Ухвала суду № 138145851, 13.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/16919/26

Провадження № 2-п/947/136/26

УХВАЛА

13.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі у залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року по цивільній справі №947/16919/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний суд» в електронній формі надійшла, сформована 22.06.2026 року, заява ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року по цивільній справі №947/16919/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином обізнаний про судовий розгляд справи, за наслідком чого не мав можливості надати відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначає, що відповідач не отримував судову повістку про виклик до суду та іншу судову кореспонденцію у справі № 947/16919/26, оскільки не перебував постійно за місцем проживання у період, коли суд здійснював повідомлення, приймаючи, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа підприємець із основним видом економічної діяльності «вантажний автомобільний транспорт» (код ВЕД 49.41), професійно займається вантажними автомобільними перевезеннями, у зв`язку з чим перебував поза місцем постійного проживання у зв`язку з виконанням транспортних рейсів на території України.

Також представник відповідача зазначає, що наслідком не обізнаності відповідача про розгляд справи, останній був позбавлений можливості довести свої заперечення проти задоволення позовних вимог, приймаючи невизнання викладених позивачем доводів в їх обґрунтування. Так, представник відповідача зазначає, що за наслідком неподання відповідачем своїх заперечень проти задоволення позову, суд взагалі не встановлював, а позивач не доводив справедливість та пропорційність нарахованих процентів, не перевіряв правомірність стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України в розмірі 12 300,00 грн., не застосував положення п. 18 перехінцевих та перехідних положень ЦК України, не надав належної правової оцінки штрафним умовам договору.

Поряд з цим, як зазначається представником відповідача, Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-11229ск24), розглядаючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним. Вимога про нарахування та сплату відсотків (23% в день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У справі, що розглядається, за доводами представника відповідача, позивачем заявлено до стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 42 735,36 грн., що перевищує суму отриманого кредиту (24 600,00 грн.) майже удвічі та на думку сторони відповідача є непропорційно великою компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, як стверджує представник відповідача, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації, на думку сторони відповідача, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Представник відповідача вважає, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Додатково представник відповідача стверджує, що у відповідності до пункту 8.2 договору № 1574-5748 від 11 липня 2025 року встановлено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, із встановленням обмеження нарахування у сумі, що не перевищує 2 відсотки від неповернутої позичальником суми кредиту за кожен день прострочення, а сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів не може перевищувати половини суми кредиту. Зазначені умови, як стверджує представник відповідача, є штрафною (неустойковою) відповідальністю у розумінні ст. 549 ЦК України, а не процентами за користування кредитом у розумінні ст. 1048 ЦК України. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків, як вважає представник відповідача, спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Додатково представник відповідача стверджує, що відповідно до п. 18 перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його завершення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань. Однак, нараховані після 24 лютого 2022 року позивачем до стягнення штрафи, пеня та інші платежі за прострочення, в такому разі підлягають списанню.

Приймаючи вищевикладені обставини в цілому, представник відповідача вважає наявними підстави для скасування заочного рішення суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 року, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.06.2026 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, з повідомленням учасників справи.

У судове засідання призначене на 13.07.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, 13.07.2026 року до суду надійшла від представника відповідача заява про розгляд заяви за його відсутності.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про причини неявки до судового засідання призначеного на 31.07.2026 року з розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду, не повідомив. Однак, у позові ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» міститься зазначення останнього про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Приймаючи викладене, з урахуванням положень статті 287 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року по цивільній справі №947/16919/26, за відсутності сторін по справі в судовому засіданні 13.07.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/16919/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1574-5748 від 11.07.2025 року в загальному розмірі 77374,56 грн., яка складається з: суми простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 22339,20 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 42735,36 грн., заборгованості по залишку відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 12300,00 грн. та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань.

За наслідком розгляду вказаної справи, 04.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1574-5748 від 11.07.2025 року, станом на 24.02.2026 року, у загальному розмірі 77374 гривні 56 копійок, яка складається з: суми простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 22339 гривень 20 копійок, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 42735 гривень 36 копійок, заборгованості по залишку відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 12300 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2662 гривні 40 копійок.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як вбачається, відповідач через представника з даною заявою про перегляд заочного рішення суду ухваленого 04.06.2026 року звернувся до суду шляхом скерування заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд», яка сформована 22.06.2026 року, тобто в межах процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

Щодо перегляду заочного рішення суду, суд зазначає наступне.

Скасування та перегляд заочного рішення суду передбачено статтею 288 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Для скасування заочного рішення суду необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання та не надання відзиву, а й те, що аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише при встановленні цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення суду.

Таким чином, підставою для скасування заочного рішення може бути тільки наявність одночасно усіх умов, встановлених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а саме: доведеність обставин, що:

- відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки,

- не подав відзив з поважних причин,

- докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи №947/16919/26, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки поштовим відправленням (R067170641628) разом з рекомендованим повідомленням про вручення, за адресою зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , яке під час розгляду справи було повернуто до суду без вручення з підстав: «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення розгляду справи №947/16919/26 був повідомлений судом належним чином та вважається повідомленим у відповідності до приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Разом з тим, приймаючи доводи сторони відповідача та надані до заяви про перегляд заочного рішення суду докази, судом встановлено, що датою повернення поштового відправлення (R067170641628), скерованого судом під час розгляду справи зі скерування судової повістки на ім`я відповідача за його адресою зареєстрованого проживання, є 23.05.2026 року.

У відповідності до витягу №55 з реєстру платників єдиного податку від 03.01.2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа підприємець із основним видом економічної діяльності «Вантажний автомобільний транспорт» (код ВЕД 49.41).

З наданих відповідачем до суду доказів вбачається, що станом на час здійснення повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд цивільної справи №947/16916/26, що мало місце у травні 2026 року та повернення поштового відправлення без вручення 23.05.2026 року, відповідач ОСОБА_1 перебував поза межами міста Одеси за наслідком здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується: актом № 90/04.05 від 04.05.2026 року з перевезення перевізником ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 вантажу за маршрутом с. Щасливе, Бориспільський р-н, Київська обл. с. Донська Балка, Одеська обл.; актом №95/09.05 від 09.05.2026 року з перевезення перевізником ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 вантажу за маршрутом м. Вінниця с. Старокозаче, Одеська обл.; актом № 99/20.05 від 20.05.2026 року з перевезення перевізником ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 вантажу за маршрутом м. Київ с. Піщана, Одеська обл.; актом № 102/25.05 від 25 травня 2026 року з перевезення перевізником ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 вантажу за маршрутом м. Бурштин м. Теплодар, Одеська обл.

На підставі викладеного суд вважає підтвердженими доводи відповідача про наявність у відповідача ОСОБА_1 поважних причин, які зумовлювали не можливість отримання ним судової кореспонденції зі скерування судової повістки повідомлення про призначене судове засідання на 04.06.2026 року по справі №947/16919/26, за наслідком чого є підтвердженим, що останній не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.

Також судом встановлено, що у відповідності до заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року за наслідком розгляду цивільної справи №947/16919/26, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1574-5748 від 11.07.2025 року, станом на 24.02.2026 року, у загальному розмірі 77374 гривні 56 копійок, яка складається з: суми простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 22339 гривень 20 копійок, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 42735 гривень 36 копійок, заборгованості по залишку відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 12300 гривень 00 копійок.

Відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення суду зазначається у тому числі незгода з вищевказаним розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1574-5748 від 11.07.2025 року, несправедливими умовами нарахування відсотками, нарахованими відсотками в порядку ст. 625 ЦК України, та невідповідності їх нарахування положенням вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та перехідним положенням ЦК України.

Суд вважає, що відповідні обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають важливе значення для розгляду справи, а відповідач за наслідком не обізнаності про наявне судове провадження був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву, докази на підтвердження заперечень проти позову, можливості довести свої заперечення, а тому вище зазначені обставини не були враховані судом під час ухвалення заочного рішення суду, які в свою чергу мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій справі.

Так, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги: вимога змагальності процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на публічне слухання, що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (справа «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 року, пункти24-33); право на ефективну участь («T. та V. проти Сполученого Королівства», 16 грудня 1999 року, пункти 83-89).

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (справа «Каралевічус проти Литви» (Karaleviиius v. Lithuania), 06 червня 2002 року).

Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Також відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Беручи до уваги конкретні обставини справи та доводи заявника, а також з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, також враховуючи, що під час винесення заочного рішення не були перевірені з урахуванням думки відповідача усі обставини справи та не були вивчені його докази, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року по цивільній справі №947/16919/26, є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню.

Частиною 3 статті 287 ЦПК України передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з огляду на предмет спору та ціну позову, оскільки справа є малозначною, суд вважає наявними підстави здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін по справі.

Одночасно суд зазначає, що визначення дати, часу і місця проведення судового засідання здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді у даній справі в щорічній основній відпустці.

Керуючись ст.ст. 187, 284-288 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задовольнити.

Скасувати заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року по цивільній справі №947/16919/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розгляд справи призначити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду міста Одеси на 17 вересня 2026 року о 12 годині 00 хвилин, з повідомленням сторін по справі.

Визначити відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами у справі (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Роз`яснити позивачеві, що у разі отримання відзиву на позову заяву, позивач має право у відповідності до ст.179 ЦПК України, у десятиденний строк з дня отримання відзиву на позову заяву, надати відповідь на відзив, до якого застосовуються правила встановлені ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Копія відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.

Роз`яснити відповідачеві, що у разі отримання відповіді на відзив, відповідач має право у відповідності до ст.180 ЦПК України, у десятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, надати заперечення на відповідь на відзив, до яких застосовуються правила встановлені ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Копія заперечень та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечень до суду.

Відповідач має право, в строк для подання відзиву, подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Роз`яснити відповідачу, що якщо відповідач не подасть у визначений строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Роз`яснити учасникам справи, що у відповідності до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Роз`яснити учасникам справи право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку, передбаченому ст. 212 ЦПК України.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.

Повідомити учасників справи про можливість отримання інформації щодо справи на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України за адресою: https://court.gov.ua/sud1512.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 13.07.2026 року.

Головуючий Калініченко Л. В.