Рішення № 138141213, 21.05.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2-о/557/32/2026

Справа 563/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

справа №563/260/26

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Корецька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Корецька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Корецької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід заявниці ОСОБА_3 (батько її батька ОСОБА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 видане Корецьким районним відділом РАГС Рівненської області 06.12.1996 року, актовий запис №132.

На протязі шести місяців після смерті батька його син ОСОБА_4 вступив в управління та володіння його майном. Зокрема після смерті батька і до своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_4 доглядав за його будинком, обробляв город.

Після смерті батька ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті. В розмовах з рідними він пояснював, що успадкував майно свого батька, адже інших спадкоємців не було.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Спадкове майно, після смерті свого батька прийняла його дочка ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як така, що постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Бажаючи оформити спадкове майно, що залишилось після смерті батька заявниця звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_4 і тоді нотаріус пояснила, що вона не може прийняти спадкове майно (житловий будинок) оскільки відсутні документи, які б підтверджували, що її батько ОСОБА_4 прийняв (вступив в управління) майном свого батька ОСОБА_3 відповідно до ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини.

Встановлення даного юридичного факту необхідно для оформлення спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене, просить встановити факт прийняття ОСОБА_4 , 1953 року народження, спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

На адресу суду надійшла заява від представника заявника ОСОБА_2 про розгляд справи без участі заявника та її представника.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився. Подано заяву вх. №2628/26 від 20.05.26 у якій просить розглядати без участі представника Корецької міської ради.

Процесуальні дії у справі

23 березня 2026 ухвалою суду відкрито провадження та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні для них правовідносини

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що помер рідний дід заявниці ОСОБА_3 по батьківській лінії про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Корецьким районним відділом РАГС Рівненської області 06.12.1996 року, актовий запис № 132.

Батько заявниці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Корецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненської області від 18 травня 2004 року, актовий запис № 42, був сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 , що видане Корецьким ЗАГС Ровенської області від 12.11.1952 року у графі «батько» записаний ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , що видане Корецьким відділом ЗАГСУ Ровенської області від 27 травня 1978 року у графі «батько» записаний ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , виданого 10 січня 2006 року Корецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненської області ОСОБА_7 було укладено шлюб із ОСОБА_6 . Після державної реєстрації шлюбу, прізвище « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 ».

Отже, відповідно до вищевказаних документів ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та рідною онукою ОСОБА_3 .

Державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 033280 видано ОСОБА_5 , на підставі рішення Садівської сільської Ради народних депутатів від 16 жовтня 2001 р. № 88.

Таким чином, встановлення факту їй необхідне для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Частинами 1, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (1963 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За правилами статей 529-530 ЦК УРСР (1963 року) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.

Згідно із статтею 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Частиною другою статті 549 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР (1963 року) прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців правовстановлюючих документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Подібні висновки вкладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 448/754/18 (провадження № 61-2636св22).

Статтею 535 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Статтею 561 ЦК УРСР (1963 року) було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, які мали право на обов`язкову частку в спадщині на підставі статті 535 ЦК УРСР (1963 року), у тому числі й малолітні діти спадкодавця, проте не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР), мали право звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (стаття 550 ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 553 ЦК УРСР (1963 року), яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК УРСР (1963 року) у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК УРСР (1963 року), яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини ОСОБА_4 не звернувся до нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини. Разом з тим судом встановлено, що безпосередньо перед смертю спадкодавця ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_3 та одразу після його смерті вступив у фактичне володіння спадковим майном.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач фактично прийняв спадщину у встановлений законом строк шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, а відсутність письмової заяви до нотаріуса не спростовує факту прийняття спадщини.

Частиною 2 cт. 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.п.2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Метою встановлення факту прийняття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин єдиним існуючим і ефективним способом захисту порушеного права позивача є встановлення факту прийняття спадщини в судовому порядку.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів позивача щодо захисту його права на спадкування, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доказово підтвердженими письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а відтак позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 83, 89, 92, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника заявника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Корецька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 , 1953 року народження, спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.06.2026.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Корецька міська рада, місце знаходження: площа Київська, 1, м. Корець, Рівненського району, Рівненської області. ЄДРПОУ 26452099.

Суддя Д.В.Пацко