Рішення № 138145454, 13.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2657/25

Провадження № 2/346/184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Сольського В.В., за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Печеніжинської ОТГ про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач є власником квартири згідно договору купівлі-продажу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , позивач зареєстрував до власної квартири: відповідачку як свою дружину, спільного сина ОСОБА_3 та дітей відповідачки від першого шлюбу: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 10.10.2024 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач має намір виписати із квартири відповідачів по справі, однак у даній квартирі прописані неповнолітні діти. Реєстрація відповідачів у вказаній квартирі чинить перешкоди у праві користування вказаним об`єктом нерухомості позивачу, як власнику квартири.

Тому, враховуючи дані обставини змушений для захисту своїх прав та інтересів звернутись до суду із вказаним позовом.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.07.2025 відкрито провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача адвокат Лесюк А.В. згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити без його участі та позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов.

30.09.2025 року ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій позов визнала та просила задовольнити. Вказала, що має намір змінити місце реєстрації дітей за іншою адресою, однак без судового рішення не може це зробити, оскільки на даний час позивач перебуває за кордоном.

В судовому засіданні 07.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 заперечила позовні вимоги. Пояснила, що 14.02.2020 року вони з позивачем одружилися. В 2020 році в них народився син ОСОБА_6 . Вона, разом із дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час вона з дітьми проживає в матері в селі Акрешори, Косівського району. Заперечує проти позовних вимог, оскільки немає де прописати дітей, а будинок матері не переоформлений, тому прописати в будинку в селі Акрешори не має можливості. Те що квартира в с-щі Печеніжин без ремонту та там відсутні умови для проживання не відповідає дійсності.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2018 року ОСОБА_1 купив квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно будинкової книги, в буд. АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Згідно довідки № 64 від 10.03.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 116 від 21.05.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: в АДРЕСА_1 .

З копії технічного паспорту виготовленого 2017 року вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 54,01 кв.м, житлова 20,56 кв.м.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10.10.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно копії свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Копією свідоцтва про народження підтверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Копією свідоцтва про народження підтверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Згідно акта обстеження від 27.08. 2024 року, що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в даній квартирі прописані такі особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . З вище зазначених зареєстрованих осіб в квартирі ніхто не проживає і ніколи не проживав, оскільки квартира без ремонту і не придатна для проживання. Квартира сирець, без ремонтів.

Згідно копії довідки від 15.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є учнями 6-го класу Акрешорської гімназії і навчаються на денній формі.

З копії акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02.04.2026 року № 16 Яблунівської селищної ради встановлено, що за адресою в селі Акрешори, участок Верх, Косівського району проживають неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Двоє дітей навчаються в Акрешорській гімназії у 6 класі.

Згідно повідомлення представника органу опіки та піклування Печеніжинської селищної ради від 12.06.2026 року вбачається, що висновок не було можливості вчасно подати у зв`язку з тим, що на комісію з питань захисту прав дітей, яка відбулась 03.06.2026 року ніхто не з`явився.

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний принцип непорушності права власності означає неможливість втручання інших осіб у здійснення власником своїх повноважень, неможливість прояву свавілля відносно власника та відносно його прав, недопустимість будь-яких порушень його влади над своїм майном, а також недопустимість дій інших осіб всупереч інтересам власника та його волі.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 71 ЖК України право на житло за відсутнім громадянином зберігається протягом 6 місяців з часу вибуття. За ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).

Відповідно до ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч.2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.160 СК України місце проживання дитини визначається місцем проживання батьків. Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права неповнолітньої дитини є похідним від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків. Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Жодна дитина не може бути об`єктом самовільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 вказаної Конвенції).

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 206/4028/18).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши докази, суд робить висновок, що відповідачка ОСОБА_2 будучи зареєстрованою в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та участі у витратах по утриманню житла не приймає. Факт не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою підтверджується сукупністю письмових доказів. З врахуванням наведеного, суд вважає, що реєстрація відповідачки ОСОБА_2 у належній позивачу на праві власності квартирі, порушує права позивача як власника на безперешкодне користування житлом, тому вимога про визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житлом, суд зазначає наступне.

Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права неповнолітньої дитини є похідним від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків. Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками. Спільний син позивача та відповідача ОСОБА_3 на момент подання позову, будучи малолітніми не міг самостійно обирати місце свого проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірному житлі не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Підстава, на якій місце проживання малолітнього сина реєструвалося в спірній квартирі у судовому порядку не оспорювалася, тому він набув права користування цим житлом на законних підставах.

Також, суд зазначає, що не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі, її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які на час розгляду справи є малолітніми та не досягли віку чотирнадцяти років, а тому суд приходить до висновку, що вони не могли повноцінно реалізувати свої житлові права.

Крім того, позивачем не доведено, що малолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були обізнаними про своє місце реєстрації та право вибору місця проживання, згідно з частиною другою статті 29 ЦК України, зокрема, можливість проживати у спірній квартирі, тому є недоведеним факт неповажності їх не проживання за місцем реєстрації.

Вирішуючи даний спір суд застосовує правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18, від 22 січня 2020 року у справі № 759/14686/16-ц від 09 грудня 2020 року у справі № 673/1407/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 206/4028/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 161/17900/19, від 17 червня 2021 року у справі № 520/4056/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 554/3141/21, згідно якими малолітня (до досягнення 14 років) дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, а тому факт її не проживання у спірному житлі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування ним. Своє право на вільний вибір місця проживання дитина може реалізувати лише з досягненням певного віку.

Дозволу органу опіки та піклування на позбавлення малолітніх дітей права користування житловим приміщенням позивач суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратив право користування житловим приміщенням необхідно відмовити за недоведеністю.

В підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 29, 321, 383 ЦК України, ст. 71-72 ЖК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково: усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні нерухомим майно, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою, що за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Печеніжинської ОТГ, місцезнаходження за адресою: с-ще Печеніжин, вул. Незалежності, 15, код ЄДРПОУ 40157159.

Суддя: Сольський В. В.