Ухвала суду № 138149146, 13.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-во/759/131/26

ун. № 759/25135/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві заяву позивача ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні, подану у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

15 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виправлення описки у заочному рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у цивільній справі №759/5135/21, зазначивши у резолютивній частині рішення суду: «Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку під літ. «А» з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 ».

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що відсутність у рішенні суду зазначення житлового будинку під літерою «А» перешкоджає проведенню державної реєстрації права власності, оскільки для такої реєстрації необхідне точне визначення об`єкта нерухомого майна відповідно до його технічних характеристик та матеріалів справи. Переконана, що таке виправлення не змінює суті ухваленого рішення та обсягу визнаного права власності, а необхідне виключно для належної ідентифікації об`єкта нерухомого майна.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 червня 2026 року для розгляду заяви визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд питання про виправлення описки у судовому рішенні здійснити без повідомлення учасників справи.

Учасники справи для розгляду даної заяви у судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 269 ЦПК України, через що, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

У відповідності до п. 19 постанови Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано належність спадкодавцеві, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірного нерухомого майна, а саме: частини жилого будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину жилого будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про виправлення описки, зазначила, що резолютивну частину слід викласти наступним чином: «Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку під літ. «А» з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 ».

Водночас, прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 була викладена наступним чином: «Визнати належність спадкодавцеві, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірного нерухомого майна, а саме: 1/2 частини жилого будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за мною, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після моєї матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року по справі № 369/8367/16-ц (провадження № 61-10808св18) виходив з того, що описки це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття. Верховний Суд зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Крім того, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017 року), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Зважаючи на встановлені обставини, резолютивна частина рішення Святошинського районного суду міста Києва 18 липня 2022 року є аналогічною прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 , а відтак не містить описок, допущених судом.

Водночас, із наявних у справі матеріалів спадкової справи №1462/11, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме Договору дарування від 25 травня 1994 року встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала 1/2 частина жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір також містить інформацію про те, що на вказаній земельній ділянці розташований жилий будинок під літерою «А», дерев`яний, жилою площею 35,1 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами.

У відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 06.05.1998 №707, будинковолодіння в цілому складається з двох житлових будинків під літ. «А», під літ. «Б», та господарчих будівель на земельній ділянці. Враховуючи вищезазначене, дозволено міському бюро технічної інвентаризації видати ОСОБА_2 та на ім`я померлої ОСОБА_3 свідоцтва про право приватної власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожній, а старі правоустоновлюючі документи анулювати.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 на праві власності належала саме 1/2 частина жилого будинку під літ. «А» з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, звертаючись до суду, ОСОБА_1 допустила описку у прохальній частині позову, яка стала причиною невірного зазначення житлового будинку у резолютивній частині рішення Святошинського районного суду міста Києва.

Суд звертає увагу, що суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19), від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21), від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до вимог статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Невірне зазначення житлового будинку унеможливлює виконання рішення суду та реєстрацію відповідного права власності, що порушує викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду, а виправлення зазначеної описки не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд доходить висновку, що у заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року слід внести виправлення описки.

Керуючись ст.ст. 219, 266, 269, 369 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні задовольнити.

Виправити описку у другому та третьому абзаці резолютивної частини заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі ун. № 759/25135/21 (пр. № 2/759/1482/22), зазначивши вірно «1/2 частини жилого будинку під літ. «А» з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 » у відповідних відмінках.

У решті рішення залишити без змін.

Дана ухвала є невід`ємною частиною заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі ун. № 759/25135/21 (пр. № 2/759/1482/22).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 13 липня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко