Рішення № 138141210, 13.07.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1435/26

Номер провадження 2/555/962/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року.

У позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2026 року позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 22 781 грн 25 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики; 3 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою у межах погодженого строку; 278 грн 25 коп. - комісія за надання позики; 15 000 грн 00 коп. - пеня, нарахована за прострочення повернення позики.

Крім того, у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2026 року без номера позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

Позов обґрунтований тим, що 12 квітня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року з фіксованою диференційованою процентною ставкою, за умовами якого відповідачу надано позику у розмірі 7 500 грн 00 коп. строком на 5 днів.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» зазначає, що договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року укладено у формі електронного документа за допомогою інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2r00GP 12 квітня 2025 року о 11 год. 31 хв.

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином: 12 квітня 2025 року кредитні кошти у розмірі 7 500 грн 00 коп. перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 у строк до 16 квітня 2025 року позику не повернув, проценти та комісію не сплатив. Відповідно до деталізованого розрахунку за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року без окремого номера, складеного станом на 23 липня 2025 року, загальна заборгованість становить 22 781 грн 25 коп.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» також посилається на те, що на підставі договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року та витягу із додатку до цього договору право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року перейшло від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області у справі № 555/1435/26, провадження № 2/555/962/26, від 19 червня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2026 року без номера просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 25 червня 2026 року, сформований у системі «Електронний суд» 25 червня 2026 року та отриманий судом 26 червня 2026 року.

У відзиві на позовну заяву від 25 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 визнав факт отримання грошових коштів та основну суму боргу у розмірі 7 500 грн 00 коп. Водночас відповідач заперечував проти стягнення 15 000 грн 00 коп. штрафних санкцій, посилаючись на їх надмірність, неспівмірність із сумою позики, відсутність постійного місця роботи та стабільного доходу. Також відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу або відмовити в їх стягненні.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подав відповідь на відзив від 30 червня 2026 року, сформовану в системі «Електронний суд» 30 червня 2026 року.

У відповіді на відзив від 30 червня 2026 року позивач зазначив, що заявлені 15 000 грн 00 коп. є пенею, передбаченою договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року для випадку прострочення виконання зобов`язання за договором, сума позики за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати. Позивач просив відхилити заперечення відповідача та задовольнити позов повністю.

У судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, а відповідач, подавши відзив, не заявляв клопотання про обов`язкову особисту участь у судовому засіданні.

З урахуванням подання відповідачем відзиву на позовну заяву суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за загальними правилами ухвалення рішення, а не в порядку заочного розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено, що 12 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року з фіксованою диференційованою процентною ставкою.

Відповідно до договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року позикодавцем є ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а позичальником - ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити комісію і проценти.

Пунктами 2.1-2.4 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року передбачено: сума позики - 7 500 грн 00 коп.; строк позики та строк договору - 5 днів; фіксована процентна ставка - 0,01 % за кожен день у межах строку договору; комісія за надання позики - 3,71 % від суми позики, що становить 278 грн 25 коп.

У договорі позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року зазначено дату надання позики - 12 квітня 2025 року та дату її повернення - 16 квітня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість позики становить 7 781 грн 25 коп., загальні витрати - 281 грн 25 коп., денна процентна ставка - 0,75 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2776,83 %.

Відповідно до пункту 4 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року проценти нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після надання позики, на залишок суми позики за фактичний строк користування, включаючи день погашення.

Пунктом 18 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року передбачено, що якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальнику нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі, визначеному пунктом 2 договору.

Додаток № 1 від 12 квітня 2025 року до договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - передбачає один платіж 16 квітня 2025 року: 7 500 грн 00 коп. суми позики, 3 грн 00 коп. процентів та 278 грн 25 коп. комісії.

Договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року містить реквізити позичальника ОСОБА_1 , номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 та відомості про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2r00GP 12 квітня 2025 року о 11 год. 31 хв.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за допомогою вебсайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), визначають порядок ідентифікації позичальника, укладення електронного договору, використання одноразового ідентифікатора, надання коштів, нарахування процентів і виконання зобов`язань.

Паспорт споживчого кредиту - позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою - від 12 квітня 2025 року містить погоджені сторонами умови: сума позики - 7 500 грн 00 коп.; строк кредитування - 5 днів; процентна ставка - 0,01 % на день; комісія - 278 грн 25 коп.; загальні витрати - 281 грн 25 коп.; загальна вартість - 7 781 грн 25 коп.; денна процентна ставка - 0,75 %. Паспорт споживчого кредиту від 12 квітня 2025 року підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором P0S5r2, а позикодавцем - електронним підписом SwxqkKCLf8, із зазначенням часу підписання 12 квітня 2025 року о 11 год. 31 хв.

Довідка ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» про укладення договору (ідентифікацію) підтверджує, що ОСОБА_1 подав заявку на позику 12 квітня 2025 року о 11 год. 28 хв., одноразовий ідентифікатор 2r00GP був направлений та введений позичальником 12 квітня 2025 року о 11 год. 31 хв., а кошти перераховані о 11 год. 33 хв.

Факт надання позики відповідачу ОСОБА_1 підтверджується копією платіжної інструкції/операції № eb319a11-ed13-43bb-b352-4f5601b89b66 від 12 квітня 2025 року, електронний підпис на якій накладено 29 квітня 2026 року. Згідно з цим документом на платіжну картку № НОМЕР_1 здійснено виплату кредиту у розмірі 7 500 грн 00 коп.; код авторизації - 648432; ідентифікатор у банку-еквайрі - 031092348368; номер замовлення - 6388005429961987207574966.

Номер електронного платіжного засобу, зазначений у копії платіжної інструкції/операції № eb319a11-ed13-43bb-b352-4f5601b89b66 від 12 квітня 2025 року, збігається з номером платіжної картки, зазначеним у договорі позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року та паспорті споживчого кредиту від 12 квітня 2025 року без номера.

Відповідно до деталізованого розрахунку за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року складеного станом на 23 липня 2025 року, відповідачу ОСОБА_1 надано 7 500 грн 00 коп., нараховано 3 грн 00 коп. процентів, 278 грн 25 коп. комісії та 15 000 грн 00 коп. пені; платежі на погашення заборгованості відсутні.

Із деталізованого розрахунку за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року складеного станом на 23 липня 2025 року, вбачається, що проценти у сумі 3 грн 00 коп. нараховані за чотири дні - з 13 квітня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно - по 0 грн 75 коп. щоденно.

Пеня у сумі 15 000 грн 00 коп. у деталізованому розрахунку за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року, складеному станом на 23 липня 2025 року, нарахована з 17 квітня 2025 року до 26 травня 2025 року включно по 375 грн 00 коп. за кожен день прострочення.

Договором факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» як фактором та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» як клієнтом, передбачено відступлення факторові прав вимоги, зазначених у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги за умови виконання фактором обов`язку з фінансування.

Витяг із додатку до договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року, підписаний представниками ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», містить відомості про ОСОБА_1 , договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року та загальну заборгованість 22 781 грн 25 коп.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд виходить із того, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми. Такі висновки викладені у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц.

Водночас суд має перевірити ідентифікацію позичальника, направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також фактичне перерахування коштів, на що звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23.

Судом установлено, що електронні документи містять взаємопов`язані відомості про відповідача ОСОБА_1 , його номер телефону, електронну адресу та платіжну картку; факт направлення і введення одноразового ідентифікатора підтверджений довідкою про ідентифікацію, а факт перерахування 7 500 грн 00 коп. - копією платіжної інструкції/операції № eb319a11-ed13-43bb-b352-4f5601b89b66 від 12 квітня 2025 року.

Крім того, у відзиві на позовну заяву від 25 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 прямо визнав факт отримання 7 500 грн 00 коп. та наявність обов`язку повернути основну суму боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року укладено сторонами в електронній письмовій формі, його істотні умови погоджено відповідачем, а грошові кошти фактично надано.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом установлено, що договір факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року та підписаний сторонами витяг із додатку до нього індивідуалізують відповідача, договір позики та обсяг переданого права вимоги. Відповідач факту переходу права вимоги не спростував.

Отже, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є належним кредитором у зобов`язанні за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за сумою позики суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року відповідачу ОСОБА_1 надано 7 500 грн 00 коп.

Факт отримання зазначеної суми відповідач визнав у відзиві на позовну заяву від 25 червня 2026 року без номера.

Доказів повернення суми позики відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за сумою позики у розмірі 7 500 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування позикою суд зазначає таке.

Договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року, додатком № 1 від 12 квітня 2025 року до цього договору та паспортом споживчого кредиту від 12 квітня 2025 року сторони погодили фіксовану процентну ставку 0,01 % на день у межах п`ятиденного строку позики.

Відповідно до пункту 4 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року проценти нараховуються з наступного дня після надання коштів. Тому за період із 13 квітня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно на суму 7 500 грн 00 коп. нараховано по 0 грн 75 коп. за день, усього 3 грн 00 коп.

Нарахування здійснено виключно в межах погодженого сторонами строку користування позикою. Відповідач ОСОБА_1 доказів сплати процентів або неправильності їх розрахунку не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування позикою у розмірі 3 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання позики суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 комісію за надання позики у розмірі 278 грн 25 коп.

Пунктом 2.4 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року прямо передбачено одноразову комісію у розмірі 3,71 % від суми позики, що становить 278 грн 25 коп. Такий самий розмір комісії зазначено в додатку № 1 від 12 квітня 2025 року до договору та паспорті споживчого кредиту від 12 квітня 2025 року без номера.

Комісія включена до загальних витрат за споживчим кредитом, відображена в загальній вартості позики та врахована при обчисленні денної процентної ставки 0,75 %, яка не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Зазначена комісія нарахована в день надання позики як плата за її надання, а не у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, тому вона не є неустойкою, штрафом або пенею.

Відповідач доказів сплати комісії або обставин, які виключають обов`язок її сплати, суду не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання позики у розмірі 278 грн 25 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 15 000 грн 00 коп. пені, нарахованої за прострочення повернення позики.

Сума позики за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року становить 7 500 грн 00 коп. та не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2025 рік у сумі 8 000 грн 00 коп.

Тому відповідно до пункту 18 договору позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року платіж у розмірі 5 % за кожен день прострочення за своєю договірною природою є саме пенею. Це також прямо підтверджується деталізованим розрахунком за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року, складеним станом на 23 липня 2025 року, у якому суму 15 000 грн 00 коп. віднесено до графи «Пеня».

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір позики № 7574966 укладено 12 квітня 2025 року, а пеню нараховано з 17 квітня 2025 року до 26 травня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить винятку для договорів, укладених після введення воєнного стану.

Посилання позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» у відповіді на відзив від 30 червня 2026 року на можливість стягнення пені через укладення договору після запровадження воєнного стану суперечить імперативному змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 15 000 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року у загальному розмірі 7 781 грн 25 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики; 3 грн 00 коп. - проценти за користування позикою; 278 грн 25 коп. - комісія за надання позики.

У задоволенні позовної вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 15 000 грн 00 коп. слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС`при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 7574966 від 07 травня 2026 року.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 7 781 грн 25 коп. із заявлених 22 781 грн 25 коп., що становить 34,1564 % від ціни позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 909 грн 38 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 7 781 грн 25 коп. ? 22 781 грн 25 коп.).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

На підтвердження цих витрат позивач подав договір № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного».

Позивач також посилався на додаткову угоду № 7574966 від 31 березня 2026 року до договору № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року. Окремої копії цієї додаткової угоди серед наданих суду документів немає, однак її реквізити зазначені в акті та детальному описі виконаних робіт.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , від 31 березня 2026 року без номера містить перелік послуг загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.: усна консультація - 250 грн 00 коп.; письмова консультація - 500 грн 00 коп.; правовий аналіз - 1 500 грн 00 коп.; складання позовної заяви - 3 000 грн 00 коп.; формування додатків - 750 грн 00 коп.

Акт надання послуг № 7574966 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, підписаний сторонами, підтверджує надання та прийняття правничої допомоги загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та розподіляються з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності й співмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих послуг та результатом розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25 червня 2026 року заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.

Оцінивши надані позивачем докази, характер і складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторін, суд не встановив достатніх підстав для зменшення загального розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку, що витрати у розмірі 6 000 грн 00 коп. є реальними, необхідними, розумними і співмірними з обсягом наданої правничої допомоги.

Водночас відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 34,1564 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 049 грн 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 8, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ссуд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором позики № 7574966 від 12 квітня 2025 року у розмірі 7 781 (сім тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок, з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики; 3 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою; 278 грн 25 коп. - комісія за надання позики.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 909 (дев`ятсот дев`ять) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 049 (дві тисячі сорок дев`ять) гривень 38 копійок.

У решті заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, електронна пошта: court@solventis.com.ua, телефон: НОМЕР_2 , IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса, зазначена у договорі та позовній заяві: АДРЕСА_1 ; адреса, зазначена у відзиві: АДРЕСА_2 .

Суддя А.Ю. Собчук