Рішення № 138143364, 13.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13095/26

Провадження № 2/127/3663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит - Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль Стоцького, 1, 28 корпус, Львів) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 29 квітня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 6439420, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 15 000 грн. із зобов`язанням повернення кредиту та сплати процентів і передбачених договором платежів.

Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений в електронній формі шляхом використання відповідачем особистого кабінету та одноразового ідентифікатора, після чого кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача.

Надалі, на підставі договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 96 009,80 грн, з яких 15 000 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 73 684,80 грн прострочена заборгованість за відсотками, 5 600 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання та 1 725 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору та набуття права вимоги за договором відступлення, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст.ст. 610, 611 ЦК України визначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 29 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6439420 від 29.04.2024р., відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15 000 грн на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти та інші платежі, передбачені договором. Згідно з умовами договору строк кредитування становив 136 днів, а кінцевий термін повернення кредиту визначено 24.04.2025р.

Зі змісту договору про споживчий кредит №6439420 від 29.04.2024р. вбачається, що його укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Договором передбачено надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника.

На підтвердження факту надання кредитних коштів до матеріалів справи долучено лист Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260514/100230-БТ від 21.05.2026р., відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а на вказаний рахунок 29.04.2024р. було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 15 000 грн. Зазначені відомості підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів за договором №6439420 від 29.04.2024.

Також судом досліджено паспорт споживчого кредиту та графік платежів, що є невід`ємними складовими кредитного договору №6439420 від 29.04.2024р., з яких убачається погодження сторонами істотних умов кредитування, розміру процентної ставки, строків та порядку виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.09.2024р., відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит №6439420 від 29.04.2024р., укладеним із ОСОБА_1 . На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.09.2024, в якому зазначено відповідача та реквізити його кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду вбачається, що за договором про споживчий кредит №6439420 від 29.04.2024р. за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 96 009,80 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 000 грн, простроченої заборгованості за процентами в сумі 73 684,80 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання в сумі 5 600 грн та заборгованості за комісією за видачу кредиту в сумі 1 725 грн.

Крім того, матеріали справи містять письмову претензію ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №2392752/4247 від 02.03.2026, адресовану відповідачу, у якій новий кредитор вимагав добровільно погасити наявну заборгованість за кредитним договором №6439420 від 29.04.2024, однак доказів виконання зазначеної вимоги або погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, дослідженими письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору №6439420 від 29.04.2024р., отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000 грн, а також перехід права вимоги за цим договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.09.2024.

Таким чином, дослідженими письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 15000 грн, перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача та наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, розмір якої визначено позивачем у поданому до суду розрахунку.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, а також зі сплати процентів.

За таких обставин, оскільки відповідачем не виконано своє зобов`язання з повернення тіла кредиту та обумовлених договором відсотків за користування кредитом у встановлений Договором строк суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення тіла кредиту в сумі 15000,00 грн., процентів в сумі 73684,80 грн. та заборгованість за комісією в сумі 1725,00 грн. підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості по сумі за порушення грошового зобов`язання в розмірі 5600,00 грн., - дані вимоги не підлягають до задоволення зі слідуючих підстав.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до п. 4.1 договору про споживчий кредит №6439420 від 29.04.2024 за порушення позичальником умов договору передбачено штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок такого порушення. Згідно з розрахунком заборгованості позивачем до складу боргу включено 5600 грн. за порушення грошового зобов`язання, що відповідає восьми штрафам по 700 грн кожний.

Таким чином, суд зауважує, що тлумачення змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за договором.

У даній справі грошове зобов`язання в сумі 5600,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідач звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позову в даній частині є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 2507,11 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, судом встановлено, що сума в розмірі 8000,00 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу буде менша сума, ніж розмір відшкодування, вказаний представником позивача у своїй заяві.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №6439420 від 29.04.2024 року в розмірі 90409 ( дев`яносто тисяч чотириста дев`ять ) грн. 80 коп., 2507,11 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» (79018 м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд. 1 корп. 28, ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: