Ухвала суду № 138139376, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/8256/26

Суддя Мандриченко О.В., розглянувши

позовну заяву Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі:

Південноукраїнської міської ради (позивач 1);

Управління бідивництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради (позивач 2);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Темп";

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів у розмірі 492 406,39 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.12.2024 № 1 до договору від 30.09.2024 № 124-09/24, укладеного між Управлінням будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ед Темп";

- визнати недійсною додаткову угоду від 31.03.2025 № 4 до договору від 30.09.2024 № 124-09/24, укладеного між Управлінням будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ед Темп";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Темп" на користь Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради штрафні санкції в сумі 492 406,39 грн.

За змістом статті 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 7 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Однак, судом встановлено, що позовна заява Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області не містить інформації передбаченої частиною 7 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 164 Господарського процесуального кодексу України, у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відтак, позивачу необхідно надати суду документ, що підтверджує наявність рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору необхідно дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Так, перший заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області зазначає, що листами Вознесенської окружної прокуратури від 27.02.2026 за № 53/5- 1485ВИХ-26, від 04.03.2026 за №53/5-1630ВИХ-26, 09.04.2026 за №53-2588 ВИХ-26 та від 13.05.2026 за №3526ВИХ-26 Південноукраїнську міську раду та Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради повідомлено про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 4 (в частині продовження строку виконання робіт) до договору про закупівлю робіт № 124-09/24 від 30.09.2024 та підстав щодо стягнення з підрядника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за ним.

З інформації Управління від 24.03.2026 за №161 вбачається, що обставинами, що стали підставою для продовження строку виконання робіт по вищевказаним додатковим угодам є листи Генпідрядника, та незавершене фактичне виконання робіт, тому в цілях завершення будівельних робіт були продовжені строки виконання робіт. Також, уповноваженим органом повідомлено, що Управління є структурним підрозділом Південноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету і не наділене повноваженнями щодо самостійного звернення до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод. При цьому, зазначено, що Південноукраїнська міська рада та її виконавчий комітет, як власники бюджетних коштів та суб`єкти владних повноважень, мають право вживати відповідних юридичних заходів.

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради зазначено є ОСОБА_1 , якого відсторонено від посади начальника Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради до 27.07.2026.

Враховуючи що ОСОБА_1 є підписантом листа від 24.03.2026 № 161, а в суду відсутні відомості щодо дати, з якої його було відсторонено від виконання посадових обов`язків, прокуратурі необхідно надати суду документи, які підтверджують факт такого відсторонення, із чітким зазначенням дати його початку.

Згідно із частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу, України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області залишити без руху.

2. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- інформації, передбаченої частиною сьомою статті 162 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням висновків суду у даній ухвалі;

- інформації, передбаченої частиною сьомою статті 164 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням висновків суду у даній ухвалі;

- доказів на підтвердження відсторонення від посади начальника Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради Нестеренка Олега Івановича із чітким зазначенням дати початку такого відсторонення;

- доказів надсилання заяви, складеної на виконання вимог даної ухвали суду, на адресу відповідача.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Олександр Мандриченко