Постанова № 138143093, 08.07.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1901/26

Провадження №:3/138/439/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., секретаря судового засідання Сілантєвої Л.А., захиснкиа Халупко О.Л., розглянувши у режимі відеоконференції поза межами приміщення міськрайсуду з використанням власних технічних засобів захисником матеріали, які надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 о 20 год. 55 хв. по вул. Головна в с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував мотоблоком «ZUBR» без д.н.з, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладу зі згоди водія.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак його інтереси представляв захисник Халупко В.М., який 22.06.2026 через систему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому зазначено наступне. Так, перше на що звертає увагу захисник, це незаконність та недоведеність підстав зупинки. З матеріалів справи та з наданого стороні захисту відеозапису вбачається, що причина зупинки у протоколі фактично не задокументована. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення не зафіксовано конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які б давали законну підставу для проведення огляду та за допомогою якого приладу проводився медичний огляд. Сам по собі запах алкоголю з порожнини рота є суб`єктивною ознакою, яка не може бути перевірена судом через відеозапис. Сторона захисту вважає, що також порушено процедуру медичного огляду у закладі охорони здоров`я. У лікарні ОСОБА_1 було запропоновано продути технічний прилад, однак матеріали справи не містять належних відомостей про цей прилад, в результаті чого неможливо перевірити достовірність результатів. Крім того, порушено процедуру використання мундштука, лікарі не надали ОСОБА_1 самостійно обрати мундштук або перевірити цілісність його пакування, а також немає роздруківки з алкотестера. Ще одним критичним порушенням є відсутність відбору біологічних матеріалів для лабораторного аналізу, оскільки ОСОБА_1 вимагав відібрати зразки, тобто фактично наполягав на додатковій перевірці. З урахуванням викладеного, вважає, що за встановлених у справі обґрунтованих сумнівів щодо законності дій працівників поліції, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу відносно неї за вказаною статтею слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також, в судовому засіданні було оглянуто диск з відеозаписом події, де зафіксовано як рухається мотоблоком «ZUBR» без д.н.з під керуванням ОСОБА_1 , до якого ззаду під`їжджають поліцейські. Далі на вимогу поліцейського він погоджується пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у лікарні. В лікарні ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера, який показав, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 1,19 проміле.

Частиною 2 статті 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 КУпАП жодний доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і в відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у даному випадку, за вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності.

Не дивлячись на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не визнає свою вину, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №676389 від 26.05.2026, в якому зазначено обставини правопорушення, підписаного працівником поліції, що його склав; довідкою старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Меженіної-Ходзінської А. про те, що ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП не притягувався до адміністративної відповідальності протягом року та не отримував посвідчення водія; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 29 від 26.05.2026, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (результат 1,19%); розписку ОСОБА_3 від 26.05.2026.

Безпідставними є посилання сторони захисту на те, що у матеріалах справи не зазначено причину зупинки транспортного засобу. Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинення транспортного засобу визначені законом. Разом із тим предметом доказування у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, є встановлення факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Саме по собі не зазначення у матеріалах справи підстави зупинки не спростовує факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та не свідчить про недопустимість інших належних і допустимих доказів.

Суд зазначає, що у випадку незгоди водія з причинами зупинки працівниками поліції, це не виключає можливість відповідно до п. 2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

Окрім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Не можуть бути підставою для закриття провадження у справі й доводи захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено найменування спеціального технічного засобу та ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не є єдиним доказом у справі. Відомості щодо спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився медичний огляд, містяться в акті медичного огляду, висновку лікаря, які були предметом дослідження суду. Відсутність цих відомостей безпосередньо у протоколі не свідчить про недопустимість доказів. Аналогічно незазначення у протоколі ознак алкогольного сп`яніння саме по собі не спростовує висновків про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такі обставини підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів, досліджених судом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що окремі недоліки оформлення протоколу не є безумовною підставою для закриття провадження, якщо факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які були безпосередньо досліджені судом.

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що індивідуальну упаковку мундштука відкрив лікар, а не особа, яка проходила огляд. Ні стаття 266 КУпАП, ні Інструкція № 1452/735 не містять вимоги про обов`язкове відкриття упаковки мундштука саме особою, яка проходить огляд. Законодавством передбачено лише використання нового одноразового мундштука. Доказів того, що було використано не новий або вже використаний мундштук чи що зазначена обставина вплинула на результат дослідження, матеріали справи не містять, а відповідні твердження сторони захисту ґрунтуються виключно на припущеннях.

Посилання сторони захисту на те, що медичний огляд проводився із застосуванням спеціального технічного засобу без відбору біологічних зразків, не є безумовною підставою для визнання висновку щодо результатів медичного огляду недопустимим доказом.

З матеріалів справи вбачається, що огляд проводився лікарем закладу охорони здоров`я відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Крім того, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, на що останній відмовляється. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, останній погоджується.

Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).

Згідно п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений (п. 14 розділу ІІІ Інструкції).

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд доходить до висновку про те, що зразки біологічного середовища при лабораторному дослідженні може бути використано при огляді на стан сп`яніння лише у випадках неможливості провести лабораторного дослідження повітря, що видихається, зокрема, сечі, слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук та перебування особи у несвідомому стані внаслідок ДТП.

Такий висновок повністю узгоджується із п. 10 Порядку, яким визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Отже, Порядком визначено, що огляд водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться без дослідження біологічного середовища, а із застосуванням спеціальних технічних засобів. Таким чином, оскільки біологічні зразки у ОСОБА_1 не бралися, то останні і не відбиралися для дослідження у ємності, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі незгоди водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Щодо відсутності в матеріалах справи паперової роздруківки після проведеного огляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та Міністерством охорони здоров`я України.

Порядок проведення такого огляду, як вже зазначалось, визначений розділом ІІІ Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Згідно з пунктами 1421 цього розділу, за результатами огляду складаються акт медичного огляду та висновок щодо результатів медичного огляду, який видається на підставі акта. Саме ці документи є процесуальною формою фіксації результатів медичного огляду, а недійсними визнаються лише висновки, складені з порушенням вимог Інструкції. При цьому Інструкція не містить вимоги про обов`язкове долучення до матеріалів справи паперової роздруківки показань газоаналізатора, отриманих під час огляду в закладі охорони здоров`я.

Посилання захисника на відсутність роздруківки є помилковим, оскільки вимога про долучення результатів, роздрукованих спеціальним технічним засобом, передбачена пунктом 10 розділу ІІ Інструкції лише щодо оформлення огляду, який проводиться поліцейським із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу. Зазначене положення не регулює порядок проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Отже, сама по собі відсутність паперової роздруківки показань газоаналізатора не свідчить про порушення процедури медичного огляду, не спростовує належним чином оформлені акт медичного огляду та висновок лікаря і не є підставою для визнання результатів такого огляду недопустимими доказами.

Висновок лікаря, акт медичного огляду та результати дослідження оформлені належним чином, а стороною захисту не наведено жодних доказів того, що невідбір біологічних зразків вплинув на достовірність встановленого результату або призвів до порушення права особи на захист.

З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейських судом встановлено, що в ході спілкування з ОСОБА_1 поліцейським встановлено обґрунтовані ознаки сп`яніння, які в нього вбачалися, а саме запах алкоголю з порожнини роту, водію запропоновано пройти огляд на місці зупинки, на що водій не надав згоди. Потім запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що водій погодився. Зафіксовано саму процедуру огляду в медичному закладі. Медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в приміщенні КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ», що підтверджується даними відеозапису. Більш того, у ОСОБА_1 не виникало питань щодо місця його знаходження та останній не висловлював сумнівів щодо осіб, які здійснювали його огляд на стан сп`яніння. Також, як вбачається з відеозапису дії медичних працівників під час огляду ОСОБА_1 відповідали їх посадовим інструкціям, огляд було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства належною особою, а саме лікарем ОСОБА_4 , що пройшла відповідне тематичне навчання, якою і складено висновок № 29 від 26.05.2026. З відеозапису видно та чутно, що огляд проводився за допомогою алкотестера. Розпакований мундштук був вставлений до приладу, після цього ОСОБА_1 рівномірно та без зупинок продув в мундштук приладу, було чутно безперервний звуковий сигнал, який закінчився характерним клацанням. Після закінчення відбору на дисплеї приладу було відображено результат огляду 1,19 проміле. ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень та сумнівів щодо вказаного технічного пристрою. Результат в 1,19 проміле був продемонстрований усім учасникам огляду, у т.ч. і ОСОБА_1 , який на запитання лікаря зізнався у вживанні алкоголю перед керуванням механічним транспортним засобом.

Таким чином, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу було проведено у відповідності до вимог експлуатації такого приладу.

Суд розцінює позицію сторони захисту, як безпідставну і таку, що спрямована на уникнення відповідальності ОСОБА_1 за свої протиправні дії.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 необхідно визнати винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, обставин, що обтяжують чи пом`якшують його відповідальність не встановлено, і вважає, що для виправлення та перевиховання останнього доцільно застосувати стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 27, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284 ч. 1 п. 1 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (стягувач Могилів-Подільський РВП ГУНП у Вінницькій області, що знаходиться по вул. Сагайдачного, 4 м. Могилів-Подільський Вінницької області, 24000)з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, 050, призначення платежу «судовий збір»).

Роз`яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Положення ч. 2 ст. 308 КУпАП передбачають, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Ю. А. Ясінський