Рішення № 138145349, 13.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14327/25

Провадження № 2/344/968/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

13 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4692691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту складає 3000,00 гривень, строк кредиту 360 днів: з 29.05.2024 по 24.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4692691 від 29.05.2024 у період з 29.05.2024 по 31.03.2025 включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 10522,98 гривень.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 №31-1/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4692691 від 29.05.2024. Загальна сума заборгованості склала 15021,07 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту 2998,09 гривень, заборгованість за процентами 10522,98 гривень та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 1500,00 гривень.

Станом на дату укладання Договору факторингу строк дії Договору № 4692691 від 29.05.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 01.04.2025 донараховано відсотки за (53 календарних днів). 3000 гривень * 1,5 % = 44,97135 гривень * 53 календарних дні = 2383,48155 гривень. Відсотки, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора.

Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4692691 від 29.05.2024 загальною сумою 15904,55 гривень, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2998,09 гривень, нарахованих процентів первісним кредитором - 10522,98 гривень, 2383,48155 гривень відсотки, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 15904,55 гривень та судові витрати; в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування (а.с. 1-28).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 122-123).

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 125-126).

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 167-168).

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року повторно витребувано докази у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 173-174).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 142-143).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 09 липня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 13 липня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» зареєстровано як юридична особа (а.с. 30).

29.05.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Товариством, та ОСОБА_1 , Клієнтом, укладено Договір № 4692691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту складає 3000,00 гривень (пункт 1.2); строк кредиту 360 днів: з 29.05.2024 по 24.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (пункт 1.3); стандартна процентна ставка становить 1,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, визначеного в пункті 1.3 цього Договору (пункт 1.4.1) (а.с. 31-47).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 4692691 від 29.05.2024 заборгованість становить 15904,55 гривень, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2998,09 гривень, нарахованих процентів первісним кредитором - 10522,98 гривень, відсотки, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», - 2383,48155 гривень (а.с. 48-52, 78).

Згідно інформації в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до зазначеного договору № 4692691 від 29.05.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000,00 гривень на платіжну карту НОМЕР_1 (а.с. 53).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надіслано лист Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. 60).

Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» затверджені наказом директора Товариства від 20.11.2023 № 101-ОД, набрання чинності з 21.11.2023 (а.с. 68-75).

31 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», Фактором, укладено Договір факторингу №31-1/03/2025, за умовами якого Фактору перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4692691 від 29.05.2024 у розмірі 15021,07 гривень (а.с. 79, 88-97).

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000362 від 15.09.2021 року, видане Національним банком України; має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 26.01.2017 року (а.с. 80-82, 106-107).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зареєстровано як юридична особа, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 87).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19.03.2019 року, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг; має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024 року, та ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.86, 104-105).

21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙ ТЕК «Україна», Фінансовою компанією, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Клієнтом, укладено договір про організацію грошових коштів №21012022-1 (а.с. 98-103).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оплату за договором факторингу № 31-1/03/20025 від 31 березня 2025 року (а.с. 114).

21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙ ТЕК «Україна», Фінансовою компанією, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Клієнтом, укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 33-35)

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» затверджено протоколом №8 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» від 28.06.2024 (а.с.116-120).

З листа Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 , на яку 29.05.2024 було успішно перераховано грошові кошти на суму 3000,00 гривень (а.с. 127, 186-187).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як зазначено у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно положень частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу № 31-1/03/20025 від 31 березня 2025 року є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

Судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 31-1/03/20025 від 31 березня 2025 року правонаступником прав та обов`язків за кредитним договором, укладеним між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».

Враховуючи викладене, суд погоджується з тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4692691 від 29.05.2024.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір №4324696 від 24.01.2024 був укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором № 4692691 від 29.05.2024 перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 3000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку.

Також судом встановлений факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.

Згідно розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відповідачем сплачено тіло кредиту у розмірі 1,91 гривень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у несплаченій сумі у розмірі 2998,09 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за процентами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

За умовами договору № 4692691 від 29.05.2024 кредит надавався на 360 днів, стандартна процентна ставка складає 1,5 % в день.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути нараховані проценти, які розраховані за період з 29.05.2024 по 23.05.2025. Тобто нарахування відсотків відбувається в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування.

Разом з тим, щодо відсоткової ставки за користування кредитом, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір був укладений з відповідачем 29 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, у період з 29.05.2024 по 23.05.2025 проценти нараховуються за

такою формулою: 3000,00 (тіло кредиту) *1% = 30,00 гривень нарахований відсоток за день, 30,00*360= 10800,00 гривень - нараховані відсотки за вказаний вище період.

При цьому з розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» вбачається, що відповідачем було сплачено проценти у розмірі 1942,71 гривень.

Отже, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача проценти у розмірі 8857,29 гривень (10800,00 1942,71 = 8857,29).

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 4692691 від 29.05.2024, в матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

У порядку виконання процесуального обов`язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання обов`язків перед позивачем з виплати заборгованості за укладеним договором не надано доказів виплати вказаної суми заборгованості, а також доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 4692691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.05.2024 у розмірі 11855,38 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2998,09 гривень, заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 8857,29 гривень.

Щодо позовних вимог про нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями частини десятої та одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини десятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні частини десятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне вказати, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому частиною десятою статті 265 Цивільного процесуального кодексу України, є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень частини десятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 121).

Позовні вимоги задоволені частково на 74,54 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1805,66 гривень.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за договором № 4692691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29 травня 2024 року у розмірі 11855,38 гривень (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень тридцять вісім копійок), яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2998,09 гривень (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім гривень дев`ять копійок), заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 8857,29 гривень (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень двадцять дев`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, судовий збір у розмірі 1805,66 гривень (одна тисяча вісімсот п`ять гривень шістдесят шість копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045 м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.