Рішення № 138139015, 13.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026м. ДніпроСправа № 917/478/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства «Екобіз» м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» м. Дніпро

про стягнення суми боргу у розмірі 153872грн44коп, пені у розмірі 81998грн81коп, 3% річних у розмірі 8466грн75коп, інфляційні витрати у розмірі 31202грн15коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Екобіз» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 153872грн44коп, пені у розмірі 81998грн81коп, 3% річних у розмірі 8466грн75коп, інфляційні витрати у розмірі 31202грн15коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару на підставі договору поставки товару від 21.12.2018 №60.

Позивач вказав про поставку товару відповідачу згідно з видатковими накладними від 27.03.2024 №217 на суму 47412грн, від 03.04.2024 №236 на суму 26179грн20коп, від 10.04.2024 №252 на суму 21276грн, від 24.04.2024 №283 на суму 51818грн40коп, від 01.05.2024 №296 на суму 25609грн20коп.

Позивач повідомив, що відповідач частково сплатив вартість товару, отриманого за видатковими накладними від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236, від 24.04.2024 №283. Також згідно з накладною від 01.07.2024 №2708 був повернений товар на суму 601грн20коп.

За розрахунками позивача сума боргу дорівнює 153872грн44коп.

На підставі пункту 5.1 договору від 21.12.2018 №60 за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 81998грн81коп за загальний період 06.05.2024 - 18.03.2026.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8466грн75коп за загальний період 06.05.2024 - 18.03.2026, інфляційні витрати у розмірі 31202грн15коп травень 2024року - лютий 2026року.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати, що нараховуються на суму основного боргу за поставлений товар після дати, станом на яку здійснено розрахунок, і до дня фактичного виконання рішення суду.

Разом з позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову та просив:

- застосувати забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати, передавати третім особам або іншим чином розпоряджатися нереалізованим товаром, частина якого має строк придатності, що спливає у 2026 році, до вирішення спору по суті;

- застосувати інші заходи забезпечення позову, які суд вважатиме необхідними для збереження майнових інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.03.2026 у справі №917/478/26 суд направив за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №917/478/26 за позовом Приватного підприємства «Екобіз».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 матеріали справи №917/478/26 передані на розгляд судді Новікової Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2026 суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 14.04.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 15.04.2026 о 10:22год.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 30.04.2026 включно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2026 суд повернув клопотання Приватного підприємства «Екобіз» про забезпечення позову.

На адресу суду 21.04.2026 надійшло сформоване у системі «Електронний суд» клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову.

Позивач просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Вента. ЛТД», що обліковуються на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 суд задовольнив частково клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти ТОВ «Вента. ЛТД», що обліковуються на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

На адресу суду 30.04.2026 надійшов сформований у системі «Електронний суд» відзив відповідача від 30.04.2026 на позов.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та скасувати арешт, накладений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026, на грошові кошти ТОВ «Вента. ЛТД», що обліковуються на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

Відповідач повідомив про визнання таких обставин:

- укладення 21.12.2018 між сторонами договору поставки товару №60, відповідно до якого позивач зобов`язався поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач - приймати товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором;

- виконання позивачем договору шляхом поставки відповідачу товару за накладними №217, №236, №252, №283, №296 в ті дати та на ті суми, що зазначені в позові;

- часткову оплату відповідачем накладних №217 та №236;

- повернення відповідачем позивачу товару на суму 601грн20коп., яка складається з вартості товару, поставленого за накладними №217 та №283, та вартості товару, поставленого за накладними №162, №190 та №897, які в позові не зазначені;

- загальна сума товару, поставленого позивачем за договором, але не оплаченого відповідачем, дорівнює 153872грн44коп. станом на дату складення позову (18.03.2026).

Відповідач не погодився розрахунком загальної суми боргу та вказав, що залишки боргу за всіма накладними дорівнюють 153645грн64коп.

Відповідач не погодився із ствердженням позивача про те, що звіти відповідача про реалізацію товару за період січень 2024 року - січень 2026 року є звітами з вкрай незначними показниками, які є економічно необґрунтованими. Оплати товару зменшуються або збільшуються залежно від об`єктивних економічних чинників.

Відповідач стверджував, що звіти відповідача про реалізацію товару є єдиним підтвердженням/доказом реалізації товару. Критерієм розміру оплати є кількість реалізованого відповідачем товару, відображена в звітах.

Відповідач послався на пункт 2.5 договору від 21.12.2018 №60 та вказав, що поверненню підлягає товар, залишковий термін придатності якого при поставці був менше 80%. На теперішній час залишковий термін придатності товару, ще не оплаченого відповідачем, достатній для реалізації третім особам. Це підтверджується поданими позивачем видатковими накладними №217, №236, №252, №283, №296.

Відповідач повідомив, що станом на 27.04.2026 на складах відповідача знаходяться залишки товару, отриманого від позивача за договором, на загальну суму 153873грн. З урахуванням округлення, зробленого відповідною програмою відповідача, співпадає із сумою основного боргу, зазначеною в позові. Товар не реалізований третім особам, тому не зазначений у звітах відповідача і, відповідно, не оплачений.

На адресу суду 06.05.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» відповідь позивача від 05.05.2026 на відзив.

Позивач зазначив, що посилання відповідача на незначну різницю у розрахунках є формальним та не впливає на суть спору. Відповідач не заперечує сам факт боргу, не спростовує первинні бухгалтерські документи та не надає альтернативного розрахунку.

Позивач послався на пункт 4.2 договору від 21.12.2018 №60 та вказав, що у разі ненадання звіту, строк оплати вважається таким, що настав на наступний день після 5 числа місяця, наступного за завітним. Договір не передбачає безстрокову відстрочку платежу та не ставить оплату у виключну залежність від реалізації товару.

Позивач наполягав на помилковості твердження відповідача про те, що звіт про реалізацію товару є єдиним доказом. Ці звіти складаються відповідачем одноособово, не є погодженими документами, не мають ознак об`єктивного доказу. Тому вони не можуть змінювати строк виконання зобов`язання, визначати наявність чи відсутність боргу, звільняти від оплати товару. Відповідач фактично визнає, що товар отриманий, знаходиться на складах та неоплачений в повному обсязі.

Позивач пояснив, що пункт 2.5 договору від 21.12.2018 №60 регулює повернення товару з залишковим строком придатності менше 80% та не впливає на строк грошового зобов`язання, не звільняє від боргу.

Позивач зазначив, що відповідач не спростував факт прострочення зобов`язання. Тому позивач має право застосовувати штрафні санкції.

На адресу суду 11.05.2026 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача від 11.05.2026 на відповідь позивача.

Відповідач вказав, що заявлена для стягнення сума основного боргу не співпадає із сумою боргу 153645грн64коп, підтвердженою видатковими накладними, за якими заявлений позов. Підставою позову є суми товару, поставленого за конкретними видатковими накладними. Різниця у розрахунках є свідченням того, що позивач не додав докази, які підтверджують заявлену до стягнення суму боргу. Оскільки сума боргу розрахована не за тими видатковими накладними, розрахунки штрафних санкцій зроблені за іншими накладними, ніж подано до суду.

На думку відповідача, обов`язок оплати товару не після його реалізації, а на наступний день після п`ятого числа місяця, наступного за звітним, виникає лише в разі ненадання звіту про реалізацію товару до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Відповідач надавав позивачу звіти про реалізацію щомісяця протягом січня 2024року - березня 2026року. Договір не передбачає будь-якого мінімального розміру обов`язкового щомісячного платежу.

Відповідач зазначив, що звіти про реалізацію є єдиними об`єктивними доказами реалізації товару. Протягом дії договору позивач приймав звіти про реалізацію, складені відповідачем. Зазначена у звітах кількість товару є підставою для оплати реалізованого товару та підставою для звільнення від оплати товару, не зазначеного в звіті, до моменту його реалізації. Звернення позивача до суду є передчасним.

Відповідач не погодився з твердженням позивача про виникнення у відповідача обов`язку повернути наявні залишки товару.

Відповідач послався на пункту 2.5 договору та вказав, що має в будь-який час повернути товар позивачу, якщо остаточний термін придатності товару при поставці буде менше 80%. Зазначений у накладних №217, №236, №252, №283, №296 товар мав залишковий термін придатності більше, ніж 80%. На теперішній час залишковий термін придатності товару, ще не реалізованого відповідачем, достатній для реалізації третім особам.

Відповідач не заперечував, що договір припинив свою дію 31.12.2025 і всі зобов`язання, передбачені умовами договору, підлягають виконанню.

На адресу суду 18.05.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» додаткові пояснення позивача від 18.05.2026 щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив.

Позивач зазначив, що сума боргу у розмірі 153872грн44коп є арифметично точно визначеною та в повному обсязі підтвердженою видатковими накладними №217, №236, №252, №283, №296, з урахуванням часткового повернення товару. У бухгалтерській довідці станом на 27.04.2026 відповідач визнав та підтвердив наявність у нього товарних залишків позивача на суму 153873грн. Ця сума, з урахуванням округлення, є ідентичною сумі заявлених позовних вимог.

Позивач повідомив, що надані відповідачем відомості щодо залишків товару не узгоджуються з первинними документами. Порівняльний аналіз первинних документів та бухгалтерської довідки відповідача свідчить про істотні розбіжності у внутрішньому обліку відповідача. Найменування товару у бухгалтерській довідці відповідача не відповідає найменуванням, зазначеним у первинних документах. Це додатково ускладнює ідентифікацію товару. Залишок товару на складах відповідача не може перевищувати обсяг фактичної поставки.

Позивач пояснив, що надходження коштів та часткові платежі відповідача враховані позивачем у хронологічному порядку при складанні розрахунків.

На думку позивача, твердження відповідача щодо «ринкових причин» низької реалізації не підтверджене матеріалами. Відповідач має розгалужену мережу збуту та статус великого національного дистриб`ютора лікарських препаратів і товарів медичного призначення, а також входить у трійку найбільших дистриб`юторів України. Згідно з наданими звітами про реалізацію товару за 2025 рік та лютий - березень 2026 року відповідач реалізовував 1-3 одиниці товару позивача на місяць.

Позивач стверджував, що поведінка відповідача свідчить про недобросовісне перешкоджання належному виконанню зобов`язання. Отримавши товар у власність, відповідач тривалий час не забезпечував його належної реалізації, не повертав товар позивачу та одночасно посилався на відсутність реалізації як підставу для несплати коштів. Позивач регулярно направляв акти взаєморозрахунків відповідачу. Відповідач навмисно ігнорував їх підписання.

Позивач за зазначив, що дія договору припинена. Відповідач не може необмежено довго посилатися на механізм звітування про реалізацію товару як на підставу невиконання грошового зобов`язання. Умова договору про оплату товару «після його реалізації третім особам» визначає лише порядок розрахунків між сторонами. Оскільки продаж товару третім особам є подією, яка не має ознак неминучості настання, ця умова не є строком у розумінні ст.252 Цивільного кодексу України.

Позивач долучив до пояснень подав копії видаткових накладних №162 від 06.03.2024 та №129 від 22.02.2024. Позивач пояснив, що підставою подання цих видаткових накладних є заперечення відповідача, надані у травні 2026 року. Позивач вказав, що не мав об`єктивної та процесуальної можливості подати ці докази раніше, оскільки відповідні обставини були заявлені відповідачем після подання позову. Тому позивач просив суд визначити причини подання доказів поважними.

Відповідно до частин 2, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У цій справі позивач долучив до додаткових пояснень документи (накладні №162 від 06.03.2024 та №129 від 22.02.2024) в якості спростування доводів відповідача щодо залишків товару.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів та поновлює строк на їх надання.

На адресу суду 27.05.2026 двічі надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення відповідача від 26.05.2026 тотожні за змістом.

Відповідач зазначив, що загальна сума товару, не оплаченого відповідачем, співпадає із сумою, зазначеною в ціні позову. Але позивач подав не ті накладні, за якими заявлений позов. Різниця між ціною позову та сумою поданих позивачем накладних становить 226грн80коп. Позивач не подав докази (видаткові накладні), за якими заявлений позов.

Відповідач пояснив, що бухгалтерська довідка була сформована та надана до суду для інформування про вартість нереалізованого товару, що знаходиться на складах відповідача. Залишки товарів на складах відповідача не перевищують обсяги фактичних поставок. Інформація про дати поставок та найменування товару запозичена з внутрішньої програми відповідача (можливо, при її заповненні працівниками відповідача, не зовсім правильно відображає деякі дати та назви) та додатково включена до довідки. Ці відомості не впливають на зазначену у довідці загальну суму залишків не реалізованого відповідачем товару. Форма довідки та її обов`язкові реквізити законодавчо не встановлені.

На думку відповідача, деякі неточності в бухгалтерській довідці (в тому числі, й відсутність деяких дат поставки) не впливають на суть спору. Вказана у довідці відповідача загальна сума боргу та зазначена позивачем ціна позову співпадають. Предметом доведення у справі є виникнення обов`язку відповідача оплатити товар (настання строку оплати).

Відповідач зазначив, що позивач не вказав обставини, що доводяться долученими платіжними інструкціями про оплату товару за видатковими накладними від 22.02.2024 №129, від 06.03.2024 №162, від 11.03.2024 №177. Ці видаткові накладні позивач не долучив до позову та не зазначив у позові.

Відповідач наполягав на тому, що договір не передбачає мінімального розміру обов`язкового щомісячного платежу та мінімального обсягу реалізації товару відповідачем третім особам. Можливість закінчення строків придатності не впливає на попит на товари, що реалізуються відповідачем третім особам. Відповідач не вчиняє дії з наміром завдати шкоду іншій особі, не зловживає правом в будь-яких формах.

Відповідач повідомив, що станом на 27.04.2026 на складах відповідача знаходяться залишки товару, отриманого від позивача за договором, на загальну суму 153873грн. З урахуванням округлення, зробленого відповідною програмою відповідача, співпадає із сумою основного боргу, зазначеною в ціні позову. Цей товар не зазначався у звітах відповідача, оскільки не реалізований відповідачем третім особам. Тому не оплачений відповідачем.

Відповідач наполягав на тому, що визначений пунктом 4.2 договору строк виконання зобов`язання з оплати товару не настав. Передбачений пунктом 2.5 договору обов`язок повернення товару позивачу у відповідача не виник.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив таке.

Між Приватним підприємством «Екобіз» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (далі - покупець) укладений договір поставки товару від 21.12.2018 №60 (далі - договір від 21.12.2018).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 договору від 21.12.2018 постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи, передбачені договором та невід`ємними частинами до нього (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором.

Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи видаткових накладних, що визнаються сторонами специфікаціями, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід`ємною частиною договору.

Вартість кожної партії товару є твердою і не підлягає зміні, якщо інше не передбачено договором чи додатковими угодами/додатковими договорами до нього.

Загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за накладними протягом всього терміну дії договору, і орієнтовно дорівнює 5млн.грн.

Згідно з пунктом 2.4 договору від 21.12.2018, якщо необхідність проходження наведених далі процедур встановлює чинне законодавство України, товар повинен бути зареєстрованим або таким, що пройшов процедуру оцінки відповідності, або таким, що пройшов процедуру перевірки проекту, або таким, що пройшов інші процедури згідно відповідних нормативних актів. У випадку закінчення терміну дії свідоцтва про реєстрацію, або реєстраційного посвідчення або інших дозвільних документів, постачальник повинен надати покупцю документи, які дозволяють подальшу реалізацію товару. У випадку неможливості подальшої реалізації товару, у зв`язку з закінченням терміну дії його реєстрації або інших дозвільних документів, товар підлягає безумовному поверненню постачальнику з відшкодуванням його вартості покупцю або заміні зі згоди покупця на інший товар.

Укладанням цього договору сторони дійшли згоди, що у разі заборони чи тимчасової заборони, чи іншого обмеження обігу товару/окремої серії товару на території України згідно розпорядження чи іншого офіційного документу Держлікслужби України/іншого уповноваженого органу згідно законодавства України, покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний прийняти такий товар/окрему серію товару з відшкодуванням його вартості покупцю або заміні зі згоди покупця на інший товар.

Відповідно до пункту 2.5 договору від 21.12.2018 термін придатності товару, що поставляється, повинен складати не менше 80%. Якщо остаточний термін придатності товару при поставці буде менше 80%, покупець має в будь-який час повернути його постачальнику, а постачальник зобов`язаний прийняти цей товар.

У пункті 2.8 договору від 21.12.2018 вказано, що постачальник гарантує покупцю, що на момент укладання цього договору і протягом всього часу його дії, зокрема, здійснення приймання товару (при поверненні товару покупцем) від покупця в порядку, визначеному пунктами 3.8, 4.4 договору незалежно від його оплати покупцем/залишкового терміну придатності товару/строку (терміну) дії договору чи його сплину та інших подібних обставин за першою вимогою покупця, у разі отримання покупцем інформації (у вигляді офіційного листа чи вимоги/повідомлення власника об`єкта права інтелектуальної власності/його уповноваженої особи чи особи, що має відповідні права за ліцензією/ліцензійним договором тощо, оприлюднення певної інформації будь-яким чином у засобах масової інформації чи у спеціалізованих виданнях, мережі інтернет, отримання інформації про наявність судових спорів тощо) щодо порушення/можливого порушення прав інтелектуальної власності товару схожого чи ідентичного товару чи товаром.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 договору від 21.12.2018 поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями транспортом постачальника після складання заявки та узгодження її сторонами телефоном, факсом або в іншій формі. Після узгодження заявки, накладні, що містять інформацію про серії товару і терміни його придатності, пересилаються покупцеві за адресою: priemka@ventaltd.com.ua в придатному форматі (PNG, EXEL). Строк поставки партії товару становить 5 (п`ять) робочих днів з моменту узгодження сторонами заявки, якщо інший строк окремо не буде обумовлений сторонами при узгоджені заявки.

Сторони використовують до договору умови DDP (доставка товару у пункт, вказаний покупцем: 52000, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с/рада Чумаківська, комплекс будівель та споруд, корпус 2,3) у відповідності до Міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010року, які застосовуються з врахуванням внутрішньодержавного характеру договору. У разі необхідності зміни адреси доставки, ця адреса погоджується сторонами при замовленні товару та зазначається в накладних, що його супроводжують.

Разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю належним чином оформлені товарно-транспортну накладну, видаткову накладну та інші документи на товар, надання яких вимагає чинне законодавство.

Пунктом 3.5 договору від 21.12.2018 встановлено, що право власності, ризик випадкової загибелі чи псування товару, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент фактичного одержання товару останнім.

У пункті 3.8 договору від 21.12.2018 зазначено, що на вимогу покупця постачальник в місці зберігання товару, про яке останній повідомляється покупцем у відповідній заяві/повідомленні/вимозі, зобов`язаний незалежно від його оплати покупцем/залишкового терміну придатності товару/строку (терміну) дії договору чи його сплину та інших подібних обставин здійснити приймання товару від покупця (повернення товару) з підстав та у випадках, наведених у цьому договорі та/або додаткових угодах/договорах до нього та/або у законодавстві тощо.

Згідно з пунктом 4.2 договору від 21.12.2018 оплата товару проводиться після його реалізації покупцем третім особам відповідно до звіту про реалізацію товару третім особам, який надається постачальнику до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання звіту постачальнику. В разі ненадання покупцем звіту про реалізацію товару до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, строк оплати поставленого товару вважається таким, що наступив на наступний день після п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 4.4 договору від 21.12.2018, у випадку повернення товару покупцем (що здійснюється шляхом направлення заяви/повідомлення/вимоги покупця постачальнику про повернення товару на підставах та у випадках, передбачених договором та/або законодавством), зобов`язання покупця з оплати поставленого, але не сплаченого товару припиняється (у разі, якщо зобов`язання з оплати виникле до моменту повернення товару/заяви чи повідомлення покупця про повернення товару) або не виникає (у разі, якщо повернення товару/заяви чи повідомлення покупця про повернення товару відбулося раніше ніж настала дата/момент виникнення зобов`язання з оплати товару покупцем за раніше поставлений товар) незалежно від настання строку оплати. У зазначеному випадку за вимогою покупця постачальник зобов`язаний компенсувати покупцю всі витрати та/або шкоду, які зазнав покупець у зв`язку з поверненням товару у т.ч. за здійснення невчасного чи неналежного вивезення товару, витрати зі зберігання товару та/або його утилізації/знищення тощо: підписанням цього договору постачальник засвідчує свою згоду на здійснення покупцем за рахунок постачальника всіх необхідних заходів з утилізації/знищення товару, який за цим договором та/або законодавством України мав бути повернутий постачальнику, але постачальник не прийняв товар за вказаною вище процедурою у строк, зазначений у відповідній заяві/повідомленні/вимозі, або постачальник відмовився від його прийняття.

Згідно з пунктом 5.1 договору від 21.12.2018 за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 8.1 договору від 21.12.2018 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і припиняє дію 31.12.2025, але не раніше виконання сторонами всіх обов`язків за ним. У випадку не повідомлення стороною іншої сторони про намір припинити дію договору у період не менш, ніж за 7 календарних днів до закінчення терміну дії договору, останній вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 8.3 договору від 21.12.2018 договір вважатиметься виконаним з моменту виконання кожною стороною своїх обов`язків за ним. У разі наявності невиконаного чи частково невиконаного обов`язку за договором, договір вважатиметься частково виконаним. Поставка партії товару як окрема господарська операція вважатиметься виконаною після поставки партії товару та сплати за поставлений товар грошових коштів.

Відповідно до матеріалів справи на виконання договору від 21.12.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 172294грн80коп згідно з підписаними сторонами видатковими накладними:

- від 27.03.2024 №217 на суму 47412грн (строки придатності товару - 12/2026, 01/2027, 02/2027, 01/2029);

- від 03.04.2024 №236 на суму 26179грн20коп (строки придатності товару - 01/2027, 01/2029);

- від 10.04.2024 №252 на суму 21276грн (строки придатності товару - 01/2027, 01/2029);

- від 24.04.2024 №283 на суму 51818грн40коп (строки придатності товару - 01/2027, 01/2029);

- від 01.05.2024 №296 на суму 25609грн20коп (строки придатності товару - 01/2027, 01/2029, 04/2029).

Відповідач оплатив частково вартість отриманого товару за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 та за видатковою накладною від 03.04.2024 №236:

- у розмірі 14386грн02коп за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 згідно з платіжними інструкціями від 26.07.2024 №286533 на суму 1500грн, від 29.07.2024 №286721 на суму 1500грн, від 30.07.2024 №286961 на суму 1500грн, від 31.07.2024 №287269 на суму 1500грн, від 01.08.2024 №287490 на суму 1500грн, від 02.08.2024 №287711 на суму 1000грн, від 05.08.2024 №287927 на суму 1000грн, від 06.08.2024 №288084 на суму 1000грн, від 12.08.2024 №289032 на суму 500грн, від 13.08.2024 №289396 на суму 500грн, від 14.08.2024 №289612 на суму 500грн, від 15.08.2024 №289846 на суму 500грн, від 16.09.2024 №294609 на суму 250грн, від 23.09.2024 №295606 на суму 74грн22коп, від 23.09.2024 №295607 на суму 161грн80коп, від 27.09.2024 №296608 на суму 250грн, від 30.09.2024 №296804 на суму 250грн, від 29.11.2024 №306726 на суму 250грн, від 03.12.2024 №307118 на суму 250грн, від 05.12.2024 №307586 на суму 250грн, від 10.12.2024 №308371 на суму 150грн;

- у розмірі 3435грн14коп за видатковою накладною від 03.04.2024 №236 згідно з платіжними інструкціями від 07.08.2024 №288300 на суму 96грн74коп, від 08.08.2024 №288537 на суму 79грн20коп, від 26.08.2024 №291207 на суму 144грн, від 24.09.2024 №295998 на суму 250грн, від 25.09.2024 №296118 на суму 118грн80коп, від 04.12.2024 №307298 на суму 140грн40коп, від 30.12.2024 №311445 на суму 174грн60коп, від 30.01.2025 №170152 на суму 219грн60коп, від 03.02.2025 №181129 на суму 219грн60коп, від 03.03.2025 №35528 на суму 194грн40коп, від 01.04.2025 №50725 на суму 276грн, від 02.05.2025 №68412 на суму 216грн, від 10.06.2025 №90155 на суму 151грн20коп, від 30.07.2025 №1184148 на суму 144грн, від 04.08.2025 №1201135 на суму 133грн20коп, від 01.09.2025 №133721 на суму 108грн, від 01.10.2025 №148727 на суму 133грн20коп, від 31.10.2025 №16236 на суму 154грн80коп, від 09.12.2025 №179420 на суму 198грн, від 31.12.2025 №19161 на суму 139грн40коп, від 02.02.2026 №15613 на суму 144грн.

На підставі накладної від 01.07.2024 №2708 відповідач повернув позивачу товар:

- на суму 41грн40коп (з ПДВ), отриманий за видатковою накладною від 22.03.2023 №190;

- на суму 41грн40коп (з ПДВ), отриманий за видатковою накладною від 07.12.2023 №897;

- на суму 291грн60коп (з ПДВ), отриманий за видатковою накладною від 06.03.2024 №162;

- на суму 194грн40коп (з ПДВ), отриманий за видатковою накладною від 27.03.2024 №217;

- на суму 32грн40коп (з ПДВ), отриманий за видатковою накладною від 24.04.2024 №283.

Матеріалами справи (поштова накладна №3602200079338 та опис вкладення від 23.11.2024; поштова накладна №3602200226624, опис вкладення від 12.11.2025 та повідомлення про вручення 14.11.2025 поштового відправлення №3602200226624; поштова накладна №360220240279, опис вкладення від 30.12.2025 та повідомлення про вручення 05.01.2026 поштового відправлення №360220240279) підтверджено направлення позивачем на адресу відповідача у листопаді 2024року, листопаді 2025року та грудні 2025року претензій/повідомлень:

- претензії від 22.11.2024 №19 про сплату вартості поставленого товару у розмірі 157518грн84коп або повернення нереалізованого товару в термін, що не перевищує 7 календарних днів з моменту отримання претензії.

- повідомлення від 11.11.2025 №18 про припинення дії договору від 21.12.2018 №60 та вимогу про проведення остаточного розрахунку, повернення нереалізованого товару або його повної оплати. До повідомлення додавались акти звірки взаємних розрахунків за січень-вересень 2024року, липень-жовтень 2025року.

- претензії від 30.12.2025 №22 про здійснення у строк 7 календарних днів з моменту отримання цієї претензії розрахунку за договором від 21.12.2018 №60 у розмірі 154155грн84коп. або повернення нереалізованого товару. До претензії, зокрема, додавались видаткові накладні від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236, від 10.04.2024 №252, від 24.04.2024 №283, від 01.05.2024 №296; акти звірки взаємних розрахунків за січень-вересень 2024року, липень-жовтень 2025року, за 4квартал 2025року; претензії від 24.05.2024 №5, від 23.07.2024 №10; розрахунок заборгованості.

Позивач не надав до суду докази направлення у 2024році на адресу відповідача претензій від 24.05.2024 №5, від 23.07.2024 №10.

Позивач просив стягнути з відповідача вартість товару у загальному розмірі 153872грн44коп, переданого за видатковими накладними від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236, від 10.04.2024 №252, від 24.04.2024 №283, від 01.05.2024 №296 та неоплаченого відповідачем.

Відповідач визнав, що вартість товару поставленого за договором від 21.12.2018 та неоплаченого відповідачем дорівнює 153872грн44коп.

Відповідач стверджував, що позивач надав неналежні видаткові накладні на підтвердження поставки товару на заявлену до стягнення суму боргу. Водночас, відповідач не надав власний розрахунок суми у розмірі 153872грн44коп, не визначив видаткові накладні, за якими був поставлений та неоплачений товар, не визначив вартість залишків нереалізованого та неоплаченого товару за такими видатковими накладними.

У долученій до відзиву бухгалтерській довідці, відповідач навів відомості щодо кількості, асортименту та суми залишків товару, що були отримані від позивача за договором від 21.12.2018 та знаходяться на складах відповідача станом на 27.04.2026. У довідці відповідач навів найменування товару, його вартість та кількість, дату накладної, термін придатності.

Позивач проаналізував інформацію, зазначену відповідачем у бухгалтерській довідці, із відомостями, зазначеними у видаткових накладних, та виявив розбіжності. Позивач звернув увагу, що відповідач:

- зазначив більшу кількість залишків товару, ніж був поставлений за видатковими накладними від 06.03.2024 №К162, від 22.02.2024 №К129;

- вказав найменування товару, яке не відповідає найменуванню товару за видатковими накладними;

- не визначив дати двох видаткових накладних, на підставі яких був отриманий товар, що зберігається на складах.

Відповідач визнав наявність у бухгалтерській довідці помилок щодо дат поставки і найменування товару та пояснив, що ця довідка надавалась для інформування про вартість нереалізованого товару, що перебуває на складі відповідача. Вартість залишків нереалізованого товару співпадає із сумою, заявленою позивачем до стягнення.

За розрахунками позивача загальна вартість неоплаченого та неповерненого товару, поставленого за видатковими накладними від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236, від 10.04.2024 №252, від 24.04.2024 №283, від 01.05.2024 №296, дорівнювала 154246грн84?коп та складалась з сум:

- у розмірі 32831грн58?коп за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 (47412грн - 14386грн02коп(оплата) - 194грн40коп(повернення));

- у розмірі 22744грн06коп за видатковою накладною від 03.04.2024 №236 (26179грн20коп- 3435грн14коп(оплата));

- у розмірі 21276грн за видатковою накладною від 10.04.2024 №252;

- у розмірі 51786?грн за видатковою накладною від 24.04.2024 №283 (51818грн40коп - 32грн40коп(повернення));

- у розмірі 25609грн20коп за видатковою накладною від 01.05.2024 №296.

Різниця між зазначеною позивачем у розрахунку сумою боргу (154246грн84?коп) та заявленою позивачем до стягнення сумою боргу (153872грн44коп) дорівнює 374грн40коп.

Враховуючи те, що поставлений за видатковими накладними від 22.03.2023 №190, від 07.12.2023 №897, від 06.03.2024 №162 та повернений за накладною від 01.07.2024 №2708 товар вже був оплачений відповідачем, позивач зарахував отримані кошти у розмірі 374грн40коп (291грн60коп + 41грн40коп+41грн40коп) в якості оплати загальної вартості товару, поставленого за спірними накладними.

Позивач не визначив конкретну спірну видаткову накладну, вартість поставленого товару за якою була зменшена позивачем на суму 374грн40коп.

Відповідач зауважив, що з урахуванням здійснених платежів та повернення товару, вартість неоплаченого та нереалізованого товару за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 не дорівнює 32831грн58?коп. Відповідач не визначив розмір суми, що є правильною за його розрахунками.

З урахуванням хронологічної послідовності, сума у розмірі 374грн40коп мала спрямовуватись на оплату товару, поставленого за видатковою накладною від 27.03.2024 №217.

Таким чином вартість поставленого та неоплаченого товару за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 дорівнює 32457грн18коп за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 (47412грн - 14386грн02коп(оплата) - 194грн40коп(повернення) - 374грн40коп (повернення)).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на пункт 4.2 договору від 21.12.2018 та стверджував про передчасність пред`явлення позову та ненастання обов`язку відповідача сплатити вартість товару у розмірі 153872грн44коп, оскільки цей товар ще не реалізований третім особам.

Згідно з пунктом 4.2 договору від 21.12.2018 оплата товару проводиться після його реалізації покупцем третім особам відповідно до звіту про реалізацію товару третім особам, який надається постачальнику до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання звіту постачальнику.

У разі ненадання покупцем звіту про реалізацію товару до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, строк оплати поставленого товару вважається таким, що наступив на наступний день після п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Позивач не зазначав, що відповідач не надавав щомісячні звіти за договором від 21.12.2018. Натомість позивач ставив під сумнів наведені відповідачем у звітах відомості про реалізований товар. Позивач стверджував, що надані відповідачем щомісячні звіти містять економічно необґрунтовані показники та суттєво відрізняються від попередніх обсягів поставленого та реалізованого товару.

У договорі від 21.12.2018 сторони не узгодили форму звіту та перелік відомостей, що має зазначати відповідач у щомісячному звіті.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункти 8.20-8.21)).

На підставі пункту 3.5 договору від 21.12.2018 в момент фактичного одержання товару за видатковими накладними від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236, від 10.04.2024 №252, від 24.04.2024 №283, від 01.05.2024 №296 до відповідача перейшло право власності на цей товар.

Станом на момент розгляду справи отриманий у березні-травні 2024року відповідачем товар на суму 153872грн44коп не оплачений та не повернений позивачу.

Строк дії договору від 21.12.2018 закінчився 31.12.2025, з огляду на повідомлення позивача від 11.11.2025 №18 про припинення дії договору та пункт 8.1 договору від 21.12.2018.

Відповідно до частини шостої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 суд вказував, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Відповідно до лексичного значення словосполучення «неминуче має настати» означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №916/1349/21.

Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №740/2904/17 (провадження №61-15352св20), від 12.01.2022 №754/4475/19 (провадження №61-5491св21)).

Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування норми статті 530 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статей 252, 598 Цивільного кодексу України викладено у пункті 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20.

Застосування норми частини першої статті 530 Цивільного кодексу України до встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що термін виконання відповідачем обов`язку оплати товару у договорі від 21.12.2018 не встановлений, оскільки здійснення оплати відповідачем за отриманий товар обумовлено реалізацією відповідачем права на продаж товару та реалізацією права третіми особами на придбання цього товару. Це не є подією, яка неминуче має настати.

Визначена сторонами умова оплати товару (подія) залежить від настання певних обставин за наявності волі зобов`язаної сторони, але не містить такої ознаки, як неминучість її настання. Наведене є підставою для висновку, що у розмінні статті 530 Цивільного кодексу України термін виконання боржником обов`язку щодо оплати не був встановлений договором від 21.12.2018.

Положеннями частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частини перша та друга статті 692 Цивільного кодексу України встановлюють правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним і діє, якщо спеціальними правилами або умовами договору не передбачено інший строк оплати.

Враховуючи викладене, відповідач мав сплатити вартість отриманого товару:

- за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 у строк до 28.03.2024включно;

- за видатковою накладною від 03.04.2024 №236 у строк до 04.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 10.04.2024 №252 у строк до 11.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 24.04.2024 №283 у строк до 25.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 01.05.2024 №296 у строк до 02.05.2024включно.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав докази оплати вартості отриманого товару

- у розмірі 32457грн18коп за видатковою накладною від 27.03.2024 №217;

- у розмірі 22744грн06коп за видатковою накладною від 03.04.2024 №236;

- у розмірі 21276грн за видатковою накладною від 10.04.2024 №252;

- у розмірі 51786?грн за видатковою накладною від 24.04.2024 №283;

- у розмірі 25609грн20коп за видатковою накладною від 01.05.2024 №296.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у загальному розмірі 153872грн44коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині та їх задоволення.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі пункту 5.1 договору від 21.12.2018 №60 за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 81998грн81коп за загальний період 06.05.2024 - 18.03.2026.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки пені.

Як зазначалось раніше, на підставі статті 692 Цивільного кодексу України відповідач мав сплатити вартість отриманого товару:

- за видатковою накладною від 27.03.2024 №217 у строк до 28.03.2024включно;

- за видатковою накладною від 03.04.2024 №236 у строк до 04.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 10.04.2024 №252 у строк до 11.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 24.04.2024 №283 у строк до 25.04.2024включно;

- за видатковою накладною від 01.05.2024 №296 у строк до 02.05.2024включно.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного протягом спірних відносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.1 договору від 21.12.2018 сторони не визначили інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Позивач помилково нараховував пеню за межами періоду, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивач здійснював нарахування пені за порушення строку оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 27.03.2024 №217, без урахування зменшення 01.07.2024 розміру боргу на вартість поверненого товару у розмірі 374грн40коп.

Також позивач нараховував пеню на суму боргу, включаючи день часткової оплати такої суми.

Відповідно до частини 3 статті 539 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання. День оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/1925/23.

З урахуванням визначеного позивачем початку нарахування пені, здійснених відповідачем платежів та вартості поверненого товару, за розрахунками суду обґрунтований розмір пені дорівнює 17607грн68?коп та складається з сум:

- 5166грн84коп за період 06.05.2024 - 28.09.2024 за порушення строку оплати вартості товару за видатковою накладною від 27.03.2024 №217;

- 2081грн59коп за період 06.06.2024 - 04.10.2024 за порушення строку оплати вартості товару за видатковою накладною від 03.04.2024 №236;

- 2425грн81коп за період 06.05.2024 - 11.10.2024 за порушення строку оплати вартості товару за видатковою накладною від 10.04.2024 №252;

- 5198грн99коп за період 06.06.2024 - 25.10.2024 за порушення строку оплати вартості товару за видатковою накладною від 24.04.2024 №283;

- 2734грн45коп за період 06.06.2024 - 02.11.2024 за порушення строку оплати вартості товару за видатковою накладною від 01.05.2024 №296.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 17607грн68?коп за загальний період 06.05.2024 - 02.11.2024. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 64391грн13коп слід відмовити.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8466грн75коп за загальний період 06.05.2024 - 18.03.2026, інфляційні витрати у розмірі 31202грн15коп травень 2024року - лютий 2026року.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних.

Позивач здійснював нарахування 3% річних за порушення строку оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 27.03.2024 №217, без урахування зменшення 01.07.2024 розміру боргу на вартість поверненого товару у розмірі 374грн40коп.

Також позивач нараховував 3% річних на суму боргу, включаючи день часткової оплати такої суми.

З урахуванням визначеного позивачем початку нарахування 3% річних, здійснених відповідачем платежів та вартості поверненого товару, за розрахунками суду обґрунтований розмір 3% річних за порушення строку оплати товару за видатковими накладними від 27.03.2024 №217, від 03.04.2024 №236 становить більшу суму, ніж заявлена позивачем. Суду не надане право збільшувати позовні вимоги. Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 8466грн75коп за загальний період 06.05.2024 - 18.03.2026.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки інфляційних витрат.

Позивач здійснював нарахування інфляційних витрат за порушення строку оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 27.03.2024 №217, без урахування зменшення 01.07.2024 розміру боргу на вартість поверненого товару у розмірі 374грн40коп.

З урахуванням визначеного позивачем періодів нарахування інфляційних втрат, здійснених відповідачем платежів та вартості поверненого товару, за розрахунками суду правомірний розмір інфляційних втрат становить 31145грн72?коп та складається із сум:

- 6259грн95коп (1333грн79коп за період травень-червень 2024року, 1245грн62коп за період жовтень-листопад 2024року, 3680грн54коп за грудень 2024року - лютий 2026року) за порушення строку оплати товару за видатковою накладною від 27.03.2024 №217;

- 4680грн59коп за період червень 2024року - лютий 2026року за порушення строку оплати товару за видатковою накладною від 03.04.2024 №236;

- 4521грн33коп за період травень 2024року - лютий 2026року за порушення строку оплати товару за видатковою накладною від 10.04.2024 №252;

- 10426грн87коп за період червень 2024року - лютий 2026року за порушення строку оплати товару за видатковою накладною від 24.04.2024 №283;

- 5256грн98коп за період червень 2024року - лютий 2026року за порушення строку оплати товару за видатковою накладною від 01.05.2024 №296.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 56грн43коп слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу за поставлений товар після дати, станом на яку здійснено розрахунок, і до дня фактичного виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.

Під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Зміст частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Таке розуміння відповідає змісту частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом цієї загальної засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від вимоги, адресованої судові, про відправлення правосуддя.

Отже, суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

Позивач не визначив, що саме конкретно він просить нарахувати до моменту виконання рішення суду відповідачем (проценти або пеню). Тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Даний позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.

При зверненні до господарського суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2, частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому належний розмір судового збору дорівнює 3306грн48коп. ((275540грн15коп. х 1,5%) х 08). Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 21грн52коп. (3328грн - 3306грн48коп.).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На момент вирішення спору клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача судовий збір за подання позову у розмірі 2533грн11коп.

Відповідно до частин 7, 9, 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Суд частково задовольнив позовні вимоги Приватного підприємства «Екобіз». Враховуючи викладене, застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 заходи забезпечення позову продовжують діяти.

При зверненні до господарського суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1331грн20коп. за подання заяви про забезпечення позову платіжною інструкцією від 20.04.2026 №671.

Таким чином суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3864грн31?коп (2533грн11коп + 1331грн20коп).

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 145, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Екобіз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» про стягнення суми боргу у розмірі 153872грн44коп, пені у розмірі 81998грн81коп, 3% річних у розмірі 8466грн75коп, інфляційні витрати у розмірі 31202грн15коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" (Ідентифікаційний код 21947206; адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Селянський, будинок 3А) на користь Приватного підприємства "Екобіз" (Ідентифікаційний код 38115979; адреса місцезнаходження: 36022, Полтавська область, місто Полтава, вул. Небесної Сотні, будинок 74, приміщення 8) суму боргу у розмірі 153872грн44коп, пеню у розмірі 17607грн68?коп, 3% річних у розмірі 8466грн75коп, інфляційні витрати у розмірі 31145грн72?коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3864грн31?коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 64391грн13коп, інфляційних втрат у розмірі 56грн43коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова