Рішення № 138148910, 13.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 липня 2026 р. Справа № 120/16658/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправнісю рішення органу Пенсійного фонду України про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.ст. 54, 57, 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та приведення її у розмір станом на 31.08.2025 року.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалось своїм правом на подання відзиву, у якому заперечело проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що 01.09.2025 року пенсію позивача приведено у відповідність у зв`язку з виявленою невідповідністю документів про заробітну плату та підтвердження роботи в зоні відчуження годувальника ОСОБА_2 .

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно довідки про доходи № 7074060692002040 від 11.11.2025 року позивач станом на серпень 2025 року отримував пенсію по втраті годувальника у розмірі 23610 грн.

Однак, починаючи з вересня 2025 року розмір пенсії позивача став меншим, а саме 12662,77 грн.

У зв`язку з отриманням пенсії у меншому розмірі, 23.09.2025 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про здійснення перерахунку пенсії та приведення її у розмір станом на серпень 2025 року, однак отримала відмову з підстав відсутності в електронній пенсійній справі довідки про заробітну плату з актом перевірки та довідку про стаж в зоні відчуження чоловіка позивача ОСОБА_2 ..

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796)

Метою та завданнями Закону №796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами ст. 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17.07.2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у ст. 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень ст. 16 Конституції України установив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07.04.2021 року №1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та п.п. 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія ст. 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи ст. ст. 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених ст. ст. 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 року №4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 8, ст. 16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

З огляду на наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 року, якими визнано ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд наголошує на тому, що у наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у померлого чоловіка позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та отримання 21.04.2016 року II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,

Відповідно до ст.57 Закону №796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності згідно ст. 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених ст. 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Формула обчислення таких пенсій передбачена абз. абз. 13-15 п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210 (далі - Постанова №1210).

Відповідно до п. 9 Постанови №1210 у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де:

Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо на день призначення/ перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, зазначеною в абзаці тринадцятому цього пункту, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Як видно із матеріалів справи, після смерті чоловіка, 22.03.2019 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою по перехід з пенсії за віком на інший вид пенсії, а саме: по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) та почала отримувати пенсію по втраті годувальника.

Отримавши у вересні 2025 року пенсію у розмірі 12662,77 грн замість 23610 грн, позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії та приведення її у розмір станом на серпень, однак отримав відмову з підстав відсутності в електронній пенсійній справі довідки про заробітну плату з актом перевірки та довідку про стаж в зоні відчуження чоловіка позивача ОСОБА_2 ..

Суд критично оцінює дані висновки відповідача з огляду на те, що запитувані документи були надані позивачем при подачі заяви 22.03.2019 року та стали підставою для призначення пенсії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що померлий чоловік позивача є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується рядом документів, а саме:

- записами в трудовій книжці ОСОБА_2 від 18.10.1973 року (запис 22);

- довідкою Міністерства вугільної промисловості УРСР від 10.06.1986 року № 13/590;

- довідкою ДП "Красноармійськвугілля" про заробітну плату для обчислення пенсії;

- наказом про відрядження ОСОБА_2 на Чорнобильську АЕС строком на 10 днів № 274 від 29.05.1986 року;

- довідкою, що підтверджує перебування ОСОБА_2 в населених пунктах зони відчуження м. Чорнобиль з 30.05.1986 року по 09.06.1986 року;

- розрахунком заробітної плати за роботу в зоні відчуження ОСОБА_2 ;

- актом № 44 про нещасний випадок на виробництві від 14.05.1991 року;

- експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради;

- довідками про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_2 .

Наведена вище документи, зокрема довідка ДП "Красноармійськвугілля" про заробітну плату для обчислення пенсії, не були визнані недійсними або такими, що видані безпідставно чи з порушенням правил їх видачі.

Посилання відповідача не ґрунтуються на нормах чинних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, адже ні Закон №796-XII, ні Порядок №1210, ні Порядок №22-1 не встановлюють чіткого переліку документів, необхідного для перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №796-XII.

Фактично, таким твердженням відповідач оспорює факт перебування померлого ОСОБА_2 в зоні відчуження.

Разом із тим, обставини справи та надані на їх підтвердження документи вказують на наявність у ОСОБА_2 статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що відповідачем не оспорюється.

Суд враховує, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи таким чином правами особи, яка жертвуючи власним здоров`ям виконувала громадянський обов`язок перед державою.

Крім того, відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Суд наголошує, що чинне законодавство не покладає на працівника обов`язок контролювати правильність заповнення роботодавцем внутрішньої документації, визначати форму довідок чи перевіряти наявність у них відповідних граф та реквізитів. Обов`язок щодо належного обліку праці, ведення первинної документації та видачі достовірних довідок покладено виключно на адміністрацію підприємства або відділ, який уповноважений видавати ці довідки.

Отже, правомірність та достовірність вказаної довідка вже була фактично перевірена та визнана самим органом пенсійного фонду при розрахунку виплат у минулих періодах. Подальша відмова відповідача брати ці ж документи до уваги (чи враховувати їх в повному обсязі) є проявом надмірного формалізму та порушенням принципу правової визначеності.

Така зміна позиції державного органу щодо одних і тих самих документів свідчить про непослідовність дій суб`єкта владних повноважень.

У цьому контексті суд враховує принцип "належного врядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права (права на пенсію), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип "легітимного очікування" (legitimate expectation) полягає у тому, що якщо особа на підставі дій державного органу отримала певний статус або право на виплату, вона має право розраховувати на стабільність цього стану. Оскільки відповідач тривалий час здійснював виплату пенсії на підставі довідки ДП "Красноармійськвугілля" про заробітну плату для обчислення пенсії, раптова відмова від її врахування без доведення факту фальсифікації документа порушує справедливий баланс між інтересами держави та правом особи на мирне володіння своїм майном.

Крім того, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати, про що зазначено у п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону №1058-IV та п. 4.2 Порядку №22-1.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази проведення органом Пенсійного фонду планової чи позапланової перевірки документів для оформлення пенсії.

Натомість, відповідач фактично переклав на позивача тягар доказування правомірності видачі довідки, яка була видана її покійному чоловіку майже 40 років тому.

За таких обставин, рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії № 914550138445 від 30.09.2025 року є протиправними.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За перерахунком пенсії позивач звернувся 23.09.2025 року.

Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.10.2025 року, а не як зазначено у позовній заяві - з 01.09.2025 року.

За нормами ч. ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Підстави для розподілу судових витрат на професійну правову допомогу наразі відсутні, з огляду на вказівку у позовній заяві лише на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що суд трактує як заяву відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України та надає позивачу 5-денний строк з дня ухвалення рішення на подання усіх доказів судових витрат (договорів, рахунків тощо)

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.09.2025 року № 914550138445 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. ст. 54, 57, 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2025 року згідно з довідкою ДП "Красноармійськвугілля" про заробітну плату для обчислення пенсії.

В частині інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович