Рішення № 138144850, 13.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/881/26

Провадження № 2/185/1122/26

13 липня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (орган опіки та піклування), в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі систематично ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина. 08 січня 2026 року в ході проведення рейдових заходів представниками служби у справах дітей було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні будинку панували незадовільні санітарно-гігієнічні умови, а малолітній ОСОБА_5 мав занедбаний вигляд. У зв`язку з безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дитини рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради від 09 січня 2026 року № 2 малолітнього ОСОБА_1 було невідкладно відібрано у батьків та тимчасово влаштовано до сім`ї рідного дядька ОСОБА_6 .

Перевіркою інформації щодо родини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 18 квітня 2019 року (справа № 191/4815/18) ОСОБА_7 вже було позбавлено батьківських прав щодо трьох інших дітей. Крім того, рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради від 14 липня 2021 року № 150 малолітнього ОСОБА_5 вже було відібрано у батьків у зв`язку зі злісним ухилянням від виконання батьківських обов`язків. Сім`я перебуває під соціальним супроводом з червня 2025 року, однак батьки ухиляються від виконання індивідуального плану соціального супроводу. Дитина має вроджені вади розвитку нервової та травної систем, однак батьки не забезпечують їй належного медичного спостереження та лікування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю, включаючи стягнення аліментів.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позицію представника позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

08 січня 2026 року малолітнього ОСОБА_5 було невідкладно відібрано у батьків у зв`язку з безпосередньою загрозою його життю та здоров`ю, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради від 09 січня 2026 року № 2, актом обстеження умов проживання від 08 січня 2026 року та актом проведення оцінки рівня безпеки дитини.

Згідно з інформацією КЗ «Центр надання соціальних послуг Троїцької сільської ради», сім`я перебуває під соціальним супроводом, однак батьки ухиляються від виконання запланованих заходів. Згідно з інформацією завідувача АЗПСМ № 1, дитина має вроджені вади розвитку, однак батьки не забезпечують їй належного медичного спостереження та лікування. Згідно з характеристиками Троїцької сільської ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 постійної роботи не мають, зловживають алкогольними напоями, належним доглядом та вихованням сином не займаються.

Згідно з рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року у справі № 191/4815/18 (провадження № 2/191/1383/18), з урахуванням додаткового рішення від тієї ж дати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже було позбавлено батьківських прав щодо трьох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради від 14 липня 2021 року № 150, малолітнього ОСОБА_5 вже відбирали у батьків. Згідно з постановами Павлоградського міськрайонного суду, відповідачів притягували до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3, ухилення батьків від виконання обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17 та постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших документів, які стосуються справи. Відповідно до висновку органу опіки та піклування, позбавлення відповідачів батьківських прав є доцільним, і суд не вбачає підстав ставити такий висновок під сумнів.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У своєму рішенні у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від суддів ретельну оцінку низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до вимог ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджуються всі факти, викладені у позові, а намагання всіх можливих інстанцій, які відповідають за благонадійність та належні умови проживання та забезпечення малолітньої дитини, не дали очікуваного результату через небажання відповідачів виправитись, у зв`язку із чим суд вважає, що такий виключний захід, як позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх малолітнього сина, є єдиним та вірним способом захисту як найкращих інтересів дитини.

На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачем по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьками та дитиною і будуть відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідачі байдуже ставляться до сина, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Отже, судом встановлено, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, їх поведінка свідчить про наявність кожного окремо і всіх у сукупності факторів, зазначених у Постанові Пленуму ВСУ № 3 від 30 березня 2007 року, а тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Батько або матір, яких було позбавлено батьківських прав, не звільняються від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно прийматиме рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2025 ( на день подачі позову ) становить: позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 211,20 гривень; позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою підприємцем (ФОП) 1% ціни позову, але не менше 1 211,20 гривень (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 15140 гривень (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Якщо в позові об`єднано дві і більше вимоги, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

Як вбачається з позовних вимог позивача, позовні вимоги останнього складаються з двох вимог, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складає 1 211,20 гривень та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат щодо вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з відповідачів стягуються судові витрати у розмірі судового збору визначено державою для розгляду справ даної категорії 1 211,20 гривень ( за кожну вимогу ), а всього по 2 422,40 грн., з кожного відповідача.

Якщо позов задоволено, судовий збір стягується з кожного відповідача окремо. Сума збору ділиться залежно від того, які саме вимоги висуваються майнового чи немайнового характеру. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, то з відповідачів на користь Держави слід стягнути судовий збір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 128, 133, 141, 259, 263-265, 268, 380-388, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітної плати (доходу), починаючи з 16.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітної плати (доходу), починаючи з 16.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Виконавчий комітет Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 41747100, 51491, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Троїцьке, вул. Миру, 1.

Відповідач 1: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради, 51491, с. Троїцьке, вул. Миру, 1.

Суддя С. О. Бабій