Рішення № 138140019, 13.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3599/26

Номер рядка звіту 52

Провадження № 2/279/2526/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Транс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник-адвокат Костенко С. звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначивши, що 23 листопада 2024 року о 09 год. 00 хв. на автодорозі М-07 Київ - Ковель - Яготин 151 км+400 м. Коростень Житомирська область, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mersedes - BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та який належить ТОВ «Айс Транс», рухаючись по головній дорозі, виконуючи поворот ліворуч на дозволений сигнал світлофору, не надав переваги в русі транспортному засобу Mitsubishi Pavero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, в результаті зіткнення Mersedes - BENZ відкинуло та воно здійснило зіткнення транспортним засобом Citroen CV.CBF.001 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв на перехресті на заборонений сигнал світлофору під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив п.2.36, 16.13 ПДР. Внаслідок зазначеного ДТП автомобілі отримали значних механічних пошкоджень та матеріальні збитки. Відповідно до постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2025 року у справі № 271/7504/24 - ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме у вчиненні вищезазначеного ДТП - 23.11.2024 року.

В результаті зазначеного ДТП йому було спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, а саме Mitsubishi Pavero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було пошкоджено в результаті ДТП.

Також йому було спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з вимушеним транспортуванням його пошкодженого транспортного засобу, за допомогою евакуатора, який здійснив вантажне перевезення автомобіля Mitsubishi Pavero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за маршрутом Коростень (місце ДТП) - Миколаїв (місце проживання Позивача), що коштувало 24000, 00 грн.

Відповідно до Звіту №159/03-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 27 березня 2025 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу станом на 25.04.2024 р. (після ДТП) становить 351 788, 93 грн..

Відповідно до Схеми ДТП (де зазначені данні про учасників ДТП) цивільно-правова відповідальність Відповідача була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 91808785, згідно даного полісу вбачається, що цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована у ПРАТ «СК «Євроінс Україна», забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки Mersedes - BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Даним полісом встановлено ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320000грн. та за шкоду заподіяну майну - 160000 грн. Франшиза становить 3200 грн..

Він отримав від ПРАТ «СК «Євроінс Україна» належне та узгоджене страхове відшкодування за шкоду спричинену майну в розмірі 156800 грн..

Також внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду здоров`ю позивача, тому що весь період поновлення порушених прав, його життя було перенасичене негативними емоціями та переживанням.

Просить стягнути з відповідача 222188, 93 грн. матеріальної шкоди, 50000,00 грн. моральної шкоди, 6500,00 грн. оплату звіту автотоварознавця, судовий збір в розмірі 5228,00 грн. та за надання професійної правничої допомоги 20000,00 грн..

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про розгляд справи повідолявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Згідно ст.16 ЦК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.

За вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 23 листопада 2024 року о 09 год. 00 хв. на автодорозі М-07 Київ - Ковель - Яготин 151 км+400 м. Коростень Житомирська область, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mersedes - BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та який належить ТОВ «Айс Транс», рухаючись по головній дорозі, виконуючи поворот ліворуч на дозволений сигнал світлофору, не надав переваги в русі транспортному засобу Mitsubishi Pavero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, в результаті зіткнення Mersedes - BENZ відкинуло та воно здійснило зіткнення транспортним засобом Citroen CV.CBF.001 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв на перехресті на заборонений сигнал світлофору під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив п.2.36, 16.13 ПДР. Внаслідок зазначеного ДТП автомобілі отримали значних механічних пошкоджень та матеріальні збитки.

Постановою Коростенського міськрайонного суду від 31.01.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

На час розгляду справи в суді вказана постанова є чинною, не скасовувалася, а тому суд вважає встановленим факт вини водія ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 23.11.2024 року і не підлягає доказуванню.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем та який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що автомобіль марки Mersedes - BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 належить ТОВ «Айс Транс», цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 91808785 у ПРАТ «СК «Євроінс Україна».

Разом з тим, на підтвердження заявлених вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що водій транспортного засобу на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Айс Транс» або керував транспортним засобом при виконанні трудових (службових) обов`язків чи на іншій правовій підставі, яка відповідно до закону покладає цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду саме на відповідача. Сам по собі факт належності транспортного засобу юридичній особі не є достатнім для покладення на неї обов`язку відшкодувати шкоду.

Так, під час розгляду справи встановлена вина особи, яка керувала транспорним засобом ( ОСОБА_2 ), однак не доведено наявності підстав для покладення цивільно-правової відповідальності саме на ТОВ «Айс Транс». Належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, матеріали справи не містять.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що визначення предмета позову, підстав позову та кола відповідачів є процесуальним правом позивача. Водночас встановлення належності відповідача та перевірка обґрунтованості заявлених до нього вимог - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на викладене, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому також задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 4,12,19,141,258,259,265,268,273,279,354,355 ЦПК України, ст.ст.386,1166,1187 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Транс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс Транс", адреса місця знаходження:33015,м.Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 91І, кв.47, ЄДРПОУ 44820036.

Суддя: Невмержицька О.А.