Рішення № 138138987, 07.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026м. ДніпроСправа № 904/5669/21 (904/2134/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушин Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Васильцова Ольга Миколаївна, ордер АЕ №1476030 від 18.02.2026.

від відповідача: повноважний представник не з`явився.

від третьої особи 1: повноважний представник не з`явився,

від третьої особи 2: повноважний представник не з`явився.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом позивача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

позивача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3, код ЄДРПОУ 30593910)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: розпорядник майна ПАТ "Дніпровець" - Корольов Вадим Вячеславович (61024, місто Харків, вулиця Римарська 25, офіс 2)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49006, місто Дніпро, вулиця Філософська, будинок 39А, код ЄДРПОУ 39835428)

про витребування земельної ділянки

в межах справи №904/5669/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Охорона" (49000, місто Дніпро, вулиця Аржанова, 2, код ЄДРПОУ 41634262)

до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3, код ЄДРПОУ 30593910)

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ.

17.04.2026 гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 звернулись до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" про витребування земельної ділянки, відповідно до якого просить суд:

- витребувати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9843 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" загальною площею 5,4776 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0326 та земельну ділянку площею 2,6807 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" загальною площею 19,575 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1534;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" на земельну ділянку з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534, припинивши право власності ПАТ "Дніпровець" на ці земельні ділянки;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534.

Позовна заява подана в межах справи №904/5669/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровець".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 02.06.2026 о 12:00 год. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача розпорядника майна ПАТ "Дніпровець" - Корольова Вадима Вячеславовича та Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 відкладено судове засідання у справі на 07.07.2026 о 16:00 год.

06.07.2026 до господарського суду від представника позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №33489/26) про долучення доказів до матеріалів справи.

У призначене на 07.07.2026 судове засідання з`явився повноважний представник позивачів-1,2. Представники відповідача та третіх осіб -1,2 у вказане судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялись належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.06.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137143357) надіслано судом 05.06.2026, зареєстровано в реєстрі 05.06.2026 та забезпечено надання загального доступу 08.06.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача, третіх осіб-1,2 не надходило; поважних причин пропуску строку на подання заяв по суті суду сторонами також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений строк, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд також зазначає, що заяв та клопотань про причини неявки до судового засідання або про розгляд справи без участі відповідача та третіх осіб-1,2 суду не надходило.

Під час розгляду справи судом було заслухано вступне слово представника позивачів-1,2, досліджено докази надані позивачами-1,2 та інші матеріали справи. Завершивши з`ясування обставин справи та дослідження доказів господарський суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення по суті спору, після проголошеної перерви господарський суд проголосив вступну та резолютивну частині рішення суду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивачів-1,2

Позивачі-1,2 обґрунтовують заявлені позовні вимоги тим, що на підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 № 5-5/ХХІІІ ОСОБА_3 передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 4,5749 га, у тому числі ріллю площею 3,665 га та кормових угідь 0,9099 га право власності на яку посвідчено державним актом серії ДП, зареєстрованим 19.05.1999 у книзі записів державних актів за № 82.

Після смерті ОСОБА_3 позивачі прийняли спадщину та є його спадкоємцями. Посилаючись на положення статей 1217, 1268, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, позивачі-1,2 зазначають, що прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а відсутність свідоцтва про право на спадщину або державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права на спадкове майно.

З метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі позивачі звернулися до землевпорядної організації. За результатами топографо-геодезичних робіт встановлено, що у межах земельних ділянок площею 0,9843 га та 2,6807 га, які підлягають відновленню на підставі державного акта від 19.05.1999, повністю розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

На думку позивачі-1,2, фактично на одну й ту саму територію видано державні акти, якими посвідчено право власності різних осіб: державний акт серії ДП від 19.05.1999 - ОСОБА_3 , а державні акти серії ЯМ № 870627 та № 870628 від 29.12.2012 - ПАТ "Дніпровець".

Позивачі наголошують, що документи, які слугували підставою для оформлення права власності відповідачу на спірні земельні ділянки, у подальшому були скасовані відповідними судовими рішеннями. За таких обставин позивачі вважають, що право власності відповідача на спірні земельні ділянки зареєстровано за відсутності належної правової підстави.

Наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534 та державна реєстрація права власності ПАТ "Дніпровець" на них, за твердженням позивачів, унеможливлюють відновлення меж належної спадкодавцеві земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера та державну реєстрацію права власності спадкоємців.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, позивачі-1,2 вважають належним способом захисту порушеного права витребування спірних частин земельних ділянок із володіння ПАТ "Дніпровець".

Позивачі-1,2 зазначають, що саме по собі витребування земельних ділянок площею 0,9843 га та 2,6807 га не забезпечить повного та ефективного відновлення їхніх прав, оскільки такі земельні ділянки не мають окремих кадастрових номерів та повністю накладаються на сформовані і зареєстровані за відповідачем земельні ділянки.

У зв`язку з цим вимоги про скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Дніпровець" та державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1223757100:01:001:0326 і 1223757100:01:002:1534 позивачі визначають як похідні та необхідні для фактичного виконання рішення про витребування майна і подальшого оформлення спадкоємцями прав на земельну ділянку.

З огляду на викладене позивачі просять витребувати на їх користь земельну ділянку площею 0,9843 га із земельної ділянки ПАТ "Дніпровець" кадастровий номер 1223757100:01:001:0326 та земельну ділянку площею 2,6807 га із земельної ділянки кадастровий номер 1223757100:01:002:1534; скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" на зазначені земельні ділянки із припиненням права власності відповідача, а також скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позиція третьої особи 1 - розпорядника майна ПАТ "Дніпровець"

Третя особа 1 не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Позиція третьої особи 2 - ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області

Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом доказування по даній справі є факт підтвердження права власності позивача та набуття прав на спірну земельну ділянку до ПАТ "Дніпровець" без належних підстав.

Обставини справи встановлені судом.

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 № 5-5/ХХІІІ ОСОБА_3 передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 4,5749 га, у тому числі ріллю площею 3,665 га га та кормових угідь 0,9099 га., право власності на яку посвідчено державним актом серії ДП, зареєстрованим 19.05.1999 у книзі записів державних актів за № 82 (арк.с. 17).

Після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29.06.2019 (арк.с. 18), позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - прийняли спадщину та є його спадкоємцями.

В подальшому, з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі позивачі звернулися до Фізичної особи-підприємця Грецька О.П.

За результатами топографо-геодезичних робіт встановлено, що земельна ділянка площею 0,9843 га, яка підлягає відновленню на підставі державного акта від 19.05.1999, повністю розташована в межах земельної ділянки площею 5,4776 га з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326, а земельна ділянка площею 2,6807 га в межах земельної ділянки площею 19,575 га з кадастровим номером 1223757100:01:002:1534.

Так відповідно до Інформаційної довідки №468952569 від 19.03.2026 (арк.с. 23-24) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі державного акту на право власності серія ЯМ №870627 від 29.12.2012 (арк.с. 28) вчинений запис про право власності за ПАТ "Дніпровець" на земельну ділянку площею 5.4776 га кадастровий номер ділянки 1223757100:01:001:0326.

Також відповідно до Інформаційної довідки №468954036 від 19.03.2026 (арк.с. 25-26) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі державного акту на право власності серія ЯМ №870628 від 29.12.2012 (арк.с. 29) вчинений запис про право власності за ПАТ "Дніпровець" на земельну ділянку площею 19.575 га кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1534.

Таким чином, судом встановлено, що межі земельної ділянки, право на яку посвідчено державним актом від 19.05.1999, у частині земель площею 0,9843 га та 2,6807 га накладаються на межі земельних ділянок, право власності на які у 2012 році оформлено за ПАТ "Дніпровець".

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ "Дніпровець" (в подальшому - ПАТ "Дніпровець") слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 року №535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 року №833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 року по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, скасовані документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується: постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі №2а/0470/4323/12; ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі №2а/0470/4323/12; постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі №2а/0470/14427/12; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №804/17320/14; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №804/12930/14; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 справа №К/800/68371/14; постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №2а/0470/4316/12; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі №К/800/36817/14; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 у справі №8014/17313/14; постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №23н-14/2а/0470/11198/12; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 у справі №804/12684/14.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оскільки на момент звернення позивачем із позовом, скасовані документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі відповідачц вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, то ці обставини свідчать про наявність підстав для витребування на користь позивача спірної земельної ділянки.

Державна реєстрація права власності ПАТ "Дніпровець" на спірні земельні ділянки кадастровий номер ділянки 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534 порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження майном, оформлення ("реєстрації") права власності на це майно.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Щодо способу захисту права власника

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у №914/2618/16.

За правилами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України регламентовано принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов про витребування спірної земельної ділянки на користь позивача.

Щодо скасування державної реєстрації

Позивачем окрім вимог щодо витребування спірного майна також заявлено вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3, код ЄДРПОУ 30593910) на земельні ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534, припинивши право власності ПАТ "Дніпровець" на вказані земельні ділянки та скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок.

Позивач заявив похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності ПАТ "Дніпровець" на земельні ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534 оскільки, без такого скасування позивач не зможе зареєструвати право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в межах спірних земельних ділянок та не зможе присвоїти їй кадастровий номер та відповідно реалізувати рішення суду про витребування земельної ділянки на свою користь.

Тобто на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судами, земельна ділянка позивача, як об`єкт цивільного права вже не існувала, оскільки шляхом об`єднання та поділу увійшла до складу іншої земельної ділянки.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Суд зазначає, що основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 стаття 182 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірна земельна ділянка втратила статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачами зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції, чинній із 16.01.2020) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі-Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що за встановлених у цій справі обставин саме по собі витребування земель площею 0,9843 га та 2,6807 га не забезпечить фактичного відновлення порушених прав позивачів. Зазначені землі не сформовані як самостійні земельні ділянки, не мають окремих кадастрових номерів та входять до меж сформованих і зареєстрованих земельних ділянок відповідача. За таких обставин збереження державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534 і зареєстрованого за відповідачем права власності на них унеможливлюватиме виконання рішення про витребування майна, відновлення меж земельної ділянки, право на яку посвідчено державним актом від 19.05.1999, та подальше оформлення спадкоємцями речових прав на успадковане майно.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №924/504/20.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин у даній справі, відповідають принципу справедливості та забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, господарський суд задовольняє позовну вимогу в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" припинивши право власності відповідача.

В свою чергу Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі господарський суд задовольняє позовну вимогу в частині скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до матеріалів справи надано платіжну інструкцію на підтвердження оплати судового збору 30.03.2026 на суму 9984,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову витрати позивачів-1,2 на оплату судового збору підлягають стягненню з відповідача ПАТ "Дніпровець".

Витрати на правничу допомогу

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

30.03.2026 між позивачами-1,2 (надалі клієнти, а кожен окремо - клієнт) та адвокатом Васильцовою Ольгою Миколаївною укладено Договір про надання правової допомоги (далі Договір) предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнтам у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору, Адвокат представляє права та законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях незалежно від форм власності, перед третіми особами, правоохоронних органах, а також у всіх судах України загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника та ін.

Згідно пункту 4.1. Договору, вартість правової допомоги, що надається Адвокатом, обчислюється згідно з вартістю адвокатської діяльності з надання правової допомоги по факту виконаних робіт та в строк погоджений між ними. Оплата може здійснюватися частинами згідно Актів виконаних робіт.

На виконання пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги складено Акт від 30.03.2026 приймання-передачі виконаних робіт до Договору.

Відповідно до Акту виконаних робіт, загальний розмір наданих Адвокатом послуг складає 7000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заявлених витрат на правову допомогу позивачем надані належні докази (договір, акт), які вказують на доцільність, розумність та співмірність витрат з об`ємом наданої правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, є безпосередньо пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір є розумним та пропорційним до предмету спору, проте заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у даній справі підлягають задоволенню, до стягнення належать 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вказані витрати є справедливими та співмірними.

Керуючись статтями 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3, код ЄДРПОУ 30593910), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: розпорядник майна ПАТ "Дніпровець" - Корольов Вадим Вячеславович (61024, місто Харків, вулиця Римарська 25, офіс 2), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49006, місто Дніпро, вулиця Філософська, будинок 39А, код ЄДРПОУ 39835428) про витребування земельної ділянки - задовольнити повністю.

Витребувати на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 0,9843 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (ЄДРПОУ 30593910) загальною площею 5,4776 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0326, та земельну ділянку площею 2,6807 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (ЄДРПОУ 30593910) загальною площею 19,575 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1534.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" (ЄДРПОУ 30593910) на земельну ділянку з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534, припинивши право власності ПАТ "Дніпровець" (ЄДРПОУ 30593910) на ці земельні ділянки.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1223757100:01:001:0326 та 1223757100:01:002:1534.

Стягнути із відповідача Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3, код ЄДРПОУ 30593910) на користь позивачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 9984,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим до Центрального апеляційного господарського суду протягом цього строку в порядку статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.07.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин