Ухвала суду № 138143002, 06.07.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/890/14-ц

Провадження № 2-др/131/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участі секретаря судових засідань Яременко Г.О.,

позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сухомудя Ф.С.,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

та представника ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі № 131/890/14-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, ціна позову 27927 грн.,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №131/890/14-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, ціна позову 27927 грн.

Рішенням 45 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 25.01.2024 року за №284 внесено зміни до переліку вулиць та провулків населених пунктів Іллінецької міської територіальної громади, зокрема вулицю Жовтнева в селі Тягун перейменовано на вулицю Весняна.

Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла та за життя не встигла у відповідності до діючого законодавства реалізувати свої права щодо земельних ділянок, на які мала право згідно вказаного судового рішення, та провести відповідну їх державну реєстрацію в межа вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Спадкоємцями ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

При проведенні кадастрової зйомки та за результатом виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) визначено точну площу земельних ділянок належних спадкодавцю ОСОБА_6 із зазначенням їх місця розташування.

Так, згідно витягів з Державного земельного кадастру:

- земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 0521287600:04:002:0346 має площу 0,1347га.;

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 0521287600:04:002:0345 має площу 0,2450га.;

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 0521287600:04:002:0344 має площу 0,1430га.;

Загальна площа земельних ділянок становить 0,5227га.

Відмічено, що згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року спадкодавець ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,55га. Натомість, в рішенні суду не конкретизоване точне місце розташування трьох земельних ділянок за своїм цільовим призначенням та не зазначено їх точну площу.

Відсутність такої конкретизації унеможливлює подальше затвердження технічної документації із землеустрою у відповідності до вимог ст.118 ЗК України та оформлення спадкоємцями своїх спадкових прав у безспірному порядку через нотаріуса. Спадкоємцю ОСОБА_1 при зверненні до представників Іллінецької міської ради було роз`яснено процедуру врегулювання спірних правовідносин та відмовлено у затвердженні технічної документації. Вказане змусила звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 270 ЦПК України заявники просять ухвалити додаткове рішення у справі № 131/890/14-ц, яким вважати, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/890/14-ц від 22 травня 2014 року визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельні ділянки загальною площею 0,5227 га., з яких:

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0346, площею 0,1347 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0345, площею 0,2450 га., для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0344, площею 0,1430 га., для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 і її представник, адвокат Сухомудь Ф.С., представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 , та представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 підтримали заявлені вимоги та просили ухвалити додаткове рішення.

Представник Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області правонаступник Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився. В поданій до суду заяві не заперечила щодо задоволення заявлених вимог та ухвалення додаткового рішення, просила розгляд справи провести у відсутності представника Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Заслухавши пояснення заявниці та представників заявників, дослідивши матеріали поданої заяви та матеріали цивільної справи №131/890/14-ц, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області №131/890/14-ц від 22 травня 2014 року позов ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом задоволено. Зокрема, визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,55 га, розташовану по АДРЕСА_1 , з яких: 0,25 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 0,30 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, надану ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приватну власність на підставі рішення 9 сесії 22 скликання Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 06 травня 1997 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Перелік підстав, за яких може бути постановлено додаткове рішення, є вичерпним.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення.

Додатковим судовим рішенням усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або питання розподілу судових витрат.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися судом.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), відповідно до яких аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, ніж ті, що передбачені статтею 270 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні заяви.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, вичерпний перелік яких передбачений статтею 270 ЦПК України. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд має право відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

З аналізу наведених норм слідує, що ухвалення додаткового рішення можливе судом, зокрема, за умови не ухвалення рішення стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення чи вирішувати нові вимоги, які не досліджувалися в ході основного розгляду.

Як встановлено з досліджених матеріалів справи №131/890/14-ц (яка знаходиться в архіві Іллінецького районного суду Вінницької області тане знищена станом на дату розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення), судом було вирішено всі вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі. Обставини, на які посилаються заявники, не свідчать про залишення будь-якої позовної вимоги без вирішення, а фактично стосуються змісту та формулювання резолютивної частини рішення.

Фактично в даному випадку заявники просять ухвалити нове рішення за позовною вимогою, яка ними не заявлялась, з приводу якої не надавалися докази, які не досліджувалися судом, що суд не вправі зробити.

Так, встановлено, що виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визначення розміру земельних ділянок, їх місця розташування та державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі проведено спадкоємцями ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у 2026 році.

Відповідно, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки загальною площею 0,5227 га., з яких:

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0346, площею 0,1347 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0345, площею 0,2450 га., для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0521287600:04:002:0344, площею 0,1430 га., для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2

не заявлялися, з приводу них докази та пояснення сторонами не подавалися, відповідно, вищевказані вимоги не були предметом спору та дослідження, і, відповідно, рішення судом не ухвалювалося.

Крім того, рішенням Іллінецької міської ради Вінницької області 79 сесії 8 скликання № 3106 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на умовах власності спадкоємцю ОСОБА_1 » від 31.06.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості) на умовах власності загальною площею 0,5227 га.,оскільки виявлено розбіжність технічних характеристик земельних ділянок, вказаних у рішення Іллінецького районного суду Вінницької області №131/890/14-ц від 22.05.2014 року, з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка розроблена ФОП ОСОБА_9 , та рекомендовано звернути до суду з позовом для врегулювання розбіжностей.

За встановлених обставин саме сторона, яка не вчинила передбачені процесуальним законодавством дії, має нести ризик настання відповідних негативних процесуальних наслідків своєї бездіяльності.

Враховуюче викладене суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення.

Наведені заявниками обґрунтування необхідності ухвалення додаткового рішення у справі по своїй суті зводиться до вимоги змінити рішення Іллінецького районного суду Вінницької області №131/890/14-ц від 22 травня 2014 року.

Суд звертає увагу заявників, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення. Законом не передбачено можливості для суду під виглядом додаткового рішення змінювати зміст рішення, а тому відсутні підстави для вирішення цього питання шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до приписів статті 270 ЦПК України.

Враховуюче викладене суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення.

Керуючись 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі № 131/890/14-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, ціна позову 27927 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повна ухвала складена 10 липня 2026 року.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК