Рішення № 138144783, 06.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4281/26

№ 2/183/5309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про:

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів невиплаченої недоотриманої пенсії у сумі 247 402,54 гривень, нарахованої померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка входить до складу спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 вересня 2025 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужук А. В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1663,

в с т а н о в и в:

26 березня 2026 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим позовом у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському (на момент звернення Самарівському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач), як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 березня 2024 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після смерті батька позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужук А. В. з заявою про прийняття спадщини та нотаріусом заведено спадкову справу № 6/2025. 22 вересня 2025 року приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти у АТ «Ощадбанк» та грошову суму, що становить недоотриману пенсію, нараховану, але не виплачену померлому ОСОБА_2 в сумі 252 592,54 гривень, яка належала померлому батьку згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за №1200-0403-8/7499 від 27 березня 2025 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1663. З указаним свідоцтвом про право на спадщину за законом позивач звернулась з письмовою заявою до ГУ ПФУ в Луганській області для отримання недоотриманої пенсії. Відповідно до копії відповіді ГУ ПФУ у Луганській області від 04 березня 2026 року № 4395-3100/В-05/8-1200/26 позивачеві повідомили, що недоотримана пенсія батька за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2019 року становила 252 592,54 гривень. В січні 2026 року позивачеві було зараховано 2 595,00 гривень на банківський рахунок, а залишок невиплаченої недоотриманої пенсії померлого батька в сумі 249 997,54 гривень включено до переліку боргів та щодо неї повідомлено про її подальшу виплату відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165. У березні 2026 року позивачеві на банківську картку відповідачем було перераховано 2 595,00 гривень. Сума невиплаченої недоотриманої пенсії становить 247 402,54 гривень (249997,54 - 2595,00), яка не виплачена, що позивач вважає порушенням чинного законодавства з боку відповідача та у зв`язку з чим змушена звернутись до суду.

Постановленою судом ухвалою від 15 квітня 2026 року у справі відкрито провадження, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження та визначено дату підготовчого засідання. Встановлено строки для подання заяв по суті справи.

07 травня 2025 року судом отримано відзив на позовну заяву відповідача. У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України Луганської області як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058) у разі смерті пенсіонера. Вказує, що 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 та надала наступні документи: заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера; свідоцтво про смерть на ім`я ОСОБА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом; паспорт на ім`я ОСОБА_1 . Заява була прийнята Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) 24 вересня 2025 року за № 21621, та направлена на виконання за належністю Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області. 12 лютого 2026 року за вх. № 3100/В-1200-26 управлінням зареєстровано заяву позивача щодо проведення перерахунку та виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 04 березня 2026 року за вих. №4395-3100/В-05/8-1200/26 управлінням надано відповідь позивачеві на звернення від 12 лютого 2026 року за вх. № 3100/В-1200-26. Недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2019 року в сумі 252 592,54 грн станом на 01 січня 2026 року обліковано, включено до переліку типу рішень 2 та виплачується згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. В лютому 2025 в розмірі 2595,00 грн, в березні 2026 в розмірі 2 595,00 грн, в квітні 2026 в розмірі 2 595,00 грн кошти зараховані ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк» згідно з наданою заявою про виплату недоотриманої пенсії № 21621 від 24 вересня 2025 року. Залишок невиплаченої недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в сумі 244 807,54 грн включено до переліку боргів та внесено в реєстр та буде виплачуватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165. З огляду на законодавче врегулювання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб суму недоотриманої пенсії включено до переліку боргів та внесено в реєстр станом на 01 січня 2026 року і буде виплачуватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік.

Наголошує, що згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Фактична виплата недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб у повному обсязі можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. На переконання відповідача, задоволення позовних вимог у цій справі призведе до порушення черговості проведення вказаних виплат та надасть штучну перевагу позивачу перед іншим спадкоємцям, що не відповідає справедливому та неупередженому розгляду справи.

20 травня 2026 року позивачем подана відповідь на відзив, у якій позивач підтримала вимоги позову та вказала, що має право отримати всю суму, зазначену у свідоцтві одномоментно.

Постановленою судом ухвалою від 06 липня 2026 року закрито підготовче провадження та, з урахуванням відзиву, в якому представник відповідач просила розглянути справу без її участі, позивача, яка у відповіді на відзив просила розглянути справу у свою відсутність, призначено справу до судового розгляду на 06 липня 2026 року.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивачем подано заяву про розгляд справи у її відсутність. Представник відповідача у відзиві просила розглянути справу у її відсутність.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд висновує таке.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Нормами частини першої статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, у позові та у відповіді на відзив позивач наголошувала, а відповідач визнав факти того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 березня 2024 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після смерті батька позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужук А. В. з заявою про прийняття спадщини та нотаріусом заведено спадкову справу №6/2025. 22 вересня 2025 року приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти у АТ «Ощадбанк» та грошову суму, що становить недоотриману пенсію, нараховану, але не виплачену померлому ОСОБА_2 в сумі 252 592,54 гривень, яка належала померлому батьку згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за № 1200-0403-8/7499 від 27 березня 2025 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1663. З указаним свідоцтвом про право на спадщину за законом позивач звернулась з письмовою заявою до ГУ ПФУ в Луганській області для отримання недоотриманої пенсії. Відповідно до копії відповіді ГУ ПФУ у Луганській області від 04 березня 2026 року № 4395-3100/В-05/8-1200/26 позивачеві повідомили, що недоотримана пенсія батька за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2019 року становила 252 592,54 гривень. В січні 2026 року позивачеві було зараховано 2 595,00 гривень на банківський рахунок, а залишок невиплаченої недоотриманої пенсії померлого батька в сумі 249 997,54 гривень включено до переліку боргів та щодо неї повідомлено про її подальшу виплату відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1165. У березні 2026 року позивачеві на банківську картку відповідачем було перераховано 2595,00 гривень.

Вказані обставини, окрім визнання їх сторонами підтверджені наданими позивачем та відповідачем копіями:

- паспорта громадянки України позивача серії НОМЕР_1 /а.с.5/;

- свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 16 вересня 1959 року, в якому у графі «батько» вказаний ОСОБА_2 /а.с.6/;

- свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 07 вересня 2001 року, відповідно до якого після реєстрацію шлюбу прізвище позивача змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » /а.с.7/;

- повторного з поновленим записом свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 18 березня 2025 року /а.с.37/;

- запита Мужук А. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2025 року № 56/02-14 про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 /а.с.29/;

- відповіді ГУ ПФУ в Луганській області на запит нотаріуса від 27 березня 2025 року про те, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 252 592 грн 54 коп. Повідомлено, що суму недоотриманої пенсії може бути змінено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно зі свідоцтвом про право на спадщину /а.с.32/;

- свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі № 6/2025, зареєстрованого в реєстрі за № 1663 та виданого 22 вересня 2025 року Мужук А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім іншого і у виді грошової суми, що становить недоотриману пенсію, яка була нарахована, але не виплачена померлому в сумі 252 592 гривні 54 копійки, яка належала померлому згідно з довідкою Головного у правління Пенсійного фонду в Луганській області за № 1200-0403-8/7499 від 27 березня 2025 року, є ОСОБА_1 /а.с.8, 38/;

- заяви ОСОБА_1 від 24 вересня 2025 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера по ПФУ в м. Київ /а.с.30/;

- відповіді ГУ ПФУ в м. Києві від 13 січня 2026 року про відмову у задоволенні звернення та рекомендацією звернення до належного органу /а.с.27, зворот/;

- заяви позивача від 06 лютого 2026 року про перерахування грошової суми недоотриманої пенсії, нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 /а.с.27/;

- відповіді ГУ ПФУ в Луганській області № 4395-3100/В-05/8-1200/26 від 04 березня 2026 року, згідно з якою позивача повідомлено, що, в тому числі, виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону №1058 у разі смерті пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 , що обліковувалася в Головному управлінні з 01 березня 2016 року по 31 травня 2019 року в сумі 252 592,54 грн включена до переліку типу рішень та виплачується згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року. В січні 2026 в розмірі 2 595,00 грн кошти зараховані позивачеві на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк», згідно з наданою заявою про виплату недоотриманої пенсії № 21621 від 24 вересня 2025 року. Залишок невиплаченої недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в сумі 249 997,54 грн включено до переліку боргів та внесено в реєстр та буде виплачуватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 /а.с.9, 31/.

З заяв по суті справи вбачається, що у цій справі спір між сторонами виник з приводу виплати позивачеві, як спадкоємцю, сум пенсії, яка була нарахована, однак не виплачена ОСОБА_2 . Позивач вважає, що вказана сума має бути виплачена на підставі свідоцтва одноразовим платежем, а відповідач указує, що визнає суму, однак в силу дії законодавства та порядків, прийнятих Пенсійним фондом, сума пенсії буде виплачена окремими платежами.

Вирішуючи позов суд висновує таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, як отримувач пенсії. Позивач отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Як указано у висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 428/3413/17, обов`язок з виплати недоотриманої пенсії спадкодавця покладається на Управління ПФУ. Верховний Суд зауважив, що відповідно до статті 1227 ЦК України право на одержання сум заробітної плати, пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. За загальним правилом зазначеної норми, ці грошові кошти до складу спадщини не включаються, а підлягають виплаті особам, зазначеним у цій статті або в інших (спеціальних) законам, і лише за відсутності таких осіб зазначені кошти включаються до складу спадщини. Звернення з вимогою про виплату пенсії, яка належала померлому пенсіонерові, має надійти до органу Пенсійного фонду не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера. За відсутності такого звернення впродовж зазначеного строку належна до виплати пенсія включається до складу спадщини і спадкується на загальних підставах.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У справі, що розглядається спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця у сумі 252 592,54 грн, з яких, як визнано сторонами, у січні березні виплачено позивачеві 5 190,00 грн. При чому відповідач указує про виплату ще 2 595,00 грн у квітні 2026 року, яку позивач у відповіді не визнає та докази виплати якої відповідачем до позову не додано.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.».

Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Таким чином, суд висновує, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, отже успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення до органу ПФУ з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії, дата звернення за видачею такої суми на підставі свідоцтва про право на спадщину не впливає на розмір виплат та не надає права на обмеження цих виплат.

Спадкоємець ОСОБА_1 пенсійні виплати в розмірі 247 402,54 грн з визнаних нотаріусом 252 592,54 грн не отримала, проте мала право на отримання пенсії в зазначений період, а тому суд висновує про те, що позивач, як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.

Посилання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відзиві на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суд, з урахуванням викладеного вище, відхиляє.

Таким чином, суд висновує, що позивач, як спадкоємець, має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.

Позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України в тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті; дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат; припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.

З цих підстав є неправомірними дії відповідача щодо невиплати всієї суми, визначеної у свідоцтві про право на спадщину за законом.

Що ж до посилань представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, суд звертає увагу на такі обставини.

В силу абзацу другого пункту 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційною виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційною залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд ураховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що у разі застосування Порядку № 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві, продовжиться щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, відповідно до частин першої-другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст. 10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Броньовський проти Польщі» (Заява № 31443/96) зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи представника відповідача про виплату позивачеві недоотриманих сум пенсії згідно з Порядком № 1165 з квітня 2026 року, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань. Водночас, враховує суд й те, що у січні та березні такі виплати здійснювалися, що визнано позивачем, яка здійснила коригування належної їй суми пенсії з урахуванням указаних виплат. Відтак, суд вважає за необхідне, враховуючи відсутність заперечень проти факту виплати, зобов`язати відповідача виплатити суму, вказану у свідоцтві за вирахуванням фактично виплачених сум, у чому й полягає частковість задоволення позову.

Інші доводи та аргументи сторін, покладені в обґрунтування заяв по суті справи, як самі по собі так і у своїй сукупності не мають наслідком задоволення позовних вимог або відмову у них, а тому не аналізуються судом при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд висновує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2474,03 грн. Відтак судовий збір у сплаченому розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виплачену згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2025 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужук Анною Володимирівною, та зареєстрованим в реєстрі за № 1663, у розмірі 247 402 (двісті сорок сім тисяч чотириста дві) гривні 54 копійки, за вирахуванням фактично сплачених ОСОБА_1 у період з квітня 2026 року сум.

У решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 03 копійок витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 10 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код в ЄДРПОУ 21782461; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.

Суддя Д. О. Парфьонов