунального майна»відмовив в задоволенні позову без будь-якого правового обґрунтування і без спростування наведених відповідачем заперечень.

Усунення наведених недоліків можливе шляхом ухвалення нового рішення.

В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2006 року між сторонами у справі був укладений договір оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області і складається із вбудованого в перший поверх адміністративної будівлі нежилого приміщення загальною площею 17 кв.м за адресою: АДРЕСА_1

Строк дії договору закінчився 25 січня 2009 року.

Дія договору оренди пролонгована не була, про що відповідач повідомлялося рекомендованими листами від 08.10.2008 року та від 30.01.2009 року, якими орендареві пропонувалось повернути орендоване майно за актом прийому-передачі у відповідності до умов договору. Відповідачеві позивачем надсилався акт прийому-передачі спірного приміщення, який ОСОБА_2 відмовився підписувати.

Таким чином, відповідач з 25 січня 2009 року без будь-яких правових підстав продовжує користуватись спірним приміщенням.

Згідно ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, оскільки ОСОБА_2 володіє державним майном без відповідної правової підстави, його (майна) власник (держава в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області) вправі витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

Єдиним реальним способом захисту такого порушеного права є ухвалення судом рішення про припинення дії, яка порушує право, а саме виселення відповідача із спірного нежилого приміщення, що повністю узгоджується з положеннями ст.16 ЦК.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що вимога позивача про зобовязання відповідача повернути спірне майно балансоутримувачу Головному управлінню статистики в Запорізькі області за актом прийомупередачі не узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК, оскільки наведена стаття не передбачає обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Більш того, добровільне чи примусове виконання рішення суду про виселення відповідача в повній мірі захистить інтереси власника майна і виконання будь-яких додаткових дій не потребує.

Відповідно до п.9.3 Договору оренди «за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути Майно у разі припинення дії договору Орендар відшкодовує Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна».

Згідно ст. 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, наведені умови договору повністю узгоджуються з вимогами закону. ОСОБА_2, будучи орендарем за договором оренди, з часу припинення договору оренди не виконав свого обов'язку щодо повернення речі, позивач, будучи орендодавцем, має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Наведений позивачем розрахунок такої заборгованості узгоджується з умовами договору і вимогами закону, а тому приймається колегією суду як належний доказ.

Позивач своїм запереченням щодо позовних вимог посилаючись на ст.785 ЦК зазначив ту обставину, що він має у разі припинення договору, повернути майно його балансоутримувачу, т.т. Головному управлінню статистики у Запорізькій області. Проте, воно не вимагало вчинення такої дії. Більш того, регулярно виставляло рахунок за оренду його приміщення і справно приймало оплату за це.

Колегія суддів критично ставиться до таких заперечень відповідача з наступних підстав.

Так, ст. 785 ЦК передбачено наслідки припинення договору оренди майна у вигляді обовязку наймача (орендаря) повернути майно наймодавцеві (орендодавцеві).

Орендодавцем за спірним договором є саме позивач, який наполягає на поверненні майна, а не третя особа у справі - Головне управління статистики у Запорізькій області, яке не наполягає на виселенні відповідача.

Непідписання відповідачем акту прийому-передачі майна жодним чином не зумовлює виникнення у ОСОБА_2 права на подальше його перебування в спірному приміщенні.

Непогодження нотаріуса з мотивами відмови орендодавця в подальшій пролонгації договору не має по справі жодного правового значення, оскільки така відмова є абсолютним правом орендодавця і спірних правовідносин не стосується.

Керуючись ст. ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити частково.

Виселити приватного нотаріуса ОСОБА_2 з нежилого приміщення (літера А, приміщення №10 площею 6,7 кв.м., приміщення №19 площею 8,6 кв.м. та частини коридору спільного користування №17 площею 1,7 кв.м.) вбудованого в перший поверх адміністративної будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1

Повернути зазначене приміщення Головному управлінню статистики у Запорізькій області.

Стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_2 до державного бюджету України 2312,72 грн. неустойки (Державний бюджет України м.Вільнянськ 22080200 код ЄДРПОУ34677061 Банк одержувач ГУДКУ у Запорізькій області МФО813015 р/р 31116093700079)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 171 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддясуддясуддя

Спас О.В. Гончар О.С.Бабак А.М.