Рішення № 138143358, 13.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 138/866/26

Провадження № 2/127/4621/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив :

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 червня 2025 року між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір (оферту) № 23.06.2025-100000963, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 6000 грн строком до 25 січня 2026 року.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані відповідачу на платіжну картку, що підтверджується квитанцією про переказ коштів, а укладення договору здійснено шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора та проходження процедури електронної ідентифікації, зокрема через систему BankID Національного банку України.

На підтвердження виконання договору позивач посилається на документи щодо перерахування кредитних коштів, дані інформаційної системи та відомості про здійснення відповідачем часткових платежів у рахунок погашення заборгованості.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 500 грн., яка складається із 6000 грн. основного боргу, 4580 грн. процентів за користування кредитом, 540 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1380 грн. неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 23 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23.06.2025-100000963 (кредитна лінія) в електронній формі шляхом приєднання позичальника до умов пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та підписання заяви одноразовим ідентифікатором Е369. Позичальнику було надано кредит у розмірі 6000 грн. строком на 217 днів з кінцевою датою повернення 25 січня 2026 року.

У заяві зазначено персональні дані відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер мобільного телефону та реквізити платіжної картки, на яку підлягали перерахуванню кредитні кошти.

З аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили порядок користування кредитом, розмір процентної ставки, графік платежів, а також сплату комісії за надання кредиту у розмірі 540 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540 грн. у визначені договором періоди.

Також договором передбачено нарахування неустойки у разі порушення позичальником взятих на себе зобов`язань. Надані позивачем документи містять відомості про ознайомлення позичальника з умовами кредитування та підтвердження укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, зазначений позичальником під час реєстрації.

Із наданих позивачем відомостей щодо процедури укладення договору встановлено, що ідентифікація відповідача здійснювалася із використанням системи BankID Національного банку України. В матеріалах справи містяться дані щодо проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації, внаслідок якої були отримані та використані персональні дані позичальника, а також підтверджено номер телефону та інші реєстраційні відомості, необхідні для укладення кредитного договору.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 12 березня 2026 року, відповідно до якого 23 червня 2025 року о 17 год. 06 хв. 33 сек. на платіжну картку № НОМЕР_1 було успішно перераховано 6000 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 23.06.2025-100000963». Вказані відомості узгоджуються з умовами заяви до кредитного договору, в якій зазначено реквізити відповідної платіжної картки для зарахування кредитних коштів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 12 березня 2026 року вбачається, що за договором обліковується заборгованість у загальному розмірі 12 500 грн, яка складається із 6000 грн основного боргу, 4580 грн нарахованих процентів, 540 грн. комісії та 1380 грн штрафних санкцій. Розрахунок містить деталізовані відомості щодо нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій, руху заборгованості та здійснених платежів.

Крім того, з дослідженого розрахунку та наведених позивачем відомостей встановлено, що після отримання кредитних коштів відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, зокрема 06 серпня 2025 року на суму 2900 грн, 27 серпня 2025 року на суму 3520 грн та 23 вересня 2025 року на суму 1000 грн. Зазначені платежі були враховані позивачем при формуванні остаточного розрахунку заборгованості.

Таким чином, дослідженими письмовими доказами підтверджується укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 6000 грн, погодження сторонами умов кредитування та здійснення відповідачем окремих платежів на виконання договору, що підтверджується наданими до справи офертою, заявою до кредитного договору, відомостями щодо проходження електронної ідентифікації, документами про переказ кредитних коштів та розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявляв зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Кредитором, Відповідач здійснив часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 23.06.2025-100000963 від 23.06.2025р. шляхом здійснення платежів: 06 серпня 2025 року на суму 2900 грн, 27 серпня 2025 року на суму 3520 грн та 23 вересня 2025 року на суму 1000 грн., сплачуючи які, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю не повернув, нараховані на підставі умов кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачував, тому оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, суд вважає, що прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 6000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 4580,00 грн. та комісія в сумі 540,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених вимог про стягнення суми по неустойці в розмірі 1380,00 грн. за порушення грошового зобов`язання, суд зазначає про наступне.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У даній справі неустойка в сумі 1380,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідач звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позову в даній частині є необгрунтованими, а тому не пілягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витратити зі сплати судового збору у сумі 2368,47 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280, 282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100000963 від 23.06.2025р. в сумі 11120 грн. ( одинадцять тисяч сто двадцять )грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2368,47 грн.

В решті вимог-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: