Рішення № 138147988, 13.07.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1485/26

Провадження 2/718/663/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судових засідань Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсядосудуз вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 15.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений кредитний договір №9886478, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору підтверджує Анкета-заява на кредит №9886478, позичальника від 15.11.2019, що заповнена відповідачем.

Вказує, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №48-МЛ від 05.03.2020. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 9886478 від 15.11.2019, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 41650,3 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10476 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23734,3 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 440 грн, штраф 6000 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2026 визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, відповідно до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також копію ухвали про відкриття провадження у справі, якою встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, яка отримана відповідачем особисто 20.05.2026.

28.05.2026 відповідач через кабінет «Електронного суду» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснити розгляд справи за його відсутності.

У наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів, переходу права вимоги та розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідач вказував, що надана позивачем копія кредитного договору не містить ознак його підписання сторонами, є сканкопією роздруківки електронного документа та не дає можливості перевірити її цілісність. Крім того, він заперечував факт реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створення особистого кабінету, отримання оферти, одноразового ідентифікатора та його використання для підписання кредитного договору. Також просив зобов`язати позивача надати суду можливість здійснити огляд електронного кредитного договору, відповідних електронних файлів, електронної пошти та інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якої, за твердженням позивача, було укладено договір.

Також відповідач зазначив, що позивач не довів факту перерахування кредитних коштів, оскільки надане платіжне доручення, на його думку, не містить достатніх реквізитів для ідентифікації отримувача платежу та підтвердження його виконання, а кредитний договір не містить реквізитів платіжної картки чи рахунку, на який мали бути зараховані кредитні кошти. У зв`язку з цим відповідач вважав недоведеним факт укладення кредитного договору.

Крім того, відповідач зазначив, що перехід до позивача прав первісного кредитора не звільняє останнього від обов`язку довести належними та допустимими доказами розмір заборгованості, а наданий розрахунок не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Також стверджував, що матеріали справи не містять доказів пролонгації кредитного договору, а тому проценти могли бути нараховані лише за погоджений сторонами строк користування кредитом. На підтвердження своїх доводів відповідач посилався на правові висновки Верховного Суду та вважав, що сума процентів має становити 9 000 грн, а не 23 734,30 грн.

Крім того, відповідач вказував, що у зв`язку з дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вимоги про стягнення сум, нарахованих у порядку статті 625 ЦК України, а також штрафних санкцій за період дії воєнного стану є безпідставними.

З огляду на викладене відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи заявлену до стягнення суму заборгованості необґрунтованою, а також просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи. Крім того, повідомив про намір заявити власні витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений кредитний договір № 9886478, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000 грн..

Щодо доводів відповідача про неукладеність кредитного договору суд зазначає, що вони самі по собі не спростовують наданих позивачем доказів укладення кредитного договору. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неправомірне використання його персональних даних третіми особами, втрату контролю над номером телефону чи іншими засобами ідентифікації, або звернення до правоохоронних органів чи інших компетентних органів із заявами про вчинення шахрайських дій. Саме лише заперечення факту укладення договору без належного доказового підтвердження не є підставою для висновку про його неукладеність чи недійсність.

Разом із тим суд звертає увагу, що доводи, наведені відповідачем у відзиві в частині оспорення факту укладення кредитного договору, містять суттєві неточності та суперечності. Зокрема, у відповідному розділі відзиву йдеться про укладення декількох кредитних договорів, тоді як предметом розгляду у цій справі є вимоги, що випливають з одного кредитного договору а саме № 9886478 від 15.11.2019.

Крім того, у тексті відзиву зазначено прізвище іншої особи, яке не відповідає прізвищу відповідача у цій справі. Наведені обставини свідчать про те, що відповідна частина відзиву не була належним чином адаптована до фактичних обставин цієї справи, що ставить під сумнів її релевантність та переконливість.

Відповідно до п.1.3 та п.1.4 договору - Кредит надається строком на 30 днів з 15.11.2019.Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.12.2019.

Комісія за надання кредиту: 1440.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразовою (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 9000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.( п.1.5.1, п.1.6).

Згідно з п. 2.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в н. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п.1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору.Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку кредитування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження на максимальні ставки комісії за продовження кредиту 3,5,7 днів.

Відповідно до п.2.3.2 кредитного договору, волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

В п.2.5 вказано, що позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту / сплату за продовження строку кредитування одним з способів, зазначених на сайті Товариства miloan.ua. При цьому Позичальник самостійно сплачує послуги платіжної системи (фінансового посередника), що здійснює переказ грошових коштів, у відповідності до тарифів останньої. Товариство забезпечує можливість сплати заборгованості через особистий кабінет на сайті miloan.ua, в т.ч. у дні, які відповідно до чинного законодавства України є вихідними, святковими, неробочими. Позичальник має скористатися такою можливістю у випадку якщо на момент здійснення платежу йому недоступні інші способи погашення заборгованості (наприклад у святкові, вихідні дні, нічний час, перебування за кордоном, тощо).

Доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів суд вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало виписку по рахунку відповідача ОСОБА_1 , з якої встановлено, що 15.11.2019 на платіжну картку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) було здійснено переказ грошових коштів у сумі 12 000 грн.

Отже, витребувана судом інформація безпосередньо підтверджує факт зарахування кредитних коштів на банківську картку, яка належить відповідачу, а тому спростовує твердження останнього про відсутність доказів видачі кредиту.

Посилання відповідача на те, що у платіжному дорученні зазначено лише маскований номер платіжної картки, не спростовує факту здійснення переказу, який повністю підтверджується витребуваною судом інформацією з АТКБ «Приватбанк». Саме ці відомості дають можливість беззаперечно ідентифікувати отримувача коштів та підтверджують їх зарахування на рахунок відповідача.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у платіжному документі відмітки банку про проведення платежу, дати здійснення операції та банківського операційного штемпеля, оскільки факт перерахуванні коштів підтверджується витребуваною судом інформацією з АТКБ «Приватбанк».

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у кредитному договорі повного номера платіжної картки або банківського рахунку, на який підлягали перерахуванню кредитні кошти, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про неукладеність договору чи неперерахування коштів. Факт видачі кредиту підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема платіжним дорученням та витребуваною судом інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які в сукупності підтверджують зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

За таких обставин доводи відповідача щодо недоведеності факту передачі кредитних коштів ґрунтуються виключно на припущеннях та повністю спростовуються дослідженими судом письмовими доказами

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач здійснював часткові платежі, тоді як Кредитодавецьправомірно нараховував відсотки за базовою ставкою протягом визначеного договором 30-денного строку кредитування, а також продовжив нарахування відсотків протягом наступних 60 днів після настання терміну повернення кредиту, керуючись п. 2.2.3 цього договору. Однак ОСОБА_1 не погасив кредит, тому у нього є заборгованість в розмірі 41650,3 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10476 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23734,3 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 440 грн, штраф 6000 грн.

Також судом встановлено, що 05.03.2020 між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про відступлення права вимоги № 48-МЛ. Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № № 9886478 від 15.11.2019.

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №48-МЛ від 05.03.2020 сума заборгованості відповідача становить 41650,3 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10476 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23734,3 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 440 грн, штраф 6000 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТзОВ «Кредит-Капітал» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін уформулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватисяв такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 15.11.2019 укладено кредитний договір № 9886478.ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалася заборгованість.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 41650,3 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10476 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23734,3 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 440 грн, штраф 6000 грн.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості або урегулювання її сплати в позасудовому порядку.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Кредитним договором визначено строк, на який надається кредитна лінія, а саме 30 днів до 15.12.2019 (п. 1.3,1.4 Договору), сплата комісії та процентів.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору, де вказано, що позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку кредитування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження на максимальні ставки комісії за продовження кредиту 3,7,15 днів.

У пункті 2 Додатку № 1 до кредитного договору зазначено, що у разі зміни будь-яких відомостей, вказаних у Графіку розрахунків, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, Позичальник доручає Товариству самостійно оновити (актуалізувати) Графік розрахунків шляхом внесення до нього відповідних змін або викладення його у новій редакції, а також розмістити оновлений Графік в Особистому кабінеті Позичальника на вебсайті Товариства.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження оновлення Графіку платежів шляхом внесення до нього відповідних змін або викладення його у новій редакції, а також доказів розміщення такого Графіку в Особистому кабінеті ОСОБА_1 , як це передбачено пунктом 2 Додатку № 1 до кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не містять правил пролонгації кредиту, на які кредитодавець посилається у кредитному договорі, що унеможливлює перевірку умов та порядку продовження строку повернення кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно з умовами договору та наданим фінансовим розрахунком факт оформлення пролонгації кредиту не підтверджено, а всі здійснені Відповідачем платежі спрямовувалися виключно на погашення поточної простроченої заборгованості відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», якщо внесеного платежу недостатньо для повного погашення заборгованості, кошти спрямовуються на погашення вимог кредитора в такій послідовності: спочатку погашається прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; далі поточна сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу неустойка та інші платежі, передбачені договором про споживчий кредит.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач виконував свої зобов`язання за кредитним договором та здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 15.12.2019 на суму 5532 грн, 27.01.2020 1432,25 грн, 30.12.2019 1783,80 грн, 04.01.2020 500 грн, які були зараховані первинним кредитором шляхом розчленування на погашення частково тіла кредиту, процентів, комісії за управління та обслуговування кредиту.

Оскільки такий порядок зарахування коштів суперечить приписам статті 19 ЗУ «Про споживче кредитування», суд визнає такі дії позивача неправомірними.

За таких обставин суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 9886478 від 15.11.2019.

Так, із платежу, здійсненого 15.12.2019 у сумі 5532 грн, позивачем зараховано 1200 грн на погашення тіла кредиту, 3132 грн відсотків та 1200 грн на погашення комісії. Таким чином, ОСОБА_1 , здійснивши внесення коштів в розмірі 5532грн частково погасив тіло кредиту, зменшивши його з 12 000 грн до 6481 грн, однак відсотки станом на 15.12.2020 залишилися простроченими і не погашеними в розмірі 9000 грн.

В період з 16.12.2019 по 30.12.2019 (дата внесення коштів) розмір відсотків становить 2430 грн (6481 грн зменшене тіло кредиту * 2,5 % в день / 100% = 162 грн * 15 днів = 2430 грн.

30.12.2019 відповідачем здійснено платіж у розмірі 1783,80 грн, який позивачем зараховано 324 грн на погашення тіла кредиту, 1135,80 грн відсотків та 324 грн на погашення комісії. Таким чином, ОСОБА_1 , здійснивши внесення коштів в розмірі 1783,80грн., частково погасив тіло кредиту, зменшивши його з 6481 грн до 4697,20 грн, однак відсотки станом на 30.12.2020 залишилися простроченими і не погашеними в розмірі 11430 грн.

В період з 31.12.2019 по 04.01.2020 (дата внесення коштів) розмір відсотків становить 587 грн (4697,20 грн зменшене тіло кредиту * 2,5 % в день / 100% = 117,43 грн * 5 днів = 587 грн).

04.01.2020 відповідачем здійснено платіж у розмірі 500 грн, який позивачем зараховано на погашення відсотків. Таким чином, ОСОБА_1 здійснивши внесення коштів в розмірі 500грн частково погасив тіло кредиту, зменшивши його з 4697,20грн до 4197,20 грн, однак відсотки станом на 04.01.2020 залишилися простроченими і не погашеними в розмірі 12017грн.

В період з 05.01.2020 по 14.02.2020 (60 днів згідно з п. 2.2.3 кредитного договору) розмір відсотків становить 4302 грн (4197,20 грн зменшене тіло кредиту * 2,5 % в день / 100% = 104,93 грн * 41 днів = 4302 грн.)

З огляду на наведене вище, загальна сума заборгованості за Договором № 9886478 від 15.11.2019, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 20516,20грн, з яких тіло кредиту 4197,20грн та 16319 грн відсотки за користування кредитними коштами.

За змістом Договору № 9886478від 15.11.2019 року сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту.

Згідно з частини 2 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

Виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 197,20 грн, відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16 319,00 грн та комісії за видачу кредиту у розмірі 1 440,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 21 956,20 грн.

У свою чергу, що стосується прострочення відповідачем грошового зобов`язання, починаючи з 15.02.2020, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення, а також річні відсотки від простроченої суми, як це визначено положеннями ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правовівисновки.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Водночас, позивачем такі позовні вимоги не заявлялися, а суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо стягнення неустойки(штрафу), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи описане, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6000 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимог відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона заявила про відповідний намір.

Відповідачем у відзиві було заявлено про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення суду документальне підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не подано, питання щодо їх розподілу підлягає вирішенню після надходження відповідних доказів у порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

У разі неподання відповідачем доказів понесення таких витрат у встановлений законом строк заява про їх стягнення залишається без розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені на 52,7 %, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог 1403 грн та 4216 грн витрат на професійну правничу допомогу,-

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279, 354, 355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором у загального розмірі 21956,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1403грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4216 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів вул. Смаль-стоцького,1 корпус 28 4 поверх.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Василь Скорейко