Рішення № 138145844, 13.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/21609/26

Провадження № 2/947/5162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

25 травня 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 38548598, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 UAH, банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478, загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1558-5990 від 01.06.2025 р., в розмірі 21 797,23 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 6 313,36 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 11 513,79 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3 970,08 гривень та судові витрати.

Ухвалою судді від 26.05.2026 року відкрито провадження в цивільній справі; призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 13.07.2026 року на 12.00 год.

06.07.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, одночасно з поданням позовної заяви звернувся з заявою, в якій просив провести судове засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, отримала ухвалу про відкриття провадження по справі та судову повістку 11.06.2026 року, про що свідчить її особистий підпис на рекомендованому поштовому повідомленні.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі вимог, передбачених ч.ч. 9, 10 ст. 14 ЦПК України, п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, в редакціях чинних на час вчинення процесуальної дії, зважаючи на те, що матеріали вказаної справи створені в паперовій та електронній формі, з метою процесуальної економії суд дійшов висновку про можливість розгляду (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи (в паперовому та електронному вигляді) та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1558-5990.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7989, для підписання Кредитного договору №1558-5990 від 01.06.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 17 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Базовий період проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Додатковою угодою_№1 від 03.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 16.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 02.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000 грн.

Додатковою угодою №4 від 11.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №5 від 23.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 грн.

Додатковою угодою №6 від 28.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1558-5990 від 01.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р. видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

На підтвердження факту видачі кредиту Кредитодавець надав документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів Довідку про перерахування суми кредиту та Квитанцію про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

Станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 21 797,23 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 6 313,36 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 11 513,79 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3 970,08 гривень.

Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1558-5990 від 01.06.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога не була виконана.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач скористалася наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконала, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість за тілом кредиту складає 6313,36 грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 6313,36 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, навіть з врахуванням запропонування зниженої процентної ставки при виконанні споживачем відповідних умов Договору.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд вважає, що, нараховані за договором відсотки у розмірі 11513,79 грн. не є співмірними із сумою кредиту 6313,36 грн., що суперечить принципам розумності та добросовісності та призводить до дисбалансу договірних прав і обов`язків на його шкоду (рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013), а тому суд може зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом, тобто до тіла кредиту.

Верховний Суд у своїй Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшов висновку, що відповідальність боржника за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку, яка не обмежена жодними межами, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

При розгляді даної справи, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Суд зазначає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим суд вважає, що розмір відсотків підлягає зменшенню і встановленню їх в розмірі тіла кредиту 7000 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у сумі 3 970,08 гривень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд бере до уваги, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер, позаяк останнього разу його було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4857-ІХ від 04.05.2026, строком на 90 діб, тобто до 02.08.2026.

У правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 зазначається, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, оскільки заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК за договором про відкриття кредитної лінії № 1558-5990 від 01.06.2025 була нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, суд не вбачає підстав для стягнення з неї заборгованості по штрафам у розмірі 3 970,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов частково задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплаченого за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог (57,93%), що складає 1542,33 грн.

На підставі ст.ст. 11, 13, 15, 16, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 554, 572, 583, 585, 590, 610-612, 624, 625, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 UAH, банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478, загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1558-5990 від 01.06.2025 р., в розмірі 12626,72 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 6 313,36 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 6 313,36 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 UAH, банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478, сплачений судовий збір в розмірі 1542,33 гривень.

В решті позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко