Ухвала суду № 138137841, 13.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3127/26

1-кс/583/803/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області клопотання старшого слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене першим заступником керівника Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026202520000006 від 06.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в:

09.07.2026 до суду надійшло зазначене клопотання, згідно з яким слідчий просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026202520000006 від 06.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України, що вилучено 08.07.2026 в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 ; банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , банківську картку АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон Redmi 9A, з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 .

Вимоги за клопотанням вмотивовані тим, що службові особи ТОВ «ЕКСПРЕС ОІЛ ГРУП» спільно з групою мешканців Охтирського району Сумської області, не будучи зареєстрованими як суб`єкти господарювання, не маючи ліцензії на зберігання пального, оптової чи роздрібної торгівлі пальним, діючи умисно, з корисливою метою, в порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер здійснюють збут на території промислової зони в смт. Кириківка по вул. Охтирська, 1 незаконно виготовленого підакцизного товару, а саме бензину та дизельного пального.

На вищевказаному майданчику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмістив склад зберігання підакцизних товарів та неофіційну точку реалізації з метою здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вказані обставини підтверджуються протоколом допиту свідка, який повідомив, що він придбав 200 літрів бензину в АДРЕСА_2 , у ОСОБА_7 шляхом перерахування на картку «Монобанк» 13000 гривень. Попередньо домовлявся зі ОСОБА_9 по номеру телефону НОМЕР_7 про придбання пального, який у подальшому реалізував на місці шляхом переливання з каністр в бочку. Під час покупки пального бачив, що за вказаною адресою також обслуговуються інші особи, які приїжджають на різних транспортних засобах та здійснювали оплату як готівково, так і шляхом перерахування на картку. В складському приміщенні зберігалося приблизно 7-8 кубових бочок з пальним.

Безпосередніми виконавцями вказівок організатора ОСОБА_7 щодо приймання бензовозів, реалізації та зберігання продукції є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено вилучено вказане в клопотанні майно.

Слідчий зазначила, що предмети, які підлягають арешту, є речовими доказами у кримінальному провадженні, існує реальна загроза їх втрати, знищення, переміщення або приховування, що може унеможливити належне та повне проведення досудового розслідування. З огляду на фізичні характеристики майна, існує ризик зміни його технічного стану або пошкодження, що призведе до втрати доказового значення. Крім того, без застосування арешту можливе перешкоджання з боку власників або інших осіб у здійсненні слідчих дій, що ставить під загрозу повноту та об`єктивність розслідування. З огляду на викладене, зазначені об`єкти мають істотне доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим їх вилучено та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні частково підтримав заявлені в клопотанні про арешт майна вимоги, просив накласти арешт на мобільний телефон Redmi 9A, з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 . Разом з цим, не заперечував проти доводів власника майна та його представника в частині відсутності підстав для накладення арешту на вилучені банківські картки та вважав за можливе не накладати на них арешт.

Власник майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна. Пояснив, що 08 липня 2026 року в обідній час за адресою його проживання: АДРЕСА_1 прибули троє працівників поліції та двоє понятих, працівник поліції ознайомив його з ухвалою слідчого судді про проведення обшуку. У ході проведення обшуку було оглянуто його домогосподарство, гараж та прибудинкову територію. Працівники поліції вилучили в нього мобільний телефон та банківські картки, він видав їх добровільно. Зазначив, що банківські картки використовує для отримання пенсії та заробітної плати (працює охоронником). Його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має жодного відношення до його банківських карток та мобільного телефону, жодного разу не користувався ними.

Представник власника майна ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна, зазначив, що обшук проводився з метою отримання відомостей про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак слідчий при проведенні обшуку не встановила особу належним чином та вилучила телефон і банківські картки в його батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вилучені предмети не мають відношення до кримінального провадження, у зв`язку з чим накладення на них арешту є надмірним втручанням у право власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заслухавши учасників справи, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Встановлено, що Охтирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026202520000006 від 06.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 1 у кримінальному провадженні № 42026202520000006 від 06.01.2026 до Охтирської окружної прокуратури 06.01.2026 з УСБУ в Сумській області надійшло повідомлення про те, що група осіб здійснює незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту та збут підакцизних товарів, а саме пального на території Охтирського району Сумської області.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 2 у кримінальному провадженні № 42026202520000006 від 19.03.2026 службові особи ТОВ спільно з мешканцем м. Охтирка, не будучи зареєстрованими як суб`єкти господарювання, систематично легалізовують отримані внаслідок злочинної діяльності кошти.

08.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено вищевказане майно.

Разом з тим, відповідно до протоколу обшуку мобільний телефон Redmi 9A, з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 , банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 ; банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , банківську картку АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_3 було вилучено в ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою старшого слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_6 від 08.07.2026 майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, зареєстрованому до ЄРДР № 42026202520000006 від 06.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами п. 7 ч. 3 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З наведеного вбачається, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, Суд у рішенні у справі "Узан та інші проти Туреччини", оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Слідчий суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, не містять достатніх даних для висновку про те, що мобільний телефон та банківські картки, щодо яких вирішується питання про накладення арешту, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Так, обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карок та банківських карток, які використовувались особами під час протиправної діяльності, пов`язаної з вчиненням кримінальних правопорушень. Разом з тим, мобільний телефон Redmi 9A, з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 , банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 ; банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , банківську картку АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_3 було вилучено в іншої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (який є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), при цьому відсутні докази його причетності до незаконного зберігання та реалізації підакцизних товарів з метою здійснення фінансово-господарської діяльності. Вилучені мобільний телефон та банківські картки використовувалися виключно власником майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , докази їх використання його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вилучених 08.07.2026 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мобільного телефона та банківських карток, на які він отримує пенсію та заробітну плату, не відповідає потребам досудового розслідування та не виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи їх власника, що є порушенням права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 22, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене першим заступником керівника Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1