Рішення № 138142562, 07.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Справа № 926/1900/26За позовом Комунального підприємства Калушавтодор

до відповідача Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича

позовна заява про стягнення заборгованості за договором в сумі 9 877,36 грн.

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Паращук Д.В.

Представники сторін:

Від позивача (в режимі ВКЗ) Романів І.Б.

Від відповідача не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Калушавтодор" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича позовна заява про стягнення заборгованості за договором в сумі 9 877,36 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 02 жовтня 2024 року між Комунальним підприємством Калушавтодор та Фізичною особою-підприємцем Столярчуком Юрієм Октавіановичем укладено Договір про надання послуг № 51/24п.

Згідно до умов Договору, Підрядник зобов`язується за дорученням Замовника надати послуги автомобіля ЗІЛ-431410 на території Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити.

Як зазначає представник позивача, останній належним чином надав послуги Замовнику, проте відповідач не сплатив узгоджену вартість наданих послуг.

Відтак, оскільки всі спроби врегулювати спір шляхом перемовин виявились марними, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором в сумі 5 820,00 грн, 3 процента річних в сумі 278,40 грн, інфляційні втрати в сумі 1 016,22 грн та неустойку в сумі 2 762,74 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року, судову справу № 926/1900/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 10 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року призначено судове засідання з розгляду справи № 926/1900/26 по суті на 17 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи № 926/1900/26 по суті на 07 липня 2026 року.

Відповідач явку належного представник в судове засідання 07 липня 2026 року вкотре не забезпечив. Крім цього, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, з огляду на неодноразову неявку представника відповідача, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами справи, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 07 липня 2026 року підтримав позов та просив його задовольнити.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 02 жовтня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Столярчуком Юрієм Октавіановичем (далі Замовник) та Комунальним підприємством Калушавтодор (далі Підрядник) укладено договір про надання послуг № 51/24п (далі - Договір).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Підрядник зобов`язується за дорученням Замовника надати послуги автомобіля ЗІЛ-431410 (автовишки) на території Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити.

Згідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, ціна 1 години послуг автомобіля ЗІЛ-431410 (автовишки) становить: 880,00 гривень (вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ. Ціна доїзду техніки до місця надання послуг становить 1 км 30 гривень (тридцять гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ. Кінцева ціна Договору визначається по фактичним об`ємам виконаних робіт (надання послуг), в цінах на момент оплати.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що зобов`язання Підрядника вважаються виконаними з моменту підписання сторонами Акту надання послуг (виконаних робіт).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів в гривнях на розрахунковий рахунок Підрядника, який зазначений в Договорі. Розрахунок за фактично надані послуги проводиться протягом 5 банківських днів після здійснення Підрядником всіх робіт за умовами Договору. Підставою для оплати є Акт надання послуг (надання послуг) за даним Договором.

02 жовтня 2024 року між Сторонами підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) про те, що Виконавець виконав комплекс робіт: - надання послуг ЗІЛ-431410 (автовишки) 4,5 години, загальною вартістю 3 960,00 грн; - доїзд техніки до місця надання послуг 62 км загальною вартістю 1 860,00 грн.

Підписавши зазначений Акт Сторони погодились, що роботи виконані якісно, в повному обсязі та у строк зазначений у Договорі. Загальна вартість робіт (послуг) відповідно до умов Договору складає 5 820,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем розділу 4 Договору щодо сплати вартості наданих послуг.

Так, оскільки відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг протягом п`яти банківських днів після підписання Акта надання послуг, він є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Згідно пунктів 7.1., 7.2. Договору, всі розбіжності або вимоги, які виникли в наслідок підписання даного Договору, або мають відношення до нього, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. В разі неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони належать розгляду в господарському суді, у відповідності до діючого законодавства України з обов`язковим застосуванням заходів досудового врегулювання спору.

Так, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 70/01-10 від 09 квітня 2025 року та № 08/01-10 від 23 червня 2026 року з вимогами про сплату заборгованість за надані послуги в сумі 5 820,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на зазначені претензії чи погашення заборгованості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 5 820,00 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції визначається Державною службою статистики України відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відтак, перевіривши зазначений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 278,40 грн та інфляційного збільшення в сумі 1 016,11 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Разом з тим, згідно статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, оскільки Договором не передбачено забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (пенею), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 762,74 грн.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України Про судовий збір унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 9 877,36 грн сплачено 3328,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 2612 від 06 травня 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 397,16 грн слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичною особи-підприємця Столярчука Юрія Октавіановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Калушавтодор (77304, Івано-Франківська обл., Калуський р-н., м. Калуш, вул. Долинська, буд. 44 А, код ЄДРПОУ 34519595) заборгованість за Договором про надання послуг № 51/24 від 02 жовтня 2024 року в сумі 5 820,00 грн, три відсотка річних в сумі 278,40 грн, інфляційне збільшення в сумі 1 016,22 грн та судовий збір в сумі 2 397,16 грн на р/р НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк, МФО банку 305299.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені) в розмірі 2 762,74 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк