Рішення № 138142321, 08.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1400/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 50, корпус А-5) про та зустрічним позовом до про стягнення 2718 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 50, корпус А-5) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) стягнення 580'417,2 грнза участю представників:

позивача за первісним позовом - Катафєєвої Г.С.;

відповідача за первісним позовом - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех", в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 2718 грн за неналежне виконання договору поставки №01-248096-25 від 21.11.2025 в частині своєчасної поставки товару. Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати.

Ухвалою суду від 28.04.2026 первісна позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

13 травня 2026 року до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" із зустрічною позовною заявою (вх.№ 11472) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 580'417,2 грн, з яких: основна сума боргу - 543'600 грн, 3% річних - 4065,83 грн, інфляційне збільшення - 22'586,79 грн, пеня за Договором - 10'164,58 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків оплати товару.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №922/1400/26 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 580'417,2 грн; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; здійснено перехід зі спрощеного провадження до розгляду справи №922/1400/26 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.06.2026 на 15:00 год.

29.05.2026 відповідач за зустрічним позовом подав відзив, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що в покупця були відсутні передбачені Договором фінансові можливості для здійснення оплати у заявлений позивачем за зустрічним позовом строк. Також відповідач за зустрічним позовом зазначив, що одночасне стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для покладання на покупця відповідальності за прострочення оплати в силу п.7.2 Договору, відповідно до якого, відповідальність покупця за прострочення оплати не застосовується у випадку відсутності або зменшення фінансування витрат покупця у відповідному періоді. Крім того, згідно п.7.10 Договору покупець не несе відповідальність за затримку оплати у випадку наявності порушення зобов`язання за сторони постачальника.

Протокольною ухвалою від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.07.2026 на 14:30 год.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 08.07.2026 підтримав первісний позов, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) у судове засідання 08.07.2026 не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об`єктивного та законного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача за зустрічним позовом та відкладення розгляду справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представника позивача з первісним позовом, суд установив такі обставини.

21.11.2025 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Покупець, Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "УКРІНТЕХ" (далі - Постачальник, Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом) укладено договір поставки № 01-248096-25 за предметом закупівлі "38340000-0 Прилади для вимірювання величин Дефектоскоп ультразвуковий" (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю у порядку та строки, встановлені Договором, Товар, у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з Договором, а Покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого Товару на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору його ціна становить 453'000 грн (чотириста п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% 90'600 грн. (дев`яносто тисяч шістсот гривень 00 копійок), всього з ПДВ 543'600 грн. (п`ятсот сорок три тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 4.1. Відповідач зобов`язаний здійснити поставку Товару у строк згідно Додатку №1 до Договору на умовах DDP (Міжнародні Правила Інкотермс 2010), за адресами (місцем) поставки (передачі) Товару, що зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.5 Додатку №1 до Договору строк поставки: не пізніше 25.12.2025.

Додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2025 строк поставки товару подовжено до 14.01.2026.

Відповідно до видаткової накладної №2 від 14.01.2026 на виконання Договору Постачальником було здійснено поставку товару - Дефектоскоп ультразвуковий ADL-USE57 у кількості 3 штуки, загальною вартістю 543'600 грн, який було отримано Покупцем 20.01.2026, що засвідчено підписом представника останнього. Разом з Видатковою накладною було направлено рахунок на оплату №4 від 14.01.2026, який на сьогоднішній день так і не був оплачений Покупцем. Здійснення поставки підтверджується також Товарно-транспортною накладною №2 від 14 січня 2026 року та експрес-накладною № 59001554613884.

Відповідно до п.3.6. Договору за поставку Товару Покупець здійснює попередню оплату (Аванс) у розмірі не більше 20% ціни Договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання Постачальником (після укладення Договору) рахунку на аванс.

Подальша оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється за умови прийняття Покупцем Товару на суму авансового платежу (у випадку якщо Постачальник не відмовився від авансового платежу). Покупець здійснює подальшу оплату за поставлений Постачальником Товар протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на Товар та за наданим Постачальником (після підписання Покупцем видаткової накладної) рахунком, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

У разі ненадання Постачальником рахунку на Аванс протягом 7 (семи) робочих днів після набрання Договором чинності, вважається, що Постачальник відмовився від порядку розрахунків на умовах авансового платежу. У такому разі, відповідні положення Договору щодо сплати попередньої оплати не застосовуються до взаємовідносин між Сторонами, а розрахунки за поставлений Товар здійснюються протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після підписання Покупцем видаткової накладної на Товар та за наданим Постачальником (після підписання Покупцем видаткової накладної) рахунком, та після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Покупець отримав Товар 20.01.2026. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України з дотриманням термінів реєстрації.

Таким чином, враховуючи п.3.6 Договору, Покупець мав оплатити товар до 10.02.2026 включно.

Позивач за первісним позовом зазначає, що всупереч вимогам ЦК України та умовам Договору Відповідач за первісним позовом виконав своє зобов`язання за Договором лише 20.01.2026 (прострочення складає 5 днів), що підтверджується підписаною видатковою накладною з зазначеною датою отримання, а також повідомленням про вручення з нової пошти.

У зв`язку з порушенням Постачальником строків поставки товару Покупцем нараховано пеню в сумі 2718 грн на підставі п.7.3 Договору.

Водночас Позивач за зустрічним позовом вказує, що Покупцем так і не було виконано зобов`язання за Договором щодо сплати 543'600 грн за поставлений товар, у зв`язку з чим Постачальником також нараховано пеню в сумі 10'164,58 грн на підставі п.7.2 Договору, а також 3% річних у сумі 4065,83 грн та інфляційні втрати в сумі 22'586,79 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2025 строк поставки товару подовжено до 14.01.2026.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач за первісним позовом виконав своє зобов`язання за Договором лише 20.01.2026 (прострочення складає 5 днів), що підтверджується підписаною видатковою накладною з зазначеною датою отримання, а також повідомленням про вручення з нової пошти.

За приписами п.7.3 Договору за порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості Товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок Позивача за первісним позовом, суд дійшов висновку, що відповідний розрахунок є правильним, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічного позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.3.6 Договору у разі ненадання Постачальником рахунку на Аванс протягом 7 (семи) робочих днів після набрання Договором чинності, вважається, що Постачальник відмовився від порядку розрахунків на умовах авансового платежу. У такому разі, відповідні положення Договору щодо сплати попередньої оплати не застосовуються до взаємовідносин між Сторонами, а розрахунки за поставлений Товар здійснюються протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після підписання Покупцем видаткової накладної на Товар та за наданим Постачальником (після підписання Покупцем видаткової накладної) рахунком, та після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Покупець отримав Товар 20.01.2026. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України з дотриманням термінів реєстрації.

Таким чином, враховуючи п.3.6 Договору, Покупець мав оплатити товар до 10.02.2026 включно.

Проте Покупцем так і не було виконано зобов`язання за Договором щодо сплати 543'600 грн за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення Відповідачем за зустріним позовом умов Договору в частині оплати поставленого Позивачем за зустріним позовом товару своєчасно та у повному обсязі, відповідач за зустріним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором щодо оплати товару у розмірі 543'600 грн з 11.02.2026.

Щодо посилань Покупця на відсутність передбачених Договором фінансових можливостей для здійснення оплати у заявлений Постачальником строк, суд зазначає, що у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23).

Дійсно, умовами Договору (п. 3.2) передбачено, що оплата Постачальнику здійснюється з урахуванням фінансових можливостей Покупця протягом строку дії Договору та в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк, з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника.

Водночас в п. 3.6 Договору встановлені чіткі строки оплати товару, які в даному випадку були порушені Покупцем.

Суд звертає увагу, що наявність чи відсутність фінансування Покупця не залежить від волі та дій Постачальника, що порушує право останнього на отримання коштів за поставлений за спірним договором товар.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість зустрічних позовних вимог про стягнення 543'600 грн, у зв`язку із чим зустрічний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної вимоги про стягнення пені в сумі 10'164,58 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених Договором: відсутність / зменшення фінансування витрат Покупця у відповідному періоді) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, сторони домовились, що пеня за порушення строків оплати не нараховується у випадку відсутності / зменшення фінансування витрат Покупця у відповідному періоді.

Крім того, відповідно до п. 7.10 Договору Покупець не несе відповідальності за затримку оплати у випадку наявності порушення зобов`язання зі сторони Постачальника.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У даному випадку суд установив порушення зобов`язань Постачальника щодо своєчасної поставки товару, а тому Відповідач за зустрічним позовом звільняється від відповідальності за затримку оплати в силу п. 7.10 Договору. Також Відповідач за зустрічним позовом звільняється від відповідальності за затримку оплати в силу п. 7.2 Договору, оскільки несплата боргу сталася в результаті відсутності фінансування витрат Покупця у відповідному періоді.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення пені в сумі 10'164,58 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 4065,83 грн та інфляційних втрат у сумі 22'586,79 грн, суд зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Порушення Відповідачем за зустрічним позовом умов Договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а умови п. 7.10 Договору не звільняють Відповідача за зустрічним позовом від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати Позивача за зустрічним позовом від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє останнього права на отримання компенсації від Відповідача за зустрічним позовом за користування утримуваними ним грошовими коштами.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення Відповідача за зустрічним позовом від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки Позивача за зустрічним позовом, суд зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4065,83 грн за період з 11.02.2026 по 12.05.2026 та інфляційних втрат у сумі 22'586,79 грн за період: лютий квітень 2026 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Судові витрати Позивача за первісним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача за первісним позовом в сумі 2662,40 грн.

Витрати Позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, покладаються на Відповідача за зустрічним позовом у сумі 6843,03 грн.

Крім того, частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню зі сторін у справі в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" грошові кошти в сумі 571'715,25 грн ((543'600 грн + 4065,83 грн + 22'586,79 грн + 6843,03 грн) (2718 грн + 2662,40 грн)).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 50, корпус А-5; ідент. код 43630123) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідент. код 00100227) суму пені у розмірі 2718 грн, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідент. код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 50, корпус А-5; ідент. код 43630123) основну суму боргу в розмірі 543'600 грн, 3% річних у сумі 4065,83 грн, інфляційні втрати в сумі 22'586,79 грн, а також судовий збір у сумі 6843,03 грн.

У задоволенні решти вимог зустрічної позовної заяви - відмовити.

Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідент. код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укрінтех" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 50, корпус А-5; ідент. код 43630123) грошові кошти в сумі 571'715,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28; код ЄДРПОУ 30019775).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (адреса: 63011, Харківська область, Богодухівський (Валківський) район, смт Старий Мерчик, вул.Театральна, 8-Б; код ЄДРПОУ 40155319).

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

СуддяІ.В. Трофімов