Рішення № 138139562, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/5244/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Мороза Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" (03113, м. Київ, вул. Василенка Миколи, 2, ідентифікаційний код 44948514)

про стягнення 75 500, 37 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Мороз Олег Миколайович (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 75 500, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом № 01-04/25 від 07.04.2026 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг у відповідача виникла заборгованість у розмірі 58 230, 00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 13 227, 19 грн., 3% річних у розмірі 1 294, 72 грн. та інфляцію у розмірі 2 978, 46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

05.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що станом на теперішній час позивач не надав відповідачу всіх документів, які передбачені пунктом 4.3. договору, а саме оригіналів рахунків, позивачем надіслано лише їхні копії разом з вимогою від 01.04.2026.

22.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано додаткові пояснення у справі, у яких Фізична особа-підприємець Мороз Олег Миколайовича зазначає, що разом з вимогою від 01.04.2026 відповідачу було повторно надіслано оригінали рахунків, однак вказана вимога залишилися без уваги відповідача, що свідчить про відмову відповідача від виконання зобов`язань.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Морозом Олегом Миколайовичем (далі - виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів №01-04/25, відповідно до пункту 1.2. якого виконавець бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити встановлену за перевезення плату.

За умовами пункту 2.3. договору підтвердженням надання послуг є акт наданих послуг, що надається замовнику виконавцем.

Відповідно до пункту 4.1. договору вартість транспортно-експедиторських послуг погоджується у кожному конкретному випадку і зазначається у заявці та рахунках за надані послуги. Ціни встановлюються у гривнях.

Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з ситуації на транспортному ринку (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі належним чином оформлених оригіналу рахунку, акту наданих послуг.

Замовник сплачує виконавцю за перевезення протягом 7 календарних днів після отримання всіх вказаних у п. 4.3. цього договору документів (пункт 4.4. договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 58 230, 00 грн, що підтверджується актами наданих послуг: № 1872 від 22.07.2025 на суму 5500, 00 грн; № 1983 від 23.07.2025 на суму 8850,00 грн; № 1879 від 28.07.2025 на суму 9 490,00 грн; № 1881 від 29.07.2025 на суму 10 900,00 грн; № 1882 від 01.08.2025 на суму 4720, 00 грн; № 1884 від 04.08.2025 на суму 7080, 00 грн; № 1885 від 06.08.2025 на суму 7080, 00 грн; № 1893 від 12.08.2025 на суму 4610, 00 грн, які підписані представниками сторін, в тому числі за допомогою електронного сервісу "Вчасно".

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині надання послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.

Також позивачем виставлено відповідні рахунки-фактури.

Позаяк Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" свого обов`язку зі своєчасної оплати наданих послуг не виконало, позивач направив відповідачу лист-вимогу від 01.04.2026, у якій просив сплатити наявну заборгованість, а також нараховані суми 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 58 230, 00 грн заборгованості, 13 227, 19 грн пені, 1 294, 72 грн 3% річних та 2 978, 46 грн інфляційних втрат.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши у відзиві, що позивачем не було дотримано умов пункту 4.3. договору в частині надання оригіналів рахунків-фактур, а відтак підстави для здійснення оплати не настали.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 929 ЦК України та частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК України).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.3. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі належним чином оформлених оригіналу рахунку, акту наданих послуг.

Замовник сплачує виконавцю за перевезення протягом 7 календарних днів після отримання всіх вказаних у п. 4.3. цього договору документів (пункт 4.4. договору).

Як встановлено судом, всі акти наданих послуг на загальну суму 13 227, 19 грн підписані представником відповідача без зауважень.

Суд не враховує посилання відповідача на ту обставину, що йому не було виставлено оригінали рахунків фактур.

Рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

При цьому, судом враховано, що позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-вимогу від 01.04.2026 із доданими оригіналами рахунків-фактур на суму 58 230, 00 грн (повторно), однак відповідач і на дану вимогу жодної відповіді не надав, існуючу заборгованість не сплатив.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 4.3., 4.4. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач, у встановлений строк, своїх зобов`язань з оплати отриманих транспортно-експедиторських послуг не виконав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 230, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 227, 19 грн за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Втім, у даному випадку, сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання (порядок її сплати та розмір) і законодавством, яке регулює дані правовідносини відповідний обов`язок не встановлений, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 13 227, 19 грн, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення повернення коштів, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 294, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 978, 46 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства.

При цьому судом враховано, що в прохальній частині позову зазначена інша сума інфляційних втрат - 14 521, 91 грн. Позаяк дана сума не обґрунтована жодними розрахунками та не відповідає визначеній позивачем ціні позову, суд дійшов висновку, що в прохальній частині позову позивачем допущено технічну описку, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 2 978, 46 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити зі сплати заборгованості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" (03113, м. Київ, вул. Василенка Миколи, 2, ідентифікаційний код 44948514) на користь Фізичної особи-підприємця Мороза Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 58 230 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 294 грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 978 грн 46 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 204 грн 07 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.07.2025.

Суддя Л. Г. Пукшин