Рішення № 138142190, 13.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/777/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Оліфер, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця Ханаса Романа Тарасовича

до Фізичної особи підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича

про стягнення 130 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Фізична особа - підприємець Ханас Роман Тарасович (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича (відповідач) про стягнення в сумі 130 000,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, Фізична особа - підприємець Ханас Роман Тарасович (позивач) домовився з Фізичною особою - підприємцем Жолнерчуком Володимиром Володимировичем (відповідач) про поставку товару. Позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 130 000,00 грн в якості попередньої оплати за товар, проте відповідач оплачений товар не поставив та грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 11, 15 - 16, 205, 526, 530, 639, 662, 663, 693, 712, 1212 ЦК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 23.06.2026, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

При цьому суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, яка зазначена в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.07.2026.

13.07.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони усно домовилися про поставку товару - деревини.

Позивач 18.04.2025 сплатив на користь відповідача 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 18.04.2025, де в графі "призначенні платежу" вказано: "попередня оплата за пиломат. дуб обр. згідно з рахунком б/н від 18.04.2025 без ПДВ".

Також 08.05.2025 позивач перерахував на користь вівдповідача ще 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №58 від 08.05.2025, де в графі "призначенні платежу" зазначено: "попередня оплата за пиломат. дуб обр. згідно з рахунком б/н від 08.05.2025 без ПДВ".

Проте, незважаючи на оплату товару, відповідач товар не поставив.

27.05.2026 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо оплати поставленого товару на суму 130 000,00 грн у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (трекінг Укрпошти: R811300008737), яку відповідач отримав 10.06.2024.

Станом на дату розгляду спору доказів поставки товару на суму 130 000,00 грн та повернення коштів на вказану суму в матеріалах справи немає.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із безпідставним отриманням грошових коштів, регулювання яких здійснюється ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (пункт 1 частина друга статті 11, частина перша статті 509 ЦК України).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги до укладення договорів викладені у статтях 628, 638, 640, 644, 649 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У силу вимог частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов, а не з моменту передачі товару. Сторони досягають домовленості і продавець зобов`язується передати товар, а покупець - прийняти та сплатити його вартість.

Як стверджує позивач, між ним та відповідачем виникли правовідносини з поставки, про що свідчать платіжні інструкції про перерахування грошових коштів на користь відповідача в сумі 130 000,00 грн.

У свою чергу, у наданих позивачем платіжних інструкціях містяться посилання на рахунки, на підставі яких відбувалося перерахування грошових коштів, заразом сторонами вказані рахунки суду не надані, відтак встановити існування договірних відносин неможливо.

Зокрема, виставлені відповідачем рахунки, в яких мала б міститься інформація про товар, його кількість та ціну, суд міг оцінити як пропозицію до укладення правочину. У свою чергу, перерахування позивачем грошових на підставі таких рахунків можна було вважати прийняттям відповідної пропозиції.

Однак, оскільки рахунки суду не надані, підстави вважати, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору (ціна, товар), відсутні, а відтак договір поставки є неукладеним.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, підстава договір, згідно з яким позивачем перераховано на рахунок відповідача спірні грошові кошти, неукладений, а відтак наявні підстави для стягнення 130 000,00 грн як безпідставно набутих у порядку статті 1212 ЦК України.

Відповідач вказаних обставин не спростував, доказів поставки товару чи повернення грошових коштів суду не надав.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 130 000,00 грн.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статтями 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

При цьому, як установлено судом, позивачем позовну заяву з доданими документами подано в електронній формі.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, який повинен був сплатити позивач за подання позовної заяви, становить 3 328,00 грн, а з урахуванням понижуючого коефіцієнту 2 662,40 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73 - 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240 - 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця Ханаса Романа Тарасовича до Фізичної особи підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича про стягнення 130 000,00 грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , іденитифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи підприємця Ханаса Романа Тарасовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 130 000,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи підприємця Ханаса Романа Тарасовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2 662,40 грн судового збору.

Позивач: Фізична особа - підприємець Ханас Роман Тарасович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: Фізична особа підприємець Жолнерчук Володимир Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частини перша, друга статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 13.07.2026.

Суддя О.Андрійчук