Рішення № 138139070, 10.07.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2026 Справа № 905/215/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (ідентифікаційний код 19480600)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Егесіхора (ідентифікаційний код 23032310)

про стягнення 17537,05грн, що складається з суми боргу в розмірі 6 136,34 грн, 15% річних у розмірі 5 373,15грн, пені у сумі 777,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 249,99грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

03.04.2026 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи» Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» (далі ТОВ «Егесіхора») про стягнення заборгованості в розмірі 6 136,34 грн, а також пені в сумі 777,57 грн, інфляційних втрат в сумі 5 249,99 грн та 15% річних в сумі 5 373,15грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ «Егесіхора» договірних зобов`язань щодо здійснення повної і своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання електричної енергії за публічним Типовим Договором про надання послуг з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», внаслідок чого за період березень - травень 2020 року у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі, що є підставою для нарахування позивачем пені та у відповідності до статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 15% річних. Позивач також просить відшкодувати у судовому порядку за рахунок відповідача понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено ДПЗД «Укрінтеренерго» протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/215/26. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 16.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що сформована у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».

За довідкою з підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Егесіхора» не має зареєстрованого електронного кабінету.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована адреса місцезнаходження відповідача: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Двірцева, буд.47.

За вказаною адресою суд направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження по справі органами поштового зв`язку. Однак, на адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси(.5 ч.6 ст. 242 ГПК України).

Суд намагався передати відповідачу телефонограму за відомим номером телефону, однак зв`язок не було встановлено.

Інформація щодо адреси електронної пошти відповідача в матеріалах справи відсутня.

Суд бере до уваги, що відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень).

З огляду на зазначене, суд вважає, що вчинено всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про факт відкриття провадження у справі.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №342/2026 від 27.04.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №4857-IX від 28.04.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначило, що за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії», який відповідно до вимог законодавства здійснює постачання електричної енергії на умовах затвердженого НКРЕКП типового договору, який є публічним договором приєднання споживача до постачальника «останньої надії». 27.12.2018 на офіційному веб-сайті у мережі Інтернет позивачем розміщено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційну пропозицію з Додатком № 1. Із заявою про укладення договору відповідач не звернувся до позивача, однак факт його приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» підтверджується фактом споживання підприємством поставленої протягом березня, квітня та травня 2020 року електричної енергії, що відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить про приєднання споживача до такого договору. Фактичний корисний відпуск електричної енергії ТОВ «Егесіхора» постачальником «останньої надії» за спірний період підтверджений звітами оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». На підставі цих звітів позивачем оформлені відповідні акти купівлі-продажу електричної енергії та рахунки на оплату, які надіслані споживачу засобами поштового зв`язку. Відповідачем у цей період спожито електричної енергії в загальному обсязі 1 662 кВт*год на суму 6 136,34 грн, яка не оплачена. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено письмову претензіювимогу № 44/11-011124 від 28.08.2025 про необхідність сплати заборгованості, однак вимога не була виконана, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2026 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив, доказів на підтвердження поважності причин неможливості вчинення даних дій не надав.

Враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

ДПЗД «Укрінтеренерго» є юридичною особою - державним унітарним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності, та на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, виконує на ринку електричної енергії функції постачальника електричної енергії.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії».

27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розмістило типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», порядок приєднання до умов договору, комерційну пропозицію до договору, Додаток № 1 до комерційної пропозиції.

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (Додаток 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії), затверджений постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, відповідно до пункту 1.1. є публічним договором приєднання споживача (далі Споживач) до нього і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством та цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1. за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2. цієї глави.

Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього елекропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником, а також в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ (пункт 3.2. глави 3 Договору).

Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу, Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що надаються Споживачем за 15 днів до початку розрахункового періоду та за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем (пункт 4.1. глави 4 Договору).

Згідно з пунктом 5.8. глави 5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата виставленого Постачальником рахунку за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції (пункт 5.10. Договору).

У пункті 5.11. Договору зафіксовано, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений Додатком № 1 до Договору (комерційна пропозиція), Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, встановленому ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 13-1 Договору унормовано, що цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не можу перевищувати 90 календарних днів.

У разі внесення Постачальником, в установленому чинним законодавством порядку, змін до змісту Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», затвердженого Регулятором, Сторони погоджуються з такими змінами у цьому Договорі (пункт 13-2 Договору).

У змісті Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 (далі Комерційна пропозиція) для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (Додаток №1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (пункт 1.1.).

У пункті 4.2. Комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (пункт 4.3. Комерційної пропозиції).

За правилами пункту 4.4. Комерційної пропозиції Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачам, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

За внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник на підставі п. 6.1 Комерційної пропозиції має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Як визначено у п.7.4 Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

У пункті 14-1 Комерційної пропозиції керуючись статтею 259 ЦК України міститься домовленість щодо встановлення в цьому Договорі збільшеного строку позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

14.02.2020 листом за № 60/1635-вих АТ «ДТЕК «Донецькі електричні мережі» повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго» про те, що у зв`язку із зверненням попереднього електропостачальника - ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за № 2/1032 від 10.02.2020, об`єкти Споживача ТОВ «Егесіхора» з 01.03.2020 переходять до постачальника «останньої надії».

Згідно Звіту оператора системи - Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електричні мережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадкам вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» Споживачем ТОВ «Егесіхора» фактично спожито електричної енергії: за березень 2020 року 562,00 кВт/год; за квітень 2020 року 75,00 кВт/год; за травень 2020 року 1025 кВт/год.

Постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідно до інформації АТ «ДТЕК Донецькі електричні мережі» щодо корисного відпуску електричної енергії ТОВ «Егесіхора» складено та підписано:

-Акт №003495 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2020 від 31.03.2020, яким визначено, що обсяг споживання електричної енергії - 562,00 кВт*год на суму 2095,28 грн;

-Акт №003550 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період квітень 2020 від 30.04.2020, обсяг споживання електричної енергії - 75,00 кВт*год на суму 288,72 грн;

- Акт №003608 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період травень 2020 від 31.05.2020, обсяг споживання електричної енергії - 1025,00 кВт*год на суму 3752,34 грн.

Згідно означених актів позивачем виставлені рахунки №000023032310/04/003/08447 від 06.04.2020, №000023032310/04/004/08592 від 05.05.2020, № 000023032310/04/005/08717 від 09.06.2020.

Акти купівлі-продажу електричної енергії та виставлені на їх підставі Рахунки про оплату містять посилання на Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Акти та відповідні рахунки направлені на адресу відповідача органами поштового зв`язку, на підтвердження чого суду надані копії поштових конвертів з повідомленням про вручення поштового відправлення, в яких зазначений перелік вкладень.

Згідно повідомлень відправлення документів здійснювалось 09.04.2020, 14.05.2020 та 10.06.2020 відповідно. Поштові відправлення повернулись на адресу позивача без вручення, зокрема, з відміткою пошти «повернення за закінченням встановленого терміну зберігання».

Претензія-вимога за № 44/11-011124 від 28.08.2025 щодо оплати заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 6 136,34 грн постачальнику «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» направлена ТОВ «Егесіхора» також органами поштового зв`язку 01.09.2025(трек - номер 0601187521576). До вказаної претензії додані примірники Актів купівлі-продажу електричної енергії та рахунків. Відповідь на претензію відсутня.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором та не оплатив спожиту електричну енергію в сукупному розмірі 6 136,34 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі за період з березня по травень 2020, несплата якої й стала підставою для звернення з позовом до суду про її стягнення.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поданих поясненнях, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (статті 19 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з викладених обставин, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який за своїм змістом та правовою природою є договором постачання електричної енергії.

Положеннями частини першої статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 ЦК України).

Відносини суб`єктів господарювання, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, врегульовані нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VІІІ (далі - Закон №2019-VІІІ), положеннями Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), а також безпосередньо умовами Договору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до закріпленого в частині першій статті 1 Закону визначення термінів: електрична енергія - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26); постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68); постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (пункт 66); споживач фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (пункт 84).

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частини перша, друга, шоста статті 56 цього Закону).

Господарський суд акцентує, що ДПЗД«Укрінтеренерго» за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 на ринку електричної енергії виконує функції постачальника «останньої надії».

За змістом частин першої, другої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник «останньої надії» зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через медіа про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії» здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником «останньої надії» при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором (абзаци перший, другий частини п`ятої статті 64 цього Закону).

Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (частина восьма статті 64 цього Закону).

Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, кріт тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до пункту 1.2.9. глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток № 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, в редакції від 27.12.2018, порядок приєднання до умов договору та Комерційні пропозиції до договору ДПЗД «Укрінтеренерго», в установленому законом порядку розміщені на офіційному веб-сайті Постачальника у мережі Інтернет, що свідчить про повідомлення споживача про умови постачання електричної енергії шляхом оприлюднення зазначеної інформації (частина одинадцята статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункт 3.4.1. глави 3.4. ПРРЕЕ).

Матеріали справи не містять заяви-приєднання відповідача до умов публічного Типового Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у спірних періодах. Однак представленими позивачем документальними доказами підтверджено факт споживання електричної енергії ТОВ «Егесіхора» від постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго», що свідчить про приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» та виникнення між його Сторонами зобов`язальних правовідносин, в яких позивач виступає в якості Постачальника «останньої надії», а відповідач в якості Споживача.

Докази укладення відповідачем у спірний період договору з іншим постачальником суду не надані. Даний Договір не розірваний та в судовому порядку недійсним не визнаний. В матеріалах справи докази його припинення відсутні.

За правилами частин 7,8,10 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.

Положеннями пункту 6.2.2. глави 6.2. ПРРЕЕ у редакції, чинній під час дії спірних правовідносин, визначено, що у разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії, електропостачальник повинен невідкладно (протягом 1 робочого дня) повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого знаходиться такий споживач (такі споживачі), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам).

Переведення споживачів такого електропостачальника та споживачів електропостачальника, який неспроможний здійснювати купівлю електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, до постачальника «останньої надії» здійснюється адміністратором комерційного обліку шляхом внесення в одноденний строк записів до реєстру точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» та відповідних споживачів, яким він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному Правилами ринку, та одночасного повідомлення операторів системи.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

У відповідності до положень статей 12, 247, 250, 252, 252 ГПК України розгляд справи № 905/215/26 судом здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами. Суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд виходить з того, що позивач, як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, а також надав усі докази, які він хотів або прагнув надати.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії», Оператор системи розподілу зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

Відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118, ОСР щомісяця надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

З матеріалів справи встановлено, що інформація про обсяги поставленої (переданої) електричної енергії постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» отримана позивачем від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електричні мережі», який діяв як Оператор системи розподілу. При цьому, обсяг спожитої ТОВ «Егесіхора» електричної енергії, зазначений у вказаних Актах, відповідає представленим ОСР. Доказів протилежного суду не надано.

Постачальником «останньої надії» в розрахункові календарні місяці 2020 року оформлені Акти купівлі-продажу електричної енергії та на їх підставі виставлені Споживачу відповідні Рахунки: Акт № 003495 від 31.03.2020 (за березень 2020 року): обсяг спожитої електричної енергії 562,00 кВт/год, Рахунок № 000023032310/04/О03/08447 від 06.04.2020 на суму 2095,28 грн; - Акт № 003550 від 30.04.2020 (за квітень 2020 року): обсяг спожитої електричної енергії 75,00 кВт/год, Рахунок № 000023032310/04/О03/08592 від 05.05.2020 на суму 288,72 грн; - Акт № 003608 від 31.05.2020 (за травень 2020 року): обсяг спожитої електричної енергії 1 025,00 кВт/год, Рахунок № 000023032310/04/О05/08717 від 08.06.2020 на суму 3 752,34 грн.

Згідно наданого позивачем Розрахунку заборгованість за спожиту електричну енергію ТОВ «Егесіхора» станом на 17.03.2026 становить 6 136,34грн.

Наведені позивачем дані у помісячному розрахунку вартості послуг з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не спростовані відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами при розгляді справи.

Визначений позивачем розмір заборгованості відповідає обсягу реально спожитої відповідачем електричної енергії та тарифу за послуги з її постачання.

Вказані Акти купівлі-продажу електричної енергії та Рахунки на оплату ДПЗД «Укрінтеренерго» направленіТОВ «Егесіхора» на його офіційну юридичну адресу: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Двірцева, будинок 47 із застосуванням послуг пошти. За даними поштових повідомлень Акт № 003495 і Рахунок № 000023032310/04/О03/08447 (за березень 2020 року) надіслано 09.04.2020; Акт № 003550 і Рахунок № 000023032310/О04/08592 (за квітень 2020 року) 14.05.2020; Акт № 00360 і Рахунок № 000023032310/О05/08717 (за травень 2020 року) 10.06.2020. Всі наведені рекомендовані відправлення не отримані ТОВ «Егесіхора» та повернуті ДПЗД «Укрінтеренерго» з підстави закінчення терміну їх зберігання.

Надісланням оригіналів Акта купівлі-продажу електричної енергії та Рахунку на оплату за розрахункові періоди із застосуванням послуг пошти на адресу ТОВ «Егесіхора», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач виконав приписи пункту 4.2. Комерційної пропозиції, тому судом вказані документи вважаються отриманими Споживачем.

Про наявність зауважень щодо обсягу вказаного в зазначених Актах обсягу поставленої електричної енергії Споживач Постачальника не повідомив, тому вони обґрунтовано прийняті постачальником «останньої надії» як узгоджені.

З огляду на наведене суд вважає, що факт здійснення постачання електричної енергії відповідачу у відповідні періоди березня - травня 2020 року в обсягах, зазначених в Актах, є доведеним належними і допустимими доказами у справі.

Приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Такому праву електропостачальника кореспондується обов`язок споживача сплачувати за отриману електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 цього Закону).

Судом не застосовується строк п. 5.10 Типового договору в частині зобов`язання здійснити оплату виставленого Постачальником рахунку в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, оскільки рахунки відповідачем не отримані, поштові відправлення повернулись на адресу позивача за закінченням встановленого терміну зберігання. Одночасно суд не має можливості визначення строку отримання рахунку як третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом),що передбачено п. 4.2 Комерційної пропозиції, оскільки повідомлення та поштові конверти не містять інформації щодо дати отримання поштового відправлення поштовим відділення. У відкритому доступі на сайті АТ «Укрпошта» інформація щодо вказаних відправлень не відстежується внаслідок перебігу строку її зберігання.

Враховуючи викладені обставини у справі, суд констатує, що відповідач повинен був сплатити отриману електричну енергію в строк 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, як то передбачає пункт 5.10. Договору, з урахуванням п.4.2 Комерційної пропозиції визначено - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця.

Строк оплати за спожиту теплову енергію за спірний період є таким, що настав, зокрема, за зобов`язаннями за березень 2020 22.04.2020 (на 19.04.2025 припав Великдень, тому 20.04.2020 був вихідним днем), за квітень 2020 21.05.2020, за травень 2020 19.06.2020.

Суд акцентує, що строк оплати поставленої теплової енергії згідно умов договору не залежить від підписання відповідачем відповідних актів, зобов`язання обумовлено виключно фактом споживання послуги.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем у спірний період.

Враховуючи викладені обставини, що мають юридичне значення, надавши оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про доведення факту порушення відповідачем умов правочину щодо виконання зобов`язань з належної оплати поставленої позивачем електричної енергії, внаслідок чого наявна заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у спірному періоді становить 6 136,34 грн й підлягає стягненню у судовому порядку.

Загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення визначені положеннями статті 625 ЦК України: «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Комерційній пропозиції № 3 від 07.06.2019 (пункт 7.4.) визначено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

За невиконання відповідачем умов Договору про надання послуг з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості спожитої електричної енергії у розмірі 5 249,99грн. Зокрема, у наданому суду розрахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» визначило розмір інфляційних втрат за періоди заборгованості: з травня 2020 по лютий 2026 в сумі 1 805,06 грн; з червня 2020 по лютий 2026 в сумі 247,12 грн; з липня 2020 по лютий 2026 в сумі 3 197,81 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що він є вірним, здійсненим з урахуванням суми заборгованості та періоду прострочення, а також є арифметично правильним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Передбачене в частині другій статті 625 ЦК України правило нарахування трьох процентів річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора застосовується лише, якщо інше не встановлено законом або договором, що допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.

Тому положення частини другої статті 625 ЦК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший розмір процентів річних від простроченої суми. За загальним правилом, договір є універсальним регулятором правових відносин і його положення є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідач, приєднавшись до Договору про надання послуг з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», погодився з умовами Типового договору, затверджено постановою НКРЕКП, в тому числі, визначеним розміром (15%) річних.

При цьому, суду зазначає, що ПОН не має права відмовити Споживачу, у якого, як у даному випадку, відсутній інший Постачальник, в укладанні договору, у тому числі, у разі укладання договору з підприємствами у складному фінансовому становищі, ризик несплати коштів якого є високим. Відповідно встановлений означеним договором рівень відсотків річних має на меті одночасно стимулювання Споживача до погашення заборгованості й переходу до звичайного ринкового Постачальника та компенсування фінансових втрат ПОН. Означені кошти мають для такого Постачальника цільовий характер використання та спрямовуються на забезпечення безперебійного функціонування енергосистеми.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов`язання за договором 15% річних у загальному розмірі 5 373,15грн та надано відповідний розрахунок: на заборгованість 2095,28 грн за березень 2020 року за період з 21.04.2020 по 31.03.2026; на заборгованість 288,72грн за квітень 2020 року за період з 21.05.2020 по 31.03.2026; на заборгованість 3 752,34грн за травень 2020 року за період з 21.06.2020 по 31.03.2026.

Суд вказує, що позивач за резолютивною частиною позовної заяви просить стягнути з відповідача 5373,15грн, однак при здійсненні розрахунку припускається помилки при сукупному вирахуванні розміру річних та вказує 5 373,16грн, тоді як фактичний сукупний розмір складає 5 373,15грн.

Судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що період, визначений позивачем, є невірним. Зокрема, за підрахунком суду 15 % річних на заборгованість 2095,28грн має нараховуватись за період з 23.04.2020 по 31.03.2026, що складає 1 866,21грн; на заборгованість 288,72грн - за період з 22.05.2020 по 31.03.2026 253,72грн; на заборгованість 3 752,34грн - за період з 21.06.2020 по 31.03.2026 3251,38грн, що сукупно 5371,31грн. Позовні вимоги задовольняються частково в означеній сумі, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Дослідивши встановлені конкретні обставини справи, що мають юридичне значення, враховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення та правову природу процентів річних, суд, за відсутності заяви відповідача про це, керуючись положеннями статті 551 ЦК України, не вбачає підстав для зменшення їх розміру.

За правилами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), як визначено в частині першій статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частини третя статті 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконання або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

Якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Нормами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.11. Договору передбачено право Постачальника вимагати сплати пені у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції, у разі порушення Споживачем строків оплати. При цьому, положеннями чинної Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 в розділі «Розмір пені» (пункт 6.1.) визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

За наслідком невиконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 777,57грн. У Розрахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначило періоди заборгованості та розмір пені: на заборгованість 2095,28 грн за період з 21.04.2020 по 20.04.2021 в розмірі 266,82грн; на заборгованість 288,72 грн за період з 21.05.2020 по 20.05.2021 в розмірі 36,45грн; на заборгованість 3 752,34грн за період з 21.06.2020 по 20.06.2021 в розмірі 474,30грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН та встановлено, що позивач невірно вирахував момент початку порушення зобов`язання, наявні підстави для нарахування пені на заборгованість 2095,28 грн за період з 23.04.2020 по 20.04.2021 в розмірі 264,53грн; на заборгованість 288,72 грн за період з 22.05.2020 по 20.05.2021 в розмірі 36,32грн; на заборгованість 3 752,34грн за період з 21.06.2020 по 20.06.2021 в розмірі 474,30грн, що сукупно складає 775,15грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, що діяв на час нарахування пені, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», ухвалений Верховною Радою України 30.03.2020.

Зазначеним Законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Закон набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду.

Розглядаючи питання щодо можливості зменшення за ініціативою суду розміру пені суд виходить з наступного.

Приписами частини третьої статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18 сформував правовий висновок щодо можливості у відповідності до частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України зменшення розміру неустойки з власної ініціативи суду.

Загальні засади цивільного законодавства регламентовані положеннями статті 3 ЦК України, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 6 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Принцип розумності як фундаментальна оціночна категорія у цивільному праві означає дії особи з урахуванням інтересів іншої сторони, їх відповідність загальноприйнятим нормам, стандартам та правилам ділового обороту, передбачення наслідків своєї поведінки.

Господарський суд акцентує, що законодавство не містить переліку підстав для зменшення пені. Між тим, відповідно до усталеної практики Великої палати Верховного Суду (постанова від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18), Верховного Суду (постанова від 16.03.2021 у справі № 922/266/20), вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій і визначення конкретного розміру такого зменшення належить до дискреційних повноважень суду. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України, має забезпечити баланс інтересів боржника і кредитора, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, як-то: наявність значного перевищення розміру пені перед розміром збитків, ступінь вини боржника та причини невиконання ним зобов`язання, майновий стан сторін, дії чи бездіяльність кредитора, що мають юридичне значення, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Разом з цим суд повинен врахувати, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, як випливає з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20, є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Як вказувалось судом вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та дії й на цей час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку

громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, м.Краматорськ, де зареєстровано відповідача, віднесений з 24.02.2022 до території можливих бойових дій.

У відкитому доступі у мережі Інтернет наявна інформація щодо систематичних обстрілів у місті Краматорськ https://suspilne.media/donbas/1351790-spali-u-vlasnomu-budinku-dvoe-ludej-zaginuli-cerez-aviaudar-rf-po-kramatorsku/, https://donpatriot.news/cherez-rosijski-obstrily-u-kramatorsku-ta-druzhkivczi-zagynuly-lyudy, https://suspilne.media/donbas/1351390-rosijski-vijska-z-pocatku-dobi-atakuut-kramatorsku-gromadu-dronami/, що вочевидь впливає на діяльність субєктів господарювання на його території.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені за ініціативою суду останній враховує істотний вплив збройної агресії проти України на діяльність відповідача, який зареєстрований на території м.Краматорськ, Донецької області.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору.

Також суд приймає до уваги, що у даній справі встановлена заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію з березня по травень 2020 року в сумі 6 136,34 грн.

Суд звертає увагу на позицію Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке, незважаючи на систематичне невиконання ТОВ «Егесіхора» умов Договору з оплати вартості спожитої електричної енергії від постачальника «останньої надії» та наявність заборгованості, про що позивачу стало відомо відповідно у квітні - червні 2020 року, звернувся з позовом до суду тільки 03.04.2026.

Суд в цьому сенсі бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 15% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо зменшення розміру пені до 20% від заявленої суми пені, до 155,03грн.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6 136,34 грн, 15% річних у розмірі 5371,31грн, інфляційних втрат у розмірі 5 249,99грн та пені у сумі 155,03грн, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру штрафу відшкодовується з відповідача на користь позивача, а саме, в сумі 2662,13грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 236 - 238, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» про стягнення 17537,05грн, що складається з суми боргу в розмірі 6 136,34 грн, 15% річних у розмірі 5 373,15 грн, пені у сумі 777,57грн та інфляційних втрат у розмірі 5 249,99грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» (адреса місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Двірцева, буд.47, ідентифікаційний код 23032310) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (адреса місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за електричну енергію у розмірі 6 136,34грн, 15% річних у розмірі 5371,31грн, інфляційні втрати у розмірі 5 249,99грн, пеню у сумі 155,03грн, судовий збір в сумі 2662,13грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду підписано 10.07.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова