Рішення № 138141942, 23.04.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/2167/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївської міської ради до фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича про стягнення коштів у розмірі 209351,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича про стягнення грошових коштів у розмірі 209351,00 грн. заборгованості з орендної плати з 01.08.2021 до 20.07.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 18, посилаючись на наступне.

Миколаївською міською радою на підставі рішення від 31.05.2012 № 17/32 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехніка» в оренду земельну ділянку площею 14685 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 для обслуговування майнового комплексу по вул. Новозаводській. 18 /Ленінський район/.

В подальшому, як зазначає позивач, на підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2012 за № 481010004001095 та зареєстрований у книзі записів договорів оренди 20.07.2012 за № 8904. Як стверджує позивач, договір діяв до 20.07.2022 та в подальшому продовжений не був.

Так, позивач з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.09.2025 № 443943105 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Новозаводська. будинок 18 набуто у приватну власність Жарковим Олександром Михайловичем з 02.04.2018 на підставі дублікату договору дарування, серія та номер: 891, виданий 13.07.2018, видавник: Чернікова О.Є. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

Таким чином, як стверджує позивач, з 02.04.2018 відповідач набув речове право приватної власності на нежитловий об`єкт за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 18, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 площею 14 685 кв.м.

Так, за ствердженням позивача, у період з 02.04.2018 по теперішній час фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022, на якій розташований належний відповідачу нежитловий об`єкт нерухомого майна, є відповідач, який не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, внаслідок чого були порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відтак, позивач з посиланням на приписи ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України Про оренду землі, вказує, що до нового власника нерухомого майна (відповідача) автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю. Крім того, позивач вказує, що невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідача) від обов`язку сплати орендної плати.

Позивач з посиланням на приписи п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст.14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України зазначає, що відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

Крім того, позивач зазначає, що ним здійснювалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема шляхом направлення до відповідача листа від 21.08.2025 № 21942/02.02.01-22/12/3/25 про добровільну сплату коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, однак, жодних дій щодо сплати відповідних коштів відповідачем не було зроблено.

Позивачем здійснено розрахунок недоодержаного доходу у вигляді орендної плати складають з урахуванням індексів інфляції, що за період з 01.08.2021 до 20.07.2022 становить загальну суму 209351,00 грн., яку повинен був сплатити відповідач за умовами договору оренди землі.

На підставі вище викладеного позивач вважає, що вказані кошти в загальній сумі 209351,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7, 21, 22 Закону України Про оренду землі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.12.2025 позовну заяву Миколаївської міської ради прийнято до розгляду, та відкрито провадження у справі № 915/2167/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому судове засідання призначено на 30 січня 2026 року о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2026 розгляд справи № 915/2167/25 відкладено на 02 березня 2026 року о 16:00 з огляду на неявку відповідача у судове засідання, а також неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов,

02.03.2026 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №2771/26), в яких позивач зазначає, що між сторонами вже існував судовий спір щодо стягнення заборгованості за користування цією ж земельною ділянкою за попередній період з 01.08.2018 по 01.08.2021. Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 у справі № 915/1354/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, позовні вимоги міськради було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ФОП Жаркова О.М. на користь Миколаївської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн. за користування земельною ділянкою площею 14685 кв.м по вул. Новозаводській, 18 у м. Миколаєві.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 р. розгляд справи № 915/2167/25 відкладено на 18 березня 2026 року о 16:00, зобов`язано позивача надати докази розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період нарахування плати.

18.03.2026 р. від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №3628/26), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи № 915/2167/25 на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2026 р. розгляд справи № 915/2167/25 відкладено на 01 квітня 2026 року о 09:00.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 01.04.2026 р. о 09:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2026 р. розгляд справи № 915/2167/25 призначено в судовому засіданні на 23 квітня 2026 року о 09:00.

23.04.2026 р. від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №5821/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.12.2020 № 7816.

В судове засідання, призначене на 23.04.2026 року, представники сторін не з`явились.

Стосовно неявки сторін суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

До того ж, відповідач був присутній в судовому засіданні 18.03.2026 р., та зазначив, що не заперечує проти позову, що відображено у протоколі судового засідання №6102468 від 18.03.2026 р.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 23.04.2026 року представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Миколаївської міської ради №17/32 від 31.05.2012 р. затверджено технічну документацію із землеустрою для укладання договору оренди, що посвідчує право на земельну ділянку загальною площею 14685 кв.м, у тому числі 5849 кв.м під капітальною забудовою, 652 кв.м під тимчасовою забудовою, 87 кв.м під спорудами, 8097 кв.м під проходами, проїздами та площадками, за рахунок земель АТ «Завод «Електротехніка», зарахувавши її до земель промисловості, для обслуговування майнового комплексу по вул. Новозаводській, 18, та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 14685 кв.м для обслуговування майнового комплексу по вул. Новозаводській, 18 (п. 14, 14.3 вказаного рішення).

25.06.2012 р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» (орендар) було укладено договір оренди землі №8904 від 25.06.2012 р., відповідно до умов п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 31.05.2012 за №17/32 передає, а ТОВ «Завод «Електротехніка» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу но вул. Новозаводській, 18 /Ленінський район/.

Згідно з п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14685 кв.м, у тому числі 5849 кв.м під капітальною забудовою, 652 кв.м під тимчасовою забудовою, 87 кв.м під спорудами, 8097 кв.м під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду.

Пунктами 2.2., 2.3. договору визначено, що на земельній ділянці знаходиться майновий комплекс, який належить ТОВ Завод Електротехніка. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Відповідно до п. 3.1. договору останній діє протягом 10 /десяти/ років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно з п. 4.1. договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Пунктом 4.2. договору визначено розмір орендної плати: річна орендна плата за земельну ділянку (14685 кв.м) встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (14685 кв.м) у 2012 році становить 5139309,45 грн. Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором у 2012 році складає 154179,28 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Згідно з п. 4.4. договору термін і порядок внесення орендної плати за землю: орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 31.05.12 до 01 числа місяця наступного за тим, у якому відбулася реєстрація договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок, що вказаний у договорі.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі підприємств іншої промисловості.

Підпунктом «і» п. 9.4. договору передбачено, що орендар зобов`язаний у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд;

Відповідно до п. 12.2. договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 14.1. договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 14.5. договору невід`ємними частинами договору є: план земельної ділянки; акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив`язкою кутів повороту ділянки до місцевих предметів зі схемою; кадастровий план земельної ділянки; креслення зон дії обмежень земельної ділянки; акт приймання-передачі земельної ділянки.

Договір підписано сторонами та скріпленими печатками сторін, договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С.А., про що в реєстрі вчинено запис №1587, також договір зареєстрований у Управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2012 р. за №481010004001095.

Так, на підставі рішення від 31.05.2012 за№ 17/32 передав, а орендар прийняв в день державної реєстрації цього договору в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу по вул. Новозаводській, 18, про що сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2012 р., який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів (№ витягу 11495425 від 25.06.2012) в реєстрі вчинено запис щодо правочину договору оренди №1587 від 25.06.2012 р. (запис №5071025) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 18, строк дії договору 26.05.2022 р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав №4443943105 від 17.09.2025 нежитловий об`єкт (опис: складається з 9-ти основних будівель: головного виробничого корпусу, загальною площею 2688,8 кв.м за літ. А-2, А'-І, А2-1, А3-1; ремонтно-механічного цеху, загальною площею 2421,3 кв.м за літ. Б-1, Б'-2, Б2-3, БЗ-1, Б4-1, Б5-2, Б6-1; будівлі котельної, загальною площею 270,7 кв.м за літ. В, В-1; виробничого корпусу ДАО, загальною площею 1230,3 кв.м за літ. Е-2; матеріального складу, загальною площею 513,2 кв.м за літ. Ж-2, прохідної, загальною площею 674.4 кв.м за літ. П-5; гаражу, загальною площею 103,0 кв.м за літ. Н-1, Н'-1; трансформаторної підстанції, загальною площею 70,8 кв.м за літ. Я-І; трансформаторної підстанції, загальною площею 26,6 кв.м за літ. Т-1; службові будівлі та споруди: гараж - літ. Г-1; склад - літ. Д-1; склад ПММ - літ Ш-1; мазутосховища - літ. Щпд; склад цементу літ. Л-1; складу балонів - літ. К-1; вбиральні - літ. Ц-1; склад фарб - літ.З-1; підсобної мет. будівлі- літ. О-1; підсобної мет. будівлі - літ. Р-1; підсобної мет. будівлі - літ. І-1; підсобної мет. будівлі - літ. Х-1; підсобної мет. будівлі - літ. У-1; навіс б/обш. - літ. Ю-1; навіс обш. з 3-х ст, -М-1; навіс обш. з 2-х ст. - літ. С-1; огорожі - № 1, 2; димові труби - №3; пожежний водойом - .№4; ємкості - №5,6: естакади - №7; покриття - №1: насосної - літ.Ф-1) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12079148101), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 , про що в реєстрі вчинено запис від 02.04.2018 (номер відомостей про речове право 25545725). Вказаний об`єкт нерухомості був набутий відповідачем від ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 02.04.2018 року № 385, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.С. Також з вказаної інформаційної довідки з Держреєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_2 набув вищевказаний об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2018 року № 375, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.С.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.08.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 1,4683, яка розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 18, на праві власності належить Миколаївській міській раді.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 31.12.2017 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції від 04.06.2017 року) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17; постанова від 26.11.2019 у справі № 917/92/19; постанова від 18.02.2020 у справі № 907/132/19). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).

Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, постанова ВС від 20.08.2025 у справі № 908/1144/23).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відтак, до нового власника нерухомого майна в силу ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично переходить право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю.

Отже, враховуючи те, що на спірну земельну ділянку 25.06.2012 р. між Миколаївською міською радою та ТОВ Завод Електротехніка укладено договір оренди землі №8904, який зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що в реєстрі вчинено запис від 20.07.2012 р. за №481010004001095, зі строком дії 10 років з дати його державної реєстрації - до 20.07.2022 р., відповідно після набуття ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем, права власності на нерухоме майно нежитловий об`єк за адресою АДРЕСА_1 , з 02.04.2018 року до останнього перейшло право оренди земельної ділянки загальною площею 14685 кв.м за вищевказаним договором оренди землі, який діяв до 20.07.2022 року.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), суд дійшов висновку, що договір оренди землі № №8904 від 25.06.2012 року не був припинений повністю 02.04.2018 року, а припинився лише щодо зобов`язань для попереднього землекористувача Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Електротехніка, тому відповідно з 02.04.2018 року відповідач ФОП ОСОБА_1 (новий власник нерухомого майна) фактично набуло прав сторони вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, в частині орендаря не звільняє нового власника (відповідача) від обов`язку сплати орендної плати.

Суду не подано жодних доказів припинення договору оренди землі № 8904 від 02.04.2018 року, а саме доказів укладення письмової угоди про розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом №21942/02.02.01-22/12/3/25 від 21.08.2025 з вимогою про сплату коштів за використання земельної ділянки у період з 01.08.2021 до 31.07.2025 в сумі 1417701,10 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №7776/5/14-29-24-02-02 від 12.08.2025 р. за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України «Податковий блок» фізична особа Жарков О.М. не перебуває на обліку в м. Миколаєві як платник орендної плати з фізичних осіб.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача неодержаної орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 для обслуговування нежитлового об`єкта по вул. Новозаводська, буд. 18 у м. Миколаєві за період з 01.01.2021 по 20.07.2022 в сумі 209351,00 грн. відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України Про оренду землі.

Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 31.12.2017) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі - в редакції від 04.06.2017) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі в відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про оренду землі розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі..

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України Про оренду землі місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Щодо наданого позивачем розрахунку коштів за час безоплатного використання відповідачем земельної ділянки за період з 01.08.2021 по 20.07.2022 суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2. договору визначено розмір орендної плати: річна орендна плата за земельну ділянку (14685 кв.м) встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.3. договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Згідно з п. 4.4. договору термін і порядок внесення орендної плати за землю: орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 31.05.12 до 01 числа місяця наступного за тим, у якому відбулася реєстрація договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок, що вказаний у договорі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року). Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку (п. 45 постанови КАС ВС від 19.12.2024 у справі № 560/853/20).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата) (п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).

Рішенням Миколаївської міської ради №52/18 від 10.07.2019 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва. Дане рішення набирає чинності 01.01.2020 (п. 1, 2 вказаного рішення).

Як вбачається з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7816 від 10.12.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 становить 6784867,47 грн.

Відповідно до витягу №НВ-4800900572025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15.08.2025 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 становить 17318641,11 грн.

Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік 1,703; 1997 рік 1,059; 1998 рік 1,006; 1999 рік 1,127; 2000 рік 1,182; 2001 рік 1,02; 2005 рік 1,035; 2007 рік 1,028; 2008 рік 1,152; 2009 рік 1,059; 2010 рік 1,0; 2011 рік 1,0; 2012 рік 1,0; 2013 рік 1,0; 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки ФОП Жарковим О.М. в період з 01.08.2021 по 20.07.2022 (до закінчення строку дії договору оренди) плата за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою складає 209351,00 грн., при цьому, у вказаному розрахунку, позивач здійснює розрахунок, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2025 році у розмірі 17318641,11 грн.

Так, з наданого позивачем суду розрахунку неодержаної орендної плати вбачається, що:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 плата становить 145382,64 грн. (розрахунок здійснено за 5 місяців користування земельною ділянкою у 2021 році) (17318641,11 грн. : 1,12 :1,051 :1,15: 1,1 х 3% : 12 міс х 5 міс);

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 63968,36 грн. (розрахунок здійснено за 2 місяців користування земельною ділянкою у 2022 році) (17318641,11 грн. : 1,12 :1,051 :1,15 х 3% : 12 міс. х 5 міс.).

Щодо здійсненого позивачем розрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 рр. із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік у розмірі 17318641,11 грн. шляхом зворотного обчислення з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки за 2021 рік і 2022 рік слід зазначити таке.

Приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки застосовується ретроспективно, тобто кожного року після 01 січня для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати). Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 20172023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Таким чином, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 роки із застосуванням показника нормативної грошової оцінки за 2024 рік у розмірі 17318641,11 грн. шляхом зворотного обчислення з урахуванням коефіцієнтів індексації є помилковим. Такий підхід не відповідає правовій природі індексації нормативної грошової оцінки земель, оскільки індексація застосовується щорічно до чинної нормативної оцінки з метою актуалізації бази оподаткування (орендної плати) на відповідний період, а не для визначення показників за минулі роки шляхом віднімання індексаційних коефіцієнтів від нової оцінки.

В свою чергу розрахунок нормативної грошової оцінки за 2021-2022 рр. мав здійснюватися виходячи з нормативної грошової оцінки, вказаної у витягу, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області №7816 від 10.12.2020, згідно з яким станом на 2020 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 становить 6784867,47 грн.

З урахуванням кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації, визначених податковим законодавством, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2021 рік складає 6784867,47 грн (6784867,47 х 1), а за 2022 рік - 7463354,22 грн (6784867,47 х 1,1).

Відповідно розмір неодержаної орендної плати за спірну земельну ділянку за розрахунком суду становить 122127,61 грн., а саме :

- за 2020 рік 84810,84 грн (6784867,47 грн. х 3% / 12 міс. х 5 міс.);

- за 2021 рік 37316,77 грн (7463354,22 грн. х 3% / 12 міс. х 2 міс.);

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач в порушення умов договору оренди землі №8904 від 25.06.2012 року та норм чинного законодавства не виконав належно взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендних платежів, відповідно у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором оренди землі в сумі 122127,61 грн.

Суду не подано доказів оплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі № 8904 від 25.06.2012 року в розмірі 122127,61 грн., строк оплати якої настав в силу умов п. 4.3 договору, як і не спростовано позовних вимог.

Тим самим відповідачем порушено п. 9.4 договору, в якому визначено обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 122127,61 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 122127,61 грн. частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1766,42 грн. (122127,61 х 3028,00 / 209351,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Миколаївської міської ради до фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича про стягнення коштів у розмірі 209351,00 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573; отримувач Миколаїв.ГУК/Централ. р-н/18010900; код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок № UA088999980334129815000014483) заборгованість з орендної плати в загальній сумі 122127/сто двадцять дві тисячі сто двадцять сім/грн. 61 коп. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 18.

3. СТЯГНУТИ фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок UA448201720344230028000027733) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1766/одна тисяча сімсот шістдесят шість/грн. 42 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог Миколаївської міської ради відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року та у відрядженні 08-09.06.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва