Рішення № 138139668, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 904/819/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Акціонерного товариства ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ

Запорізьке шосе, 22, м. Дніпро, 49111; код ЄДРПОУ 23359034

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙМОНТАЖ-3

вул. Зоологічна, 4А, офіс 14, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 32406016

про стягнення коштів у розмірі 10 836,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтаж-3" заборгованості у сумі 10 836, 42 грн., що складають: 9 044, 91 грн. - авансовий платіж, 179, 16 грн. - 3% річних, 191, 18 грн. - інфляційні втрати та 1 421, 17 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 вирішено направити матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтаж-3" про стягнення заборгованості у сумі 10 836, 42 грн., за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

20.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №904/819/26.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 справу №904/819/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №904/819/26, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №R067128695475 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою. закінчення встановленого терміну зберігання

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №904/819/26, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

19.10.2016р. між ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (Замовник), правонаступником якого є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі (Позивач), та Приватним підприємством «СТРОЙМОНТАЖ-3» (Підрядник), правонаступником якого є ТОВ «СТРОЙМОНТАЖ-3» (Відповідач), був укладений договір підряду № 20680-00 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи (Роботи) з покрівель об`єктів 5 РЕМ ДМЕМ ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (далі - Об`єкт), а Замовник приймає та сплачує належним чином виконані Роботи.

Перелік об`єктів, на яких повинні проводитися роботи, та їх місцезнаходження наведено в пункті 1.4. Договору.

Як вбачається з даного пункту, Відповідач повинен був здійснити роботи на 16 (шістнадцяти) об`єктах розташованих в місті Дніпро. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2016, але в усякому разі до завершення всіх розрахунків між Сторонами (п. 17.1. Договору).

Договірна ціна Робіт визначається на основі Кошторису, що є невід`ємною частиною Договору і становить 425 000,00 грн. (п. 2.1. Договору)

Пунктом 2.2. Договору Сторони погодили, що розрахунки за цим Договором будуть здійснюватися шляхом перерахування авансового платежу, проміжних платежів та остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, авансовий платіж здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника у розмірі 50 % від суми договору, що складає 212 500,00 грн.

Згідно із пп. 2.2.6. п. 2.2. Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи за цим Договором роботи, замовник здійснить в продовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання остаточного акту КБ-2 в, форми КБ-3.

Відповідно до п. 3.2. Договору, строки виконання Робіт, початок та закінчення Робіт/етапів Робіт визначаються Календарним графіком виконання капітального ремонту, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток 3 до Договору), відповідно до якого, початок виконання Робіт 01.10.2016, закінчення - 25.10.2016.

Пунктом 11.1.3. Договору передбачено, що Замовник протягом 10 робочих днів з дня одержання, зобов`язаний розглянути акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ 2 в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (Форма КБ-3), та, у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином Роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ 2 в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Форма КБ-3) і повернути Підряднику один примірник підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ 2 в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Форма КБ-3).

Так 15.12.2016 р., платіжним дорученням №2116724554 на суму 212 500,00 грн. Позивач перерахував Відповідачу авансовий платіж у розмірі 50 % від суми Договору.

Звертаючись до суду, Позивач стверджує, що Відповідач, зі своєї сторони, виконав роботи з покрівель 15 об`єктів 5 РЕМ ДМЕМ ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО», а не виконаними залишилися роботи на об`єкті ЗТП 30 5 РЕМ ДМЕМ, інвентарний номер №630120, м. Дніпро, вул. Гладкова, 4.

Договірна ціна робіт на цьому об`єкті складає 18 089,84 грн., з яких авансом було сплачено 9 044,91 грн.

Таким чином, 05.12.2016 Замовником був сплачений аванс у розмірі 9 044,91 грн. за роботи з ремонту ЗТП 30 5 РЕМ ДМЕМ, які Підрядником виконані не були.

Пунктом 13.1.5 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Підрядником прийнятих зобов`язань за Договором у разі здійснення Замовником попередньої оплати/авансового платежу, Підрядник зобов`язується впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від Замовника, повернути на поточний рахунок Замовника суму грошових коштів, попередньо перерахованих в рахунок оплати Робіт за цим Договором. За прострочення повернення грошових коштів понад десять банківських днів, підрядний зобов`язаний повернути Замовнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 2 % від несвоєчасно поверненої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені.

Розмір авансу, який підлягає поверненню Замовнику, визначений наступним чином: До розміру сплаченого авансу (212 500,00 грн.) було додано розмір оплати по факту виконаних робіт (180 163,17 грн.) та віднято вартість виконаних робіт, підтверджених актами виконаних робіт (383 618,26 грн.). Таким чином, було визначено вартість робіт на об`єкті ЗТП 30 5 РЕМ ДМЕМ 18 089,84 грн., аванс від якої становить 50 %, тобто, 9 044,91 грн.

Позивач вказує, що у зв`язку із допущеним Відповідачем порушенням умов Договору, Позивач направив Відповідачеві вимогу від 28.05.2025 р.№24672/1001 щодо повернення суми сплаченого авансу, проте Відповідач, вказану вимогу Позивача, повністю проігнорував.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, при укладенні договору № 20680-00 від 19.10.2016 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив Відповідачу суму авансу відповідно до укладеного між сторонами Договору №20680-00 від 19.10.2016. З матеріалів справи вбачається, що внесення Позивачем суми попередньої оплати на рахунок Відповідача не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб Відповідач частково чи повністю повернув суму попередньої оплати у розмірі 9 044,91 грн. чи виконав етап робіт, що передбачені умовами Договору №20680-00 від 19.10.2016.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний повернути Позивачеві суму попередньої оплати у розмірі 9 044,91 грн., згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

За твердженнями позивача, які з боку Відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Відповідачем, не було виконано оплачених робіт, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 9 044,91 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку Відповідача в частині повернення суми попередньої оплати у розмірі 9 044,91 грн. чи виконання етапу робіт, що передбачені умовами Договору №20680-00 від 19.10.2016, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 9 044,91 грн. є обґрунтованими.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних в розмірі 179,16 грн., інфляційних втрат в розмірі 191,18 грн.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 179,16 грн., інфляційних втрат в розмірі 191,18 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 1 421,17 грн. пені, нарахованої за період 03.07.2025 до 03.01.2026.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.1.5 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Підрядником прийнятих зобов`язань за Договором у разі здійснення Замовником попередньої оплати/авансового платежу, Підрядник зобов`язується впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від Замовника, повернути на поточний рахунок Замовника суму грошових коштів, попередньо перерахованих в рахунок оплати Робіт за цим Договором. За прострочення повернення грошових коштів понад десять банківських днів, підрядний зобов`язаний повернути Замовнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 2 % від несвоєчасно поверненої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені.

Оскільки відповідач не виконав своє зобов`язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 421,17 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙМОНТАЖ-3 (вул. Зоологічна, 4А, офіс 14, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 32406016) на користь Акціонерного товариства ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ (Запорізьке шосе, 22, м. Дніпро, 49111; код ЄДРПОУ 23359034) 9 044,91 грн. авансу, 179,16 грн. 3% річних, 191,18 грн. - інфляційних втрат, 1 421,17 грн. пені та 2662,40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов