Ухвала суду № 138142225, 13.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

13 липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/420/16(918/685/25)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Дуплики Павла Георгійовича (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Степанська, 115, код ЄДРПОУ 35462026)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. 8 Березня, буд.11, код ЄДРПОУ 38701621)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

про визнання недійсними договорів

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 року припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35462026) арбітражного керуючого Дуплики Павла Георгійовича. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Дуплику Павла Георгійовича.

23.11.2020 року оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35462026) банкрутом.

28 липня 2025 року через систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Дуплики П.Г. звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір оренди нежитлових приміщень із прилеглою до них територією за №4 від 05.05.2014 року, укладений між ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та ТОВ «Кольчуга MC» (ідентифікаційний код 38701621);

- визнати недійсним Договір оренди нежитлового приміщення (адмінбудівлі) за №9 від 14.08.2014 року, укладений між ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та ТОВ «Кольчуга MC» (ідентифікаційний код 38701621);

- визнати недійсним Договір про надання охоронних послуг №2 від 01.01.2014 року, укладений між ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та ТОВ «Кольчуга MC» (ідентифікаційний код 38701621);

- визнати недійсним Договір про надання охоронних послуг №33 від 28.01.2015 року, укладений між ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та ТОВ «Кольчуга MC» (ідентифікаційний код 38701621).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 року позов задоволено. Визнано недійсним Договір оренди нежитлових приміщень із прилеглою до них територією за №4 від 05.05.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» (ідентифікаційний код 38701621). Визнано недійсним Договір оренди нежитлового приміщення (адмінбудівлі) за №9 від 14.08.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» (ідентифікаційний код 38701621). Визнано недійсним Договір про надання охоронних послуг №2 від 01.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» (ідентифікаційний код 38701621). Визнано недійсним Договір про надання охоронних послуг №33 від 28.01.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» (ідентифікаційний код 35462026) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» (ідентифікаційний код 38701621).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25) - без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2026 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25) залишено без змін.

26.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" звернулося до господарського суду з Заявою в якій просить суд:

1. Поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами (у зв`язку з військовою службою та датою отримання документів 26.06.2026).

2. Відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 918/420/16(918/685/25) у зв`язку з проходженням директором військової служби та скрутним фінансовим становищем ТОВ «Кольчуга MC».

3. Переглянути рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16(918/685/25).

4. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «УТК» відмовити.

Заявник клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовує тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" Мориконь А.В. з 25.02.2022 перебуває на дійсній військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується долученою довідкою, та з огляду на тяжкий фінансовий стан товариства, спричинений тривалими судовими процесами.

Розглянувши матеріали Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" зокрема клопотання про відстрочення сплати судового збору, господарський суд дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, а Заява підлягає залишенню без руху. При цьому суд керувався наступним.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

В той же час, суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Зокрема, виходячи з положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору в такому випадку:

1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або

2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Цей перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зазначила, що «юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…».

Проте, відповідно до пункту 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Як свідчать матеріали справи предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також, положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

За таких обставин підстав для відстрочення сплати судового збору у цій справі немає (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).

При цьому, питання про відстрочення сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Слід відзначити, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, №32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).

Суд відзначає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд під час розгляду клопотання Заявника про відстрочення сплати судового збору за подання Заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, врахував вимоги статті 8 Закону України «Про судовий збір» та встановив, що заявник не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів, з якими Закон України «Про судовий збір» пов`язує обставини можливості відстрочення позивачу сплати судового збору.

При цьому суд зазначає, що фінансовий стан директора Товариства не є підставою для відстрочки судового збору самому Товариству.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" про відстрочення сплати судового збору за подання Заяви не підлягає задоволенню.

В той же час суд зазначає, що згідно з 2. ч. 3 ст. 322 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до Заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами додається документ про сплату судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з п. 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

У цій справі предметом позовного розгляду було 4 вимоги немайнового характеру.

Отже, звертаючись із Заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами заявник мав сплатити за її подання судовий збір у розмірі 14 534,40 грн (3028,00*4*150%*0,8).

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до заяви відсутні такі докази також.

Відтак, Заявнику необхідно подати господарському суду у 5-денний строк з дня отримання даної ухвали докази сплати судового збору у розмірі 14 534,40 грн..

За приписами ч. 3 статті 323 ГПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог статті 322 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд звертає увагу Заявника, що за умовами ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За таких обставин, керуючись статтями 174, 232-235, 322, 323 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" у відстроченні сплати судового збору за подання Заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга М.С." про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишити без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Кольчуга М.С." у 5-денний строк з дня отримання даної ухвали подати суду докази сплати судового збору за подання Заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у розмірі 14 534 грн. 40 коп..

4. Роз`яснити, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою на підставі ч. 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.