Рішення № 138140971, 10.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/364/26

Номер провадження 2/541/803/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2020 року № 138534 в розмірі 2 000,00 грн, мотивуючи вимоги наступним. 23 липня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 138534, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 2 000,00 грн на 30 днів. ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, у зв`язку із чим у неї станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 10 400,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 400,00 грн - заборгованість за відсотками. 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» і ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЗАЙМЕР», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 138534 від 23 липня 2020 року. 27 квітня 2026 року представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, в якій він просив стягнути з відповідача 10 500,00 грн витрат на професійну правову допомогу (а.с. 49-53).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 4 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про місце та час розгляду справи належним чином повідомлена за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, подала клопотання про зменшення суми відсотків та штрафів. Також відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн є неспівмірними із складністю справи, тому просила відмовити у стягненні витрат на неї. Окрім цього, вона просила врахувати її матеріальне становище та надати можливість розстрочення платежів у разі ухвалення рішення. Просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 61).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання фінансового кредиту від 23 липня 2020 року № 138534, додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 23 липня 2020 року № 138534 між ТОВ «ЗАЙМЕР» і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 138534. Сума кредиту становить 2 000,00 грн, строк кредиту 30 днів до 21 серпня 2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до довідки про ідентифікацію за підписом представника ТОВ «ЗАЙМЕР», клієнт ОСОБА_2 , з якою укладено договір від 23 липня 2020 року № 138534, ідентифікована товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор «KL6971»; час відправки ідентифікатора позичальнику: 23 липня 2020 року; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: 380500416589.

ТОВ «ЗАЙМЕР» перерахувало кошти в розмірі 2 000,00 грн на рахунок позичальника, зазначений у договорі, № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою, виданою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН». Таким чином, ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

Згідно з договором факторингу від 28 жовтня 2021 року № 01-28/10/2021, витягу з реєстру боржників, платіжного доручення № 1653 від 02 листопада 2021 року, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ЗАЙМЕР» і боржниками.

Відповідно до виписки з особового рахунку по кредитному договору № 138534 від 23 липня 2020 року, загальна сума заборгованості відповідача станом на 24 листопада 2025 року становить 10 400 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 400,00 грн - заборгованість за відсотками.

25 листопада 2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до відповідача з вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від № 138534 від 23 липня 2020 року, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасила, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту від 23 липня 2020 року № 138534 та додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 138534, сума нарахованих процентів за 30 днів мала становити 1 200,00 грн на підставі фіксованої процентної ставки в розрахунку 2 % на добу, що підтверджується п. 1.3. договору. Разом з тим, до даної суми позивачем безпідставно нараховані проценти понад строк кредитування. Будь-яких доказів щодо продовження строку кредитування матеріали справи не містять. Позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов договору (п. 4.3. договору) позивачем не заявлялося.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 колегія суддів дійшла висновку про те, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи. Проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону.

Таким чином, зважаючи на той факт, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у своїх позовних вимогах просило стягнути з відповідача прострочену заборгованість за сумою кредиту та за відсотками, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути 2 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 200,00 грн заборгованості по процентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 819,20 грн (3200,00 х 2662,40 / 10400,00).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, додаткової угоди № 2 від 29 грудня 2025 року. Вартість послуг згідно з витягу з акту про отримання правової допомоги від 20 квітня 2026 року, платіжної інструкції № 3 10969 від 20 квітня 2026 року складає 10 500 грн.

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що відповідач вважає розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним із складністю справи.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Крім того, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу право звернення до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду після його ухвалення.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 138534 від 23 липня 2020 року в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 819 (вісімсот дев`ятнадцять) гривень 20 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О. М. Вірченко