Рішення № 138139373, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа №910/2427/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення заборгованості у розмірі 377 824,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення заборгованості у розмірі 377 824,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" стверджує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" наявний обов`язок із сплати на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 302 528,35 грн та 3% річних у розмірі 75 296,02 грн, нарахованих за період з 26.04.2024 по 06.10.2025 за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 1 734 000,00 грн, що були присуджені до стягнення з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/13039/24.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 4 533,89 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 відкрито провадження у справі №910/2427/26; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

24.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в системі "Електронний суд" було сформовано відзив на позов (зареєстрований в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 25.03.2026), в якому відповідач вказує, що позивач виконав роботи з порушенням строків, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" правомірно звернулось до банку-гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії. Відповідач також звертає увагу суду на те, що пунктом 10.11 Договору сторони погодили розмір процентів річних у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на рівні 0,01% річних, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивач безпідставно здійснив нарахування 3% річних, не врахувавши умови Договору та здійснивши відповідний розрахунок із застосуванням неналежного розміру процентної ставки. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем неправильно визначено період нарахування як 3% річних, так і інфляційних втрат, оскільки відповідно до умов Договору оплата мала бути здійснена протягом п`яти банківських днів після настання передбаченої Договором події, тоді як при здійсненні розрахунків позивачем зазначений строк не було враховано, внаслідок чого початок періоду прострочення визначено помилково. Також відповідач вказує, що пунктом 10.9.6 Договору передбачено лише обов`язок щодо повернення оригіналу банківської гарантії у паперовій формі, при цьому умовами Договору не передбачено обов`язку щодо повернення банківської гарантії у грошовій формі. Відповідач вважає, що забезпечення виконання Договору у спірних правовідносинах було здійснено шляхом надання банківської гарантії, а тому доводи позивача щодо виникнення у відповідача грошового зобов`язання є безпідставними. Окрім цього, відповідач зазначає, що до моменту набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції між сторонами існували спірні правовідносини щодо наявності обов`язку зі сплати відповідної суми, а тому до прийняття остаточного судового рішення у відповідача не існувало безспірного грошового зобов`язання перед позивачем. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період до набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції. Також відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що суд не зобов`язаний автоматично погоджуватися із заявленою сумою таких витрат, а повинен перевірити їх реальність, обґрунтованість, необхідність та співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також у разі встановлення їх неспівмірності, зменшити розмір таких витрат.

30.03.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що фактично всі наведені у відзиві аргументи зводяться до тверджень про нібито порушення позивачем строків виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач, на його думку, правомірно звернувся до банку-гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії. Водночас позивач вказує, що зазначені обставини вже були предметом судового розгляду у справі №910/13039/24, за результатами якого судом встановлено, що позивач виконав передбачені договором роботи у повному обсязі, а відповідач прийняв їх без будь-яких зауважень. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідач повторно посилається на обставини, які вже були спростовані судом. Крім того, позивач зазначає, що під час розгляду справи №910/13039/24 судом було надано правову оцінку положенням статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та встановлено, що неповернення забезпечення виконання договору можливе виключно у разі невиконання або неналежного виконання підрядником своїх договірних зобов`язань. Оскільки судом встановлено факт належного виконання позивачем умов договору, доводи відповідача щодо правомірності звернення до банківської гарантії, на переконання позивача, є безпідставними та вже були предметом судового дослідження. Також позивач заперечує проти доводів відповідача щодо застосування положень пункту 10.11 Договору, яким визначено інший розмір процентів річних. На думку позивача, спірні правовідносини не є договірними, оскільки предметом даної справи не є відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором. Позивач зазначає, що спір виник у зв`язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, безпідставно набутих внаслідок звернення до банківської гарантії, а тому такі правовідносини регулюються положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач посилається на частину другу статті 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої на безпідставно набуті грошові кошти підлягають нарахуванню проценти за користування ними. Щодо доводів відповідача про неправильне визначення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що спірне зобов`язання не пов`язане із здійсненням оплати за договором, а виникло внаслідок неправомірного утримання відповідачем грошових коштів, отриманих за банківською гарантією. З огляду на це, на думку позивача, положення Договору щодо строків здійснення оплати не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а визначений період нарахування є правильним. Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що забезпеченням виконання договору є банківська гарантія, а не грошові кошти, не стосуються предмета даного спору, оскільки у цій справі заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неправомірне утримання грошових коштів, а не вимоги, пов`язані із правовою природою банківської гарантії як способу забезпечення виконання зобов`язання. Щодо заперечень відповідача стосовно витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що докази понесення таких витрат будуть подані до суду у порядку та строки, передбачені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. На думку позивача, самі по собі доводи відповідача щодо можливого розміру витрат на правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

06.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в системі "Електронний суд" було сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13039/24 було встановлено факт неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим настав гарантійний випадок, передбачений умовами банківської гарантії. На думку відповідача, під час розгляду зазначеної справи сторонами не було спростовано факту настання гарантійного випадку, а тому саме неналежне виконання позивачем умов Договору стало підставою для звернення відповідача до банку-гаранта з вимогою про виплату суми банківської гарантії. Крім того, відповідач зазначає, що до моменту ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного судового рішення у нього були відсутні правові підстави для повернення позивачу коштів, отриманих за банківською гарантією, оскільки на момент їх отримання такі кошти були виплачені за наявності визначених Договором та банківською гарантією підстав, а саме у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов`язань. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що до набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції мало місце неправомірне утримання ним грошових коштів. Також відповідач повторно звертає увагу суду на положення пункту 10.9.6 Договору, якими передбачено обов`язок щодо повернення оригіналу банківської гарантії у паперовій формі протягом п`яти банківських днів з дня настання визначених Договором обставин. При цьому, відповідач зазначає, що вказаний пункт не містить положень щодо повернення будь-яких грошових коштів, а тому, на його думку, доводи позивача про порушення відповідачем строків повернення коштів є безпідставними. Крім того, відповідач повторно наголошує, що пунктом 10.11 Договору сторони погодили розмір процентів річних у розмірі 0,01%, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних не відповідають погодженим сторонами умовам Договору. Також відповідач зазначає, що позивачем станом на момент подання заперечень не надано належних та допустимих доказів на підтвердження співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для їх стягнення у заявленому розмірі.

Оскільки сторонами було подано всі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, заяви по суті спору, суд вбачає за можливе розглянути справу №910/2427/26 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) було укладено Договір про закупівлю послуг №4600006939 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Дубно), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

У відповідності до п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), договірною ціною (Додаток №2) та графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (Додаток №2) становить 34 680 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 5 780 000,00 грн.

04.12.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: "Загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (Додаток №2) становить: 34 667 157,52 грн в тому числі ПДВ 20% 5 777 859,59 грн.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.9.1 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2022-11-17-004972-а, оприлюдненого на веб-порталі уповноваженого органу 17.11.2022, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 1 734 000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Термін дії гарантії до 28 лютого 2024 включно (п. 10.9.3 Договору).

14.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) укладено Договір про надання гарантії №30253/ЮГ-22 (надалі Договір гарантії), відповідно до якого гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Дубно)", згідно оголошення про закупівлю №UA-2022-11-17-004972-а, що проводилася ТОВ "Оператором газотранспортної системи України" (бенефіціар); сума гарантії 1 734 000,00 грн.

14.12.2022 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (гарант) видано банківську гарантію №30253 (надалі Банківська гарантія), якою гарант гарантував належне виконання принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології") зобов`язань по виконанню Договору та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України") сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 1 734 000,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за Договором.

У п. 10.9.5 Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (бенефіціар) звернулось до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із вимогою (SWIFT-повідомлення від 26.02.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією №30253 від 14.12.2022, що була видана на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології", в розмірі 1 734 000,00 грн.

Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" листом вих. №1-747 від 26.02.2024 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 1 734 000,00 грн, у зв`язку з чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.

05.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" сплатило на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" грошові кошти у розмірі 1 734 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №176 від 05.03.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" вважало, що роботи за Договором були виконані в повному обсязі, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в силу приписів ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" не було повернуто кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання Договору, тому у жовтні 2024 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 1 734 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва 15.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, у справі №910/13039/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" кошти у розмірі 1 734 000,00 грн та судовий збір у розмірі 20 808,00 грн.

07.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на виконання наведених судових рішень по справі №910/13039/24 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" кошти у розмірі 1 734 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №403833 від 07.10.2025.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/13039/24, відкрите з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишено без задоволення. Постанову від 01.10.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13039/24, рішення від 15.01.2025 та додаткове рішення від 29.01.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/13039/24 залишено без змін.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" нарахованих за період з 26.04.2024 по 06.10.2025 за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 1 734 000,00 грн інфляційних втрат у розмірі 302 528,35 грн та 3% річних у розмірі 75 296,02 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема вказував про невірне визначення позивачем правової природи присуджених рішенням суду до стягнення коштів у розмірі 1 734 000,00 грн, а також посилався на те, що проценти річних мають розраховуватись виходячи з 0,01% річних, оскільки сторонами в Договорі було погоджено саме такий розмір відсотків річних.

Щодо правової природи присуджених до стягнення з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва 15.01.2025 у справі №910/13039/24 коштів у розмірі 1 734 000,00 грн суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що дані кошти є безпідставно набутими (утриманими) Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології".

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондиційна вимога є субсидіарним способом захисту і не застосовується у тих випадках, коли спір підлягає вирішенню у межах зобов`язальних відносин, які склалися між сторонами.

Зокрема передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Предметом регулювання Глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчать про те, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

При цьому відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 06.06.2022 у справі №903/142/21 та в інших.

Отже, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами, кошти у розмірі 1 734 000,00 грн, були набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" внаслідок реалізації відповідачем у лютому 2024 року свого права на отримання суми банківської гарантії через порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" своїх зобов`язань з своєчасного виконання робіт за Договором.

Факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" зобов`язань з своєчасного виконання робіт за Договором встановлений рішенням Господарського суду міста Києва 15.01.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №910/13039/24, в яких суди чітко зазначили, що, враховуючи умови Договору та додатків до нього, зокрема №3, підрядником (позивачем) виконані роботи за договором із порушенням строків.

Зважаючи, що Банківською гарантією забезпечувалось невиконання/неналежне виконанням позивачем зобов`язань за Договором, то відповідно Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було правомірно (підставно) отримано за Банківською гарантією кошти у розмірі 1 734 000,00 грн.

Також рішенням Господарського суду міста Києва 15.01.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №910/13039/24 встановлено, що з моменту повного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" зобов`язань за Договором та проведення остаточних розрахунків, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано останнім в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 Договору.

Судами було встановлено, що згідно п. 10.9.6 Договору забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 виснував, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Остаточними судовими рішеннями в межах справи №910/13039/24 встановлено, що спірне грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" виникло в силу статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 Договору. Крім того, судові рішення у вказаній справи не містять жодного посилання на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України чи зазначення про безпідставне набуття/утримання цих коштів відповідачем.

При цьому сам позивач, обґрунтовуючи настання строку з повернення відповідачем суми коштів у розмірі 1 734 000,00 грн, посилається на те, що останній акт за Договором - Акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за березень 2024 на суму 140 685,06 грн та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 (форма КБ-3) підписано 26.03.2024, а тому вказує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних починається з 26.04.2024, тобто на наступний день після настання строку граничного остаточного розрахунку за Договором.

Тобто позивач обґрунтовує настання строку повернення коштів у розмірі 1 734 000,00 грн умовами Договору.

Таким чином, як доводи позивача щодо правової природи спірного зобов`язання як безпідставно набутого (утриманого) майна, так і доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з повернення спірних коштів позивачу, є нічим іншим, як поставленням під сумнів остаточних судових рішень та спонукання суду для переоцінки встановлених судами в межах справи №910/13039/24 судових рішень.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У пункті 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

З огляду на наведене суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо правової природи спірного зобов`язання як безпідставно набутого (утриманого) майна та доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з повернення спірних коштів позивачу.

Отже, грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" із сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" коштів у розмірі 1 734 000,00 грн виникли на підставі статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (акта цивільного законодавства) та пункту 10.9.6 Договору, що виключає його кондиційний характер.

Пунктом 10.9.6 Договору (на який послались суди у судових рішеннях по справі №910/13039/24, мотивуючи виникнення у відповідача обов`язку з повернення позивачу коштів у розмірі 1 734 000,00 грн) передбачено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.

Згідно п. 3.3 Договору замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.

Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, оскільки останній акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за березень 2024 на суму 140 685,06 грн підписано 26.03.2024, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повинне було провести остаточні розрахунки із Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" до 25.04.2024 включно і від цієї дати підлягаю обрахуванню 5-денний строк на повернення спірних коштів.

Оскільки у п. 10.9.6 Договору сторони погодили строк в банківських дня, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повинне було повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" кошти у розмірі 1 734 000,00 грн до 02.05.2024 включно.

Як встановлено судами у справі №910/13039/24, відповідачем не було виконано свого зобов`язання з повернення позивачу спірної суми коштів, що стало підставою для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології".

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

07.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на виконання наведених судових рішень по справі №910/13039/24 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" кошти у розмірі 1 734 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №403833 від 07.10.2025.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином прострочення відповідача тривало протягом періоду з 03.05.2024 по 06.10.2025.

Як встановлено остаточними судовим рішенням по справі №910/13039/24 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором та законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 10.11 Договору сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми, тобто сторонами було погоджено інший розмір процентів річних.

Аргументи позивача щодо незастосування визначеного п. 10.11 Договору розміру процентів річних та необхідність застосування встановленого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розміру процентів річних судом відхиляються, оскільки, як зазначалось, зобов`язання із здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" платежу у розмірі 1 734 000,00 грн виникло в тому числі з умов Договору, а відтак регулюється його умовами.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 0,01% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 03.05.2024 по 06.10.2025, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інфляційних втрат у розмірі 302 528,35 грн та 0,01% річних у розмірі 247,67 грн.

Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" підлягає задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 302 528,35 грн та 0,01% річних у розмірі 247,67 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, офіс 12; ідентифікаційний код 42936402) інфляційні втрати у розмірі 302 528 (триста дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 35 коп., 0,01% річних у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 31 коп. видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя Роман БОЙКО