Рішення № 138144754, 08.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5680/25

№ 2/183/2131/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованості у розмірі 128 810,67 грн, що складається з: 47 381,89 грн сума заборгованості за кредитом; 30 594,10 грн сума заборгованості за процентами; 50 834,68 грн сума заборгованості за плату за обслуговування,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2025 року ТОВ«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (надалі позивач, Фактор, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основної вимоги заявило також й про стягнення з ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник) судових витрат у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Кредитного договору № D44.00607.005159506 від 17 квітня 2019 року (надалі кредитний договір, договір, Договір кредиту та страхування) між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі Первісний кредитор) та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 49 999,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) строком до 17 квітня 2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,0% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів.

Згідно з умовами кредитного договору, Первісний кредитор зобов`язується надати кредит відповідачеві, а відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з нарахованими процентами за користування кредитом, іншими платежами та платою за обслуговування кредитної заборгованості. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, надав кредит відповідачеві у розмірі 49 999,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Позивач указує, що, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 128 810,67 грн, що складається з: 47 381,89 грн сума заборгованості за кредитом; 30 594,10 грн сума заборгованості за процентами; 50 834,68 грн сума заборгованості за плату за обслуговування.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою відповідач заборгованість не сплатив.

Постановленою суддею ухвалою від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити рішення у заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином. 22 вересня 2025 року та 09 березня 2026 року відповідач подав заяви про відкладення судових засідань у зв`язку з хворобою, про що надав відповідні докази /а.с.45, 53/. Заяви відповідача були задоволені, розгляд справи відкладено. 26 травня 2026 року представник відповідача, адвокат Іванов М. М. подав до суду заяву про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, з якими, станом на день розгляду справи, не ознайомився. Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача, його представника станом на день розгляду справи до суду не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 17 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № D44.00607.005159506 /а.с.14/. Відповідно до умов договору, під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки і подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку. Дата повернення Кредиту 17 квітня 2024 року. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок № 29090000734268, відкритий у Банку (надалі Рахунок) відповідно до Графіку, викладеного в Додатку № 1 до даного Договору. Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 49 999,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 Позичальника, який відкритий в AT «Ідея Банк», МФО 336310, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 5 357,04 грн, згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п 2 цього Договору. Спосіб оплати переказ коштів на рахунок ПрАТ Страхова компанія Уніка життя в AT «Ідея Банк» №26500300013978 через транзитний рахунок, відкритий в AT «Ідея Банк». Змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 10,5%.

Також убачається, що 17 квітня 2019 року відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту /а.с.15/.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. До позовної заяви позивачем надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за вищевказаним договором, яка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів по погашенню боргу, що свідчить про існування договірних зобов`язань перед АТ «Ідея Банк» /а.с.17-18/.

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №D44.00607.005159506 від 17 квітня 2019 року встановлено, що станом на 25 липня 2023 року заборгованість відповідача становить 128 810,67 грн, що складається з: 47 381,89 грн сума заборгованості за кредитом; 30 594,10 грн сума заборгованості за процентами; 50834,68 грн сума заборгованості за комісіями /а.с.19/.

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (Фактор) укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого Клієнт відступає, а Фактор набуває права вимоги за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта /а.с.20-22/. З реєстру боржників від 25 липня 2023 року до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року вбачається, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № D44.00607.005159506 від 17 квітня 2019 року на загальну суму 128810,67 грн /а.с.24-25/. 26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» оплачену грошову вимогу за Договором факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року /а.с.23 зворот/.

26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого Клієнт відступає, а Фактор набуває права вимоги за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта /а.с.27-29/. З витягу з реєстру боржників від 26 липня 2023 року до Договору факторингу № 01.02-38/23 від 26 липня 2023 року вбачається, що ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № D44.00607.005159506 від 17 квітня 2019 року на загальну суму 128 810,67 грн /а.с.26/. 26 липня 2023 року ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» оплачену грошову вимогу за Договором факторингу № 01.02-38/23 від 26 липня 2023 року /а.с.30 зворот/.

Станом на день розгляду справи як позивачем, так і відповідачем не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за договором, погашення повністю або частково нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту, відсотками.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Доказів повернення кредиту, сплати процентів суду не подано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як установлено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

На час розгляду справи судом сторонами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі за кредитним договором, причини непогашення заборгованості.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у ТОВ «ФК«ЄАПБ», як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Також, відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем взятих на себе, відповідно до положень умов кредитного договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою заборгованості за кредитним договором та несплаченим відсоткам.

Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Положенням п.1.5 кредитного договору передбачено, що під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку».

Так, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Наданий суду Договір кредиту та страхування не містить положень щодо нарахування комісії, підстав, складових та порядку її нарахування, однак має посилання на ДКБОФО та Додаток № 1 до Договору. При цьому суду не надано відповідні ДКБОФО та Додаток № 1, як складові Договору, із погодженим сторонами розміром комісії, який в подальшому застосовувався при нарахуванні заборгованості відповідачеві.

Відтак, нарахований Первісним кредитором відповідачеві розмір комісії без переліку послуг, за надання яких цю комісію було нараховано є непідтвердженим матеріалами справи, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем, як правонаступником Первісного кредитора, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 77 975,99 грн, з яких: 47 381,89 грн сума заборгованості за кредитом; 30 594,10 грн сума заборгованості за процентами. У решті позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження судових витрат, понесених під час розгляду справи представником позивача загалом суду надано: Договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року /а.с.10/, довіреність від 26 лютого 2024 року на представника, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с.11, зворот/, акт приймання-передачі наданих послуг № 45 від 04 лютого 2025 року /а.с.12/, витяг з Реєстру № 1 до акту № 45, згідно з яким надано послуги з підготовки позовної заяви /а.с.13/, платіжну інструкцію №1990 від 06 лютого 2025 року про сплату згідно з договором № 02/08/2024 по акту № 45 у сумі 10 000,00 грн /а.с.9/.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням вищевикладеного, а також ураховуючи конкретні обставини справи, яка є справою, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, є справою незначної складності, наявності заяви представника позивача про розгляд справи без його участі, усталену практику з розгляду таких спорів про стягнення заборгованості, враховуючи співмірність позовних вимог, відповідно до яких судом задоволено позов частково, вартість послуг адвоката у справі, визначених позивачем у розмірі 10 000,00 грн без наведення часу, витраченого на надання послуг, ураховуючи необхідність таких витрат для цієї справи, докази на підтвердження процесуальних дій, вчинених представником, суд вважає, що заявлена вартість послуг адвоката є нерозумною та має бути зменшена до 3 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог (60,53%), розмір витрат на правову допомогу, який належить до стягнення з відповідача на користь позивача становить 1 815,90 грн.

Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 60,53%, судовий збір сплачено у розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 466,27 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором кредиту та страхування № D44.00607.005159506 від 17 квітня 2019 року, яка утворилася станом на 25 липня 2023 року у загальному розмірі 77 975 (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 99 копійок, яка складається з: 47 381,89 грн сума заборгованості за кредитом; 30 594,10 грн сума заборгованості за процентами.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 17 копійок, які складаються з: 1 466,27грн витрат по сплаті судового збору; 1 815,90 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 10 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», код в ЄДРПОУ 41915308; місцезнаходження за адресою: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 4;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов