Рішення № 138146536, 13.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2261/26

провадження №: 2/398/2872/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, про визнання права забудовника в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ісмайлова А.В., звернулася до суду з позовною заявою доОлександрійської міської ради Кіровоградської області, в якій просить визнати за нею права і обов`язки забудовника на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що після смерті батька, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої входять, в тому числі, і майнові права забудовника на житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 1261 ЦК України, вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка спадщину у встановленому законом порядку прийняла. Постановою нотаріуса від 08.10.2022 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлювальних документів на майно, а тому позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку. Зазначає, що за життя її батько отримав земельну ділянку для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та відповідний дозвіл на будівництво. Будинок з надвірними будівлями був побудований, однак не введений в експлуатацію та відповідно не зареєстровано право власності. З урахуванням викладеного просить визнати за нею права забудовника на житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.04.2026 року провадження по зазначеній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.33).

Ухвалою суду від 11.05.2026 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.74).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ісмайлова А.В. в судове засідання не з`явилися. Представник надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити (а.с.28, 82).

Представник відповідача Олександрійської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, відзив на позов не подав (а.с.36, 40, 43, 76, 80).

Суд на підставі ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

На підставі рішення №997 від 25.11.1982 року виконавчого комітету Олександрійської міської ради народних депутатів ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 500,00кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно довідки №828 від 27.08.1984 року, виданої ОМБТІ ОСОБА_2 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за ним на праві особистої власності, на підставі договору забудови від 07.01.1983 року (а.с.13).

На підставі рішення №№683 від 27.11.1997 року виконавчого комітету Олександрійської міської ради народних депутатів вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні площею 500,00кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.12).

З довідки №477 від 05.09.2022 року, виданої КП «ОМБТІ», вбачається, що право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 за архівними даними КП «ОМБТІ» належало ОСОБА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку посвідчений державним нотаріусом 07.01.1983 року за реєстровим №63, який втратив свою силу 25.11.1985 року. Акт приймання будинку в експлуатацію відсутній (а.с.18).

Відповідно до копії технічного паспорту на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , рік завершення будівництва житлового будинку з надвірними будівлями - 1984 р. (а.с.20-23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується світлокопіями свідоцтва про народження позивача, про обруження позивача (а.с.57-58).

Згідно із заповітом від 28.08.2018 року, посвідченим Приходько О.М., приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1131 (бланк ННК №913476), ОСОБА_2 все своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.54).

16.06.2020 року Приходько О.М., приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №83/2018, реєстровий №612), після смерті ОСОБА_2 на автомобіль марки ЗАЗ (а.с.69).

Постановою приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходька О.М. від №117/02-31 від 08.10.2022 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.71).

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1217 та ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.06.2020 року Приходько О.М., приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області, Прудка Н.О. є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.69).

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності набувається в порядку визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З положень ст.331 ЦК України вбачається, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, а якщо таке право підлягає державній реєстрації з моменту його державної реєстрації.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника, входять до складу спадщини.

Тобто, до закінчення будівництва забудовник вважається власником не будівлі або споруди, як окремого об`єкта, а власником будівельних матеріалів, обладнання, а також відповідних майнових прав.

Відповідно до роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі №24-753/04-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним. Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України є неможливим. А тому, у такому випадку необхідно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває такого права у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з роз`ясненнями п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника, входять до складу спадщини. Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе. Правильною визнано практику судів щодо визнання за спадкоємцем прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вказане узгоджується із правовою позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в інформаційному листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р.

Зі змісту пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, виходячи з підстав, з яких нотаріус відмовив у вчиненні відповідної нотаріальної дії, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України щодо права власності, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач набув право на успадкування прав та обов`язків забудовника житлового будинку, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На відшкодуванні судових витрат позивач не наполягала та просила не стягувати з відповідача, сплачений нею при подачі позову судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 83, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олександрійської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 59, код ЄДРПОУ 33423535) про визнання права забудовника в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , усі права та обв`язки забудовника нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та проголошено 13.07.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова