Рішення № 138139549, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/4631/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова будівельна компанія, Київська область, с. Макарів

до Акціонерного товариства Укртранснафта, м. Київ

про стягнення 893 629,06 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» про стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» суми 3% річних в розмірі 219 768,56 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 673 860,50 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2019 року в частині повернення гарантійних коштів, стягнутих на підставі рішення суду в межах справи №910/1633/25.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 13.05.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 13.05.2026 року міститься в матеріалах справи).

29.04.2026 року відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому ним заперечено заявлені позовні вимоги, та вказано, що оплата здійснюється лише після передачі позивачем повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень за яким здійснювалось будівництво. Нарахування позивачем фінансових санкцій неправомірне, оскільки підстава нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає обставинам справи, у зв`язку з невірним обчисленням позивачем дня спливу строку проведення оплати та взагалі невірним визначенням періодів нарахування.

27.05.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що неподання комплекту документації могло бути відкладальною підставою для підписання актів виконаних робіт, а не здійснення оплати, що встановлено в межах справи №910/1633/25. При цьому, враховуючи, що з першою вимогою позивач звернувся до відповідача 07.07.2023, висновки відповідача, що період прострочення слід обчислювати з моменту отримання ним другої вимоги від 23.01.2025 не відповідають нормам законодавства.

Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газова Будівельна Компанія (підрядник) та Акціонерним товариством Укртранснафта (замовник) укладено договір на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39, відповідно до умов п. 1.1 якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі: Відкриті торги, згідно з Протоколом Тендерного комітету Замовника у місті Києві № 125ТК/3 від 21 вересня 2018 року) замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектної документації і умов цього договору, виконання робіт: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37 відповідно до коду ДК 021:2015 - 45220000-5, надалі - роботи.

За умовами пункту 1.2 договору підрядник зобов`язується своїми силами, з використанням власних матеріально-технічних засобів та обладнання, а також матеріальних ресурсів та обладнання, забезпечення якими частково здійснює замовник, виконувати роботи, що обумовлені в договорі та визначені проектною документацією. Підрядник має право залучати до виконання договору третіх осіб субпідрядників.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 договору місцезнаходження та назва об`єкту, на якому проводитимуться роботи: Україна, Житомирська область, Овруцький район, траса 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди, ділянка км 32-км 37 (далі - Об`єкт). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід`ємною частиною договору.

Договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток №1) і становить: без ПДВ - 91395111,67 грн., ПДВ - 18279022,33 грн. Разом з ПДВ - 109674134,00 грн (пункт 2.1 договору).

Платежі за обсяги виконаних робіт здійснюються замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у договорі (пункт 2.4 договору)

За умовами пункту 2.5 договору розрахунки за цим договором здійснюються протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору).

При цьому, в пункті 2.6 договору сторони узгодили, що для придбання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, необхідних для виконання будівельних робіт, замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 13160896,08 грн, 12 відсотків ціни договору. Авансовий платіж здійснюється замовником проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання підрядником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) підрядника. Банківська гарантія повернення авансового платежу надається підрядником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати початку виконання робіт, визначеної згідно з п. 3.2 договору.

Погашення авансу здійснюється при проведенні сторонами взаєморозрахунків за виконані роботи, згідно з даним договором, шляхом виключення із загальної вартості виконаних робіт відповідної частки суми авансової оплати. Розмір частки авансу, що виключається, визначається пропорційно до питомої ваги вартості виконаних робіт у загальній договірній ціні (пункт 2.7 договору).

У випадку дострокового розірвання договору, підрядник зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його розірвання повернути аванс у повному обсязі. У випадку часткового виконання будівельних робіт, прийнятих замовником на підставі актів (додатки №3, 4 до договору), підрядник повертає аванс за виключенням фактичних, документально підтверджених витрат підрядника.

Пунктом 2.9 договору визначено, що оплата за виконані будівельні роботи здійснюється з урахуванням умов пунктів 2.5-2.9 договору в розмірі 95% від суми, яку, згідно з підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору), визначено до сплати (після виключення відповідної частки авансу).

Остаточний розрахунок у розмірі утриманих 5% проводиться після отримання замовником сертифіката, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання підрядником банківської гарантії якості робіт на суму остаточного розрахунку (пункт 2.10 договору).

Умовами підпунктів 2.12.1 та 2.12.2 пункту 2.12 договору сторони погодили, що для врегулювання подальших відносин сторони мають право укласти додаткову угоду про зміну порядку розрахунків, а саме про здійснення розрахунків за виконані роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору). В разі відмови підрядника укласти додаткову угоду згідно з умовами пунктів 2.12.1 п.2.12 договору, замовник направляє підряднику письмове повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у такому повідомленні.

Строки виконання робіт, передбачених п 1.1 договору, становлять 1351 календарний день з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка виконання робіт (додаток №2), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною (пункт 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2021).

Датою початку виконання підрядником робіт вважається дата, зазначена замовником у письмовій заявці про готовність до виконання договору (далі - Заявка), а датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункти 3.2, 3.4 договору).

Пунктами 4.1-4.5 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору) готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Підрядник включає в обсяг виконаних робіт вартість матеріалів поставки замовника за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість і відображає її окремим рядком в акті приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору). Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт вартість матеріалів поставки замовника виключається з довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору) і не підлягає оплаті. Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт компенсація витрат на відрядження здійснюється на підставі підтверджених фактичних витрат підрядника в межах ліміту, встановленого цим договором. Разом з актом приймання виконаних будівельних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманого акта в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

У випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних будівельних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації. У разі виявлення недоліків в роботі, замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки, та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акта про недоліки виконаних робіт, в якому обов`язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.

У разі не прибуття підрядника у зазначений строк без попереднього узгодження додаткового строку прибуття для складання акта про недоліки та/або відмови підрядника підписати його, замовник складає акт про недоліки самостійно та направляє один примірник підряднику. Акт про недоліки вважається підписаним підрядником на 5 (п`ятий) робочий день після його отримання.

Після усунення підрядником недоліків, зазначених в акті про недоліки виконаних робіт, підписується акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору), на підставі яких здійснюється розрахунок, передбачений розділом 2 цього договору. Акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору), підписаний однією стороною, вважається недійсним та роботи вважаються такими, що не прийняті замовником та не передані підрядником.

При цьому, у підпункті 8.1.13 пункту 8.1 договору передбачено, що підрядник зобов?язаний передати замовнику повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, що приймається за актом готовності об?єкта до експлуатації, з внесеними в них у процесі будівництва змінами у встановленому порядку та з надписами осіб, відповідальних за виконання робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань щодо якості робіт - до повного їх виконання (пункт 15.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2021).

На виконання умов договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року, ТОВ Газова будівельна компанія уклало з АТ КБ Глобус договір про надання гарантії №30152/ЮГ-22 від 15.12.2022 р, предметом якого є надання банком-гарантом гарантії повернення авансового платежу з метою забезпечення належного виконання принципалом (ТОВ Газова будівельна компанія) умов договору підряду №22/39, у свою чергу, відповідач 28.01.2019 перерахував позивачу авансовий платіж в сумі 13160896,08 грн.

У процесі виконання умов договору, позивач частково виконав роботи: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37, а відповідач прийняв вказані роботи на загальну суму 63038731,11 грн.

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період 2019-2020 року визначено, що всього вартість будівельних робіт становить 63 038 731,11 грн, виключаючи аванс 7 564 647,72 грн, з якої утримано гарантійні кошти 5% - 2 773 704,17 грн.

Відповідач, у свою чергу, на виконання умов договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 65 861 275,28 грн., з урахуванням авансу.

Оформлення результатів робіт проводилось сторонами шляхом складання форм № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та № КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

У подальшому, листом від 02.03.2022 р. АТ Укртранснафта повідомило підрядні організації про неможливість виконання підрядних робіт на об`єктах Товариства у зв`язку з введенням воєнного стану та зауважило, що інформацію щодо можливості продовження виконання умов договору буде надано пізніше.

25.05.2023 року відповідач звернувся до підрядника з повідомленням (№ 04-03/11/3613-23), в якому зазначив, що у зв`язку з запровадженням секторальних санкцій проти республіки Білорусь, проектна документація АТ Укртранснафта на об?єкт будівництва потребує коригування з послідуючим проведенням експертизи та внесенням змін в дозвільні документи (перереєстрації в ДІАМ), з огляду на що подальше виконання робіт, передбачених договором підряду в частині влаштування вузла запірної арматури та інших, пов`язаних цим проектних рішень, є неможливим та повідомив, що строк дії договору підряду закінчився та станом на 31.12.2022 АТ НАК Нафтогаз України, як єдиним акціонером відповідача, не прийнято рішення про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору підряду, що виключає можливість її укладення.

Зважаючи на закінчення строку дії договору підряду та неможливість укладення додаткової угоди, обґрунтовану відсутність можливості прийняти роботи, передбачені проектною документацією, відповідач повідомив позивача про припинення правовідносин за договором підряду та вимагав повернення залишку авансового платежу в розмірі 5 596 248,36 гр., повного комплекту виконавчої документації та оформлений належним чином комплект робочих креслень, за яким здійснювалося будівництво об`єкта в строк до 29.05.2023.

У свою чергу, позивач листом №07/071 від 07.07.2023 року вимагав у відповідача сплатити кошти у розмірі 2 773 704,17 грн., які були утримані замовником згідно з п.2.9 договору, у відповідь на який, листом №04-03/11/4847-23 від 07.07.2023 року відповідач повідомив позивача, що розгляд звернення буде здійснений після передачі останнім повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень за яким здійснювалось будівництво.

Листом №1-2456 від 20.07.2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк Глобус повідомило позивача про виплату Акціонерному товариству Укртранснафта гарантійного платежу у розмірі 5 596 248,36 грн на виконання зобов`язань за банківською гарантією №30152 від 15.12.2022 року.

Зважаючи на те, що повний комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень був переданий позивачем та прийнятий відповідачем 27.12.2024 р. згідно переліку виконавчої документації з реєстрами папок 1-8, підписаними представниками сторін, втім відповідач не здійснив повернення утриманих 5% у повному обсязі, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року у справі №910/1633/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газова Будівельна Компанія до Акціонерного товариства Укртранснафта було задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Укртранснафта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова Будівельна Компанія суму основного боргу у розмірі 2 773 704,17 грн та суму судового збору у розмірі 33 284,45 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/1633/25 залишено без змін.

В касаційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року у справі №910/1633/25 не оскаржувались.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що заборгованість в розмірі 2 773 704,17 грн, стягнута за рішенням суду, перерахована відповідачем позивачу 11.03.2026 року згідно платіжної інструкції №0000227193_00000/сб004е96-ебес-44f-8623-96b516a8956f від 11.03.2026 року, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 219 768,56 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 673 860,50 грн, нарахованих за період з 20.07.2023 року по 10.03.2026 року.

Відповідач заперечуючи проти пред`явлення позовних вимог зазначив, що оплата здійснюється лише після передачі позивачем повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень за яким здійснювалось будівництво, а нараховані позивачем фінансові санкції неправомірні, оскільки підстава нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає обставинам справи, у зв`язку з невірним обчисленням позивачем дня спливу строку проведення оплати та взагалі невірним визначенням періодів нарахування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16

Як вже було установлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року по справі №910/1633/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року, серед іншого, зазначено:

«…Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у процесі виконання умов договору, позивач частково виконав роботи: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37, а відповідач прийняв вказані роботи на загальну суму 63038731,11 грн. та сплатив вартість цих робіт у обсязі, визначеному п. 2.9 договору, а саме, у розмірі 95 % від вартості.

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період 2019-2020 року всього вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн, виключаючи аванс 7564647,72 грн, з якої утримано гарантійні кошти 5% - 2773704,17 грн.

…

Отже, зважаючи на неможливість виконання робіт за договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року у повному обсязі та з відмовою замовника від договору, зобов`язання за договором припинені, що визнається сторонами, а відтак за приписами частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню.

…

Таким чином, незалежно від того, що строк дії договору підряду закінчився 31.12.2022, умови останнього ще зберігали чинність до моменту остаточного виконання зобов`язань, які виникли на підставі цього договору. Разом з цим, звертаючись до позивача з листом від 25.05.2023, відповідач фактично відмовився від договору у цій частині, тобто всі зобов`язання, які виникли на підставі договору є припиненими.

…

Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року всього вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн., виключено частку авансу пропорційно виконаним роботам - 7564647,72 грн., утримуються кошти 5% у розмірі 2773704,18 грн.

Отже, у зв`язку з припиненням правовідносин за договором, у відповідача перед позивачем виник обов`язок остаточного розрахунку за виконані за договором роботи, у свою чергу, у позивача існував обов`язок повернути невикористану частину авансу у розмірі 5596248,36 грн.

…

Відтак, зобов`язання позивача перед відповідачем у частині повернення авансового платежу є виконаними, тоді як відповідач остаточний розрахунок з позивачем не провів.

…

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, роботи за укладеним між сторонами договором не були виконані у повному обсязі, у той же час у виконаному обсязі роботи прийняті замовником без зауважень, про що свідчать підписані без заперечень акти прийнятих робіт та здійснена оплата їх вартості у обсязі, визначеному п. 2.9. Договору, а саме, у розмірі 95 % від вартості.

…

Втім, у даному випадку, оскільки під час розгляду спору судом встановлено припинення договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 у зв`язку з неможливістю виконання подальших робіт за договором та відмовою замовника від договору, отримання сертифіката, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації, є неможливим, а відтак умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору, як підстава для подальшого утримування гарантійних 5% відповідачем застосовані до спірних правовідносин не можуть бути.

Умовами договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 сторонами не погоджено алгоритм дій внаслідок припинення зобов`язань між ними, а відтак, з огляду на припинення зобов`язань за договором та неможливістю застосування п. 2.10, 8.1.13 договору, обов`язок відповідача здійснити остаточний розрахунок за договором, у даному випадку, виникає з урахуванням приписів статті 530 ЦК України.

…

Листом №07/071 від 07.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» вимагало у відповідача сплатити кошти у розмірі 2773704,17 грн., які були утримані замовником згідно з п.2.9 договору, втім відповідач утримані кошти не перерахував, як і не надав під час розгляду справи належних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких правових підстав для їх подальшого утримання.

…

… зважаючи на те, що за встановлених у даній справі фактичних обставин, умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору застосовані до спірних правовідносин бути не можуть, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для утримання гарантійних 5% відсотків.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не було надано відповідачу повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень, за яким здійснювалось будівництво об`єкта по договору підряду № 22/39, що надає йому право на утримання коштів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2024 року позивач, з урахуванням попередньо наданих зауважень відповідачем, передав, а відповідач прийняв комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень, що підтверджується переліком виконавчої документації з реєстрами папок 1-7, підписаними представниками сторін.

Листом №23.01-24 від 23.01.2025 року позивач просив відповідача провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2773704,17 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.01.2025 р., накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

Втім, відповідач оплату не провів ...

…

При цьому, у подальшому, отримавши від позивача в черговий раз 27.12.2024 року комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень, з урахуванням позивачем попередніх зауважень відповідача, відповідач не вчинив жодних дій для надання обґрунтованих зауважень на отриману документацію, не направив на адресу позивача жодних листів з повідомленням про намір надати такі зауваження або необхідність тривалого часу для розгляду переданої документації, що надавало позивачу законні очікування щодо відсутності жодних зауважень до переданої 27.12.2024 документації і повернення йому утриманих відповідачем коштів.

…

В матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт, згідно яких вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн., утримуються кошти 5% у розмірі 2773704,18 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень. Таким чином, відповідач, підписавши акти приймання виконаних робіт без зауважень та заперечень, підтвердив факт виконання робіт за договором позивачем, їх прийняття та здійснив оплату за виконані роботи у розмірі 95%, що свідчить про відсутність зауважень до ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації на виконані роботи.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що у зв`язку з припиненням договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 у зв`язку з відмовою відповідача від договору, отримання сертифіката, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації, є неможливим, умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору, як підстава для подальшого утримування гарантійних 5% відповідачем застосовані до спірних правовідносин не можуть бути, суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача будь-яких законних підстав для подальшого утримання гарантійних 5% та наявність підстав для задоволення позовних вимог, у заявленому позивачем розмірі.

…

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.»

З наведеного вбачається, що обставини, встановлені в рішенні суду у справі №910/1633/25 не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №910/17610/15.

Так суд зазначає, що відповідач мав здійснити повернення суми у строки визначені вимогою позивача, а саме листом №07/071 від 07.07.2023 року, про що зазначено вище, проте здійснив це з порушенням таких строків.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язку з повернення позивачу коштів у строк, Господарський суд міста Києва в рішенні від 21.10.2025 року №910/1633/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року, вказав, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 773 704,17 грн.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 21.10.2025 року №910/1633/25, беручи до уваги норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для нарахування відповідачу фінансових санкцій, заявлених позивачем, а саме 3% річних та інфляційних втрат.

Так, за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

У даному разі, господарський суд відмічає, що виконання відповідачем свого основного грошового зобов`язання здійснено 11.03.2026 року згідно платіжної інструкції №0000227193_00000/сб004е96-ебес-44f-8623-96b516a8956f.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Позиція викладена Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду №910/13071/19 від 20.11.2020 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, з урахуванням позиції викладеної в рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року у справі №910/1633/25, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 219 768,56 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 673 860,50 грн.

При цьому, заперечення відповідача щодо невірно здійсненого позивачем обрахунку періодів нарахування фінансових санкцій не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 673 860,50 грн та суми 3% річних в розмірі 219 768,56 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 10 723,55 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог та враховуючи коєфіцієнт 0,8, передбаченого нормами ЗУ «Про судовий збір», покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Укртранснафта (код ЄДРПОУ 31570412, адреса: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова будівельна компанія (код ЄДРПОУ 30082501, адреса: 08001, Київська область, с. Макарів, вул. Зелена, 1) суму інфляційних втрат в розмірі 673 860,50 грн (шістсот сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят гривень 50 копійок), суму 3% річних в розмірі 219 768,56 грн (двісті дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 56 копійок) та суму судового збору у розмірі 10 723,55 грн (десять тисяч сімсот двадцять три гривні 55 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ