Рішення № 138142188, 13.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/649/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Фізичної особи підприємця Тимощук Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+"

про стягнення в сумі 110 525,65 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Фізична особа - підприємець Тимощук Інна Іванівна (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" (відповідач) про стягнення 110 525,65 грн, з яких: 101 473,90 грн основного боргу, 2 210,18 грн 3% річних та 6 883,27 грн інфляційних за договором про надання транспортно - експедиційних послуг від 16.09.2024 № 2882.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/545/26 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "РВ ДАФ+" на користь Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни 101 473,90 грн основного боргу, у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 210,18 грн 3% річних та 6 883,27 грн інфляційних відмовлено Крім цього, стягнуто з ТОВ "РВ ДАФ+" на користь Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни 2 444,35 грн судового збору.

19.06.2026 від Фізичної особи підприємця Тимощук Інни Іванівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій остання просить відшкодувати витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 22.06.2026 розгляд вказаної заяви призначено на 13.07.2026.

08.07.2026 від представника вдіповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу, яке обгрунтоване тим, що у цій справі представником позивача подано позов до суду, в судових засіданнях представник позивача участі не брав, 15.06.2026 подав заяву про розгляд справи без його участі, позов у цій справі задоволено судом частково, що також впливає на розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі не відповідають таким критеріям як дійсність, обґрунтованість та розумність, співмірність до ціни позову, а також зі складністю справи та є значно завищеними і підлягають зменшенню судом. Спір у цій справі є майновим, що виник у зв`язку із стягненням заборгованості за транспортно-експедиторські послуги, а справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у зв`язку із малозначністю, суд обмежився одним судовим засіданням для вирішення спору по суті. У клопотанні відповідач також просить провести судове засідання без участі його представника.

У судове засідання 13.07.2026 представники сторін не з`явилися.

Суд, розглянувши заяву представника Фізичної особи підприємця Тимощук Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі, вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами першою, другою статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення 21 900,00 грн судових витрат за надання правової допомоги.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 24.03.2026 № 11/03 (договір), укладений між Ольховським Миколою Вікторовичем (адвокат) та Фізичною особою підприємцем Тимощук Інною Іванівною (клієнт), ордер серія АС №1186796 від 12.05.2026, платіжна інструкція від 30.03.2026 № 699 на суму 21 900,00 грн.

Судом установлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надавав адвокат Микола Ольховський, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 616 від 15.02.2012.

Адвокат надає професійну правничу допомогу клієнту з підготовки позову, відповіді на відзив, заперечень, заяв, клопотань, процесуальних документів, представництва інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області у справі за позовом Фізичної особи -підприємця Тимощук Інни Іванівни до Товариства обмеженою відповідальністю РВ ДАФ+" про стягнення боргу згідно з транспортною заявкою на перевезення вантажу № 8542 від 16.09.2024, а клієнт зобов`язується оплати вартість (гонорар) наданих адвокатом послуг на умовах та в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.1. договору).

За умовами пункту 2.2. договору адвокат зобов`язаний неухильно дотримуватись вимог законодавства України, використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта, надавати правові послуги з питань згідно з предметом договору.

Вартість послуг (гонорар) за цим договором є фіксованою та становить 21 900,00 грн, які клієнт зобов`язується сплатити адвокату протягом 10-ти днів з моменту підписання сторонами цього договору на підставі рахунку, наданого адвокатом. Розмір гонорару не залежить від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, та визначений, враховуючи складність справи, вартість майна, що є предметом позову, фінансовий стан клієнта, кваліфікацію і досвід адвоката, інші істотні обставини, що погоджені сторонами (пункти 3.1. - 3.2. договору).

Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 4.1. договору).

30.03.2026 за представництво, захист прав та інтересів Фізичної особи підприємця Тимощук Інни Іванівни в якості позивача у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/649/26 Фізична особа підприємець Тимощук Інна Іванівна сплатила на користь адвоката Миколи Ольховського 21 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.03.2026 № 699.

Даючи правову оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя стаття 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (пункт 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами шостою, сьомою, дев`ятою статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як зазначалося, сторони у договорі погодили розмір гонорару у твердій грошовій сумі (фіксована оплата) в розмірі 21 900,00 грн.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено одне судове засідання, у якому представник позивача участі не брав, підготовлено одну заяву по суті спору - позовну заяву (8 стор.), справа про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно - експедиторських послуг є справою незначної складності, судова практика у такій категорії справ усталена.

Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

Також варто зазначити, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, суд реалізує свої дискреційні повноваження, які жодним чином не порушують принципу свободи договору, оскільки такий принцип стосується лише його сторін, у цьому випадку позивача та адвоката. Право позивача на вибір адвоката є безумовним та ніким не заперечується. Заразом відповідач не є стороною правочину та участі у досягненні домовленостей, у тому числі щодо розміру гонорару, не брав, а тому такий розмір підлягає оцінці та контролю з боку суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.

У статті 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У силу вимог пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 181,00 грн, а решта на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи підприємця Тимощук Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" (33016, м. Рівне, вул. Богоявленська, буд. 26Б, офіс 1-Г, ідентифікаційний код 4487110) на користь Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 9 181,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Позивач: Фізична особа - підприємець Тимощук Інна Іванівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" (33016, м. Рівне, вул. Богоявленська, буд. 26Б, офіс 1-Г, ідентифікаційний код 4487110).

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 13.07.2026

Суддя О.Андрійчук