Ухвала суду № 138141368, 09.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16354/26

1-кс/569/5723/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 62026240030005709 від 02.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та діє по теперішній час.

В подальшому, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.

Відповідно до витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2024 № 348 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 колишнього оператора відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11.10.12024 №478-РС на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , з 17.12.2024 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинив військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.12.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 виник протиправний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби, шляхом використання підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного наміру, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 17.12.2024 придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААВ №544630 від 08.10.2024, яка нібито видана «Рівненською обласною МСЕК №2», згідно з якої дружині ОСОБА_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Мала Любаша, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 17.12.2024 подав командиру 2 роти резервного солдатського складу військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених підпунктом «г» пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме через сімейні обставини необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_9 , яка має інвалідність 2-ї групи із потребою стороннього догляду.

До свого рапорту про звільнення солдат ОСОБА_4 долучив завідомо підроблений документ - довідку до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААВ №544630 від 08.10.2024, яка нібито видана «Рівненською обласною МСЕК №2», згідно з якої дружині ОСОБА_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду.

18.12.2024 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий у військовій частині НОМЕР_1 та зареєстрований за вхідним №9118.

31.12.2024 за результатами розгляду поданого солдатом ОСОБА_4 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.12.2024 солдата ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08.07.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Надалі того ж дня, а саме о 12 год. 25 хв. 08.07.2026 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 615 КПК України.

Обґрунтованість підозри вказаної особи до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10

- листом Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий у клопотанні просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід тримання під вартою, покликаючись на наявність ризиків передбачених п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання вищевказаним ризикам, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.

Прокурор під час судового розгляду клопотання підтримав, просив його задоволити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо клопотання слідчого та просили відмовити у його задоволенні покликаючись на відсутність заявлених ризиків. Просили застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У разі задоволення клопотання слідчого, визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240030005709 від 02.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

08.07.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 затримано у порядку ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Вище наведені докази у їх сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Окрім того, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність заявлених ризиків, передбачених п. п. 1 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що така особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Разом з цим, ОСОБА_4 володіє документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний проживає разом зі своєю дружиною, яка на даний час не допитана у кримінальному провадженні з приводу обставин отримання нею довідки до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААВ №544630 від 08.10.2024, яка нібито видана «Рівненською обласною МСЕК №2», згідно з якою для неї встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду та будучи зацікавленим в ухиленні від кримінальної відповідальності шляхом прохань, може незаконно впливати на неї відмовитись надавати показання. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Також на даний час встановлюються факти причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та низки інших осіб, на яких може вплинути останній. Навіть припустити той факт, що до ОСОБА_11 буде обраний інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, останній за вказаних обставин зможе як особисто в усній формі, так і за допомогою різноманітних засобів зв`язку здійснювати тиск у вищевказаний спосіб на свідків.

На цій стадії досудового розслідування не допитано значну кількість осіб, а тому перебування на волі підозрюваного дасть можливість йому спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення такого та інших злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування у цілому і не буде відповідати завданням кримінального судочинства.

знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 будучи обізнаним із протиправним механізмом виготовлення та використання фіктивних документів, знає яким чином та який спосіб здійснити спотворення чи зміну таких документів, щоб уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_4 маючи доступ до медичних документів може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Також, вартує уваги факт проходження вказаним військовослужбовцем військової служби тривалий період часу, наявність в останнього численних зв`язків серед військовослужбовців, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні інших документів.

Наявні матеріали кримінального провадження вказують на те, що ОСОБА_4 , під час вчинення злочину застосовував засоби конспірації, діючи за попередньою змовою з іншими не встановленим на даний час особами вчиняє протиправні дії, зокрема шляхом виготовлення фіктивних документів, в умовах воєнного стану, а тому вживає заходів щодо унеможливлення їх відшукання, що потребує органу досудового розслідування додаткового часу на відшукання всіх документів.

вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 не проходячи військову службу продовжує вчиняти вищевказаний злочин, шляхом подальшого ухиленням ним від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а також з метою ухилення ним від кримінальної відповідальності вчинити інші підроблення документів чи продовжити ухилятись від проходження військової служби.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив фактично не один, а кілька злочинів, відомості щодо яких найближчим часом заплановано вносити до ЄРДР та вирішувати повідомлення про підозру у складі групи згідно з розподілом ролей, а також із урахуванням заподіяної майнової шкоди державі пов`язаної із одержаними ОСОБА_4 незаконним виплатами одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ. З урахуванням того, що наявні дані свідчать про те, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , а також які досліджуються у цьому провадженні, вчинені у складі групи, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану, які здійснюють свою діяльність у різних сферах, орган досудового розслідування приходить до висновку про його схильність до вчинення злочинів у різноманітних сферах, наявності широкого кола знайомства серед осіб з числа співробітників правоохоронних та інших органів, які за проханням/вказівками підозрюваного можуть здійснювати тиск у різних формах на свідків або інших учасників провадження, що може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства у разі перебування на волі підозрюваного.

Також, підозрюваний вчиняв ці кримінальні правопорушення детально маскуючи їх під законну діяльність, що не відповідало дійсності, оскільки чітко усвідомлюючи, що його та інших осіб протиправні дії кримінальний характер.

Однак, наявні у матеріалах провадження відомості вказують на те, що ОСОБА_4 , свідомо порушуючи вищевказані норм законодавства спільно з іншими особами, діючи зі злочинною самовпевненістю порушували нормативні акти, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків та дискредитації представників Збройних сил України серед населення.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що ОСОБА_4 як особисто так інші особи за його дорученням можуть продовжувати вчинити новий злочин та приховувати попередню злочинну діяльність, у тому числі проти правосуддя чи іншої категорії.

Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, у якому підозрюється, може умисно симулювати хворобу, підробити або спотворити речі та документи, які ще не відшукані стороною обвинувачення.

Вказані ризики існують та є актуальними, оскільки на цей час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення тяжкого умисного кримінального правопорушення у в умовах воєнного стану, та інших злочинів, а у сукупності такі злочини характеризуються латентністю їх організації та подальшої реалізації, у зв`язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Водночас, перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки останні можуть перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які їм стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на її хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.

Дослідження у лікарській установі перед поміщення підозрюваного в ізолятор тимчасового тримання та проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 вказує на те, що стан здоров`я ОСОБА_11 дозволяє йому перебувати в місцях ув`язнення або позбавлення волі.

Вказані факти дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 та інші невідомі особи, не тільки будуть намагатися ввести в оману орган досудового розслідування шляхом висування неправдивих версій, а навпаки умисно вчиняти дії задля запобігання виявлення всього злочинного механізму, до якого причетні й інші особи, що також є предметом дослідження у цьому провадженні.

Слід врахувати той факт, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 409 КК України, є суспільно небезпечним діянням, що порушують функції збройних формувань України, не сприяють зміненню дисципліни та фактично утворюють деструктивні прояви у інших осіб, а у сукупності також стимулюють інших осіб не виконувати накази командирів та проходити військову службу без поважних на те причин.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на докази, які вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а отже стороною обвинувачення доведено існування заявлених ризиків.

Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки не є достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до статей 3, 27 Конституції України, людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. ст. 3, 7 Конституції права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів проти життя та здоров`я особи.

Слідчий, звертаючись із клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при його розгляді довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Даних, які б вказували на неможливість застосування щодо підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.09.2026.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 05.09.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя