Ухвала суду № 138148314, 23.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18808/25

Провадження № 4-с/752/61/26

У Х В А Л А

іменем України

23.06.2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Данілова Т.М. з участю секретаря Веселовської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УК «Лікожитлосервіс», -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася у суд зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка В.В. перебуває зведене виконавче провадження №76428481 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Постановою приватного виконавця накладено арешт на кошти боржника, в тому числі на рахунок, куди надходять кошти аліментних платежів на утримання дитини. Представник заявника звернулася до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з вказаного рахунку, проте було відмовлено, а 30 липня 2025 року платіжним дорученням приватного виконавця з банківського рахунку ОСОБА_1 було списано грошові кошти в розмірі 87 480,60 грн. в рахунок погашення боргу по зведеному виконавчому провадженню.

Заявник вважає такі дії приватного виконавця незаконними, оскільки аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Просить визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка В.В. щодо списання грошових коштів в розмірі 87 480,60 грн. та зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», який використовується для зарахування аліментних платежів та повернути на вказаний рахунок грошові кошти у розмірі 87 480,60 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року вказана скарга була повернена без розгляду заявнику.

Постановою від 29 грудня 2025 року скасована ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. надіслав заяву, в якій просить відмовити в задоволенні скарги, зазначивши, що ним проведено всі виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а факти, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

В провадженні виконавця перебуває зведене виконавче провадження №76428481 до складу якого входить 6 виконавчих документів, а саме:

№76421282 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/10100/21 від 16.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ліко-Житлосервіс» втрат від інфляційних витрат в сумі 29,34 грн.

№76421319 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/10100/21 від 16.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ліко-Житлосіервіс» 3% річних в сумі 42,57 грн.

№76421347 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/10100/21 від 16.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ліко-Житлосіервіс» судового збору в розмірі 2270 грн.

№76421209 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/10100/21 від 16.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ліко-Житлосіервіс» за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 13 437,30 грн.

№71428549 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/8286/22 від 09.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, суму інфляційних втрат, 3% річних, заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання, суму інфляційних втрат, 3% річних та судового збору в загальному розмірі 25496,72 грн.

№76221147 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 760/31368/18 від 15.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, суму інфляційних втрат, 3% річних та судового збору в загальному розмірі 66281,50 грн.

В рамках зведеного виконавчого провадження АСВП №76428481 приватним виконавцем, керуючись ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, в якій було зазначено про накладення арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Вищевказана постанова про арешт коштів боржника направлено до банків учасників електронного документообігу шляхом підписання КЕП.

08 липня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», який використовується для зарахування аліментних платежів.

Листом від 18.07.2025 р. приватний виконавець відмовив в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що на адресу приватного виконавця від банківських установ, на адресу яких направлена постанова про арешт коштів боржника, будь-яких повідомлень, що на кошти, на які накладено арешт, заборонено звертати стягнення, не надходило.

Звертаючись у суд з даною скаргою, заявник не погоджується з діями та вказаною постановою приватного виконавця, посилаючись на те, що в рамках іншого виконавчого провадження №71812659, виконується виконавчий лист №759/11333/22 від 03.05.2023 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вимогу приватного виконавця Ляпіна Д.В. від 12.06.2023 року було надано реквізити рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», для перерахування аліментних платежів.

Згідно платіжної інструкції №190 від 03.07.2025 року на вказаний рахунок приватним виконавцем було перераховано стягнуті з боржника аліменти у розмірі 103 580,60 грн.

Заявник зазначає, що вказаний рахунок було відкрито ОСОБА_1 виключно для отримання аліментів, інші види доходів, окрім аліментів на вказаний картковий рахунок зараховуватися не будуть.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) та у постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 203/4803/21 (провадження № 61-3603ск22).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом встановлено, що 08 липня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», який використовується для зарахування аліментних платежів.

Листом від 18.07.2025 р. приватний виконавець відмовив в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що на адресу приватного виконавця від банківських установ, на адресу яких направлена постанова про арешт коштів боржника, будь-яких повідомлень, що на кошти, на які накладено арешт, заборонено звертати стягнення, не надходило.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається, що платіжною інструкцією № 17832 від 31.07.2025 кошти у розмірі 87 480,60 грн. повернуто на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України».

Крім того, керуючись пунктом 10^2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділом XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами) приватним виконавцем боржнику визначено поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» для здійснення видаткових операцій, в зв`язку з чим, боржник має право користуватися даним рахунком та коштами на ньому.

Відтак, оскільки кошти у розмірі 87 480,60 грн. повернуто на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України», та приватним виконавцем боржнику визначено вказаний поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 76 - 81, 89, 259 - 261, 353 - 354, 450 - 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження» суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УК «Лікожитлосервіс» - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя