Рішення № 138137835, 13.07.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/290/26

Провадження № 2/581/274/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у заочному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У травня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 34200 грн 00 коп за кредитним договором №9499371 від 25 листопада 2019 року разом із судовими витратами у справі. Позов мотивувався тим, що 25 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9499371, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн 00 коп, тобто виконало свої зобов`язання в повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. 5 березня 2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за вищенаведеним кредитним договором. Також позивач зазначив, що ним вживалися заходи по досудовому врегулюванню спору між сторонами у спосіб направлення на адресу боржника претензії про погашення кредитної заборгованості від 1 квітня 2026 року. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача перед позивачем утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором від 25 листопада 2019 року у розмірі 34200 грн 00 коп, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 18000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1200 грн 00 коп, заборгованості по штрафам/пені в розмірі 5000 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн 00 коп.

Позиція позивача, відповідача по даній справі та процесуальні дії суду у даній справі

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника банку та не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлялася в порядку п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України належним чином, у судове засідання повторно не з`явився, заперечень проти позову не надавав.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 21 травня 2026 року даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 15 червня 2026 року о 11 год 00 хв. з визначенням резервної дати наступного судового засідання на 13 липня 2026 року о 11 год 00 хв. 13 липня 2026 року даний спір вирішено по суті з ухваленням заочного рішення суду.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

25 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9499371, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10000 грн 00 коп, строк користування кредитом 30 днів, проценти за користування кредитом 6000 грн 00 коп, які нараховуються за ставкою 2,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 1200 грн 00 коп (нараховуєтьчя за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово). Відповідно до п.2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахуванян процентів може бути зупинене товариством в односторонньому порядку. У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00% відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% відсотків від загальної суми кредиту. Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором разом із додатками № 1 до цього правочину (Графік розрахунків). Попередньо до укладення кредитного договору відповідач через сайт подавав в електронному вигляді анкету-заяву на кредит №9499371, в якій зазначив необхідну йому суму та строк кредиту із наведенням його анкетних даних, під час складання якої перевірялися кредитні історії відповідача, відбулося узгодження та підписання умов кредитного договору після прийняття кредитодавцем рішення про надання кредиту відповідачу (а.с.7-9, 10 зворотна сторона -11).

Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 25 листопада 2019 року укладено договір № 9499371, який підписано із застосуванням одноразового ідентифікатору L39018, який 25 листопада 2019 року надіслано на мобільний телефон № НОМЕР_2 (а.с. 10).

25 листопада 2019 року на платіжну карту № НОМЕР_3 на виконання договору №9499371 ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 10000 грн 00 коп (а.с.11 зворотня строна).

Відповідач свої зобов`язання по сплаті відсотків та тіла кредиту не виковував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 34200 грн 00 коп, яка складається з: яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 18000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1200 грн 00 коп, заборгованості по штрафам/пені в розмірі 5000 грн (а.с.12,13).

5 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №48-МЛ, згідно з яким право вимоги за кредитними договорами, включаючи кредитний договір №9499371 від 25 листопада 2019 року з боржником ОСОБА_1 , від ТОВ «Мілоан» перейшло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення по договору факторингу №48-МЛ від 5 березня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34200 грн 00 коп, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 18000 грн 00 коп, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1200 грн 00 коп, заборгованості по штрафам/пені в розмірі 5000 грн (а.с.13 зворотна сторона - 16, 22 - зворотна сторона).

Із платіжної інструкції в національній валюті від 5 березня 2020 року № 17924 вбачаються відомості про перерахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Таліон плюс» плати за відступлення права вимоги на виконання договору факторингу №48-МЛ від 5 березня 2020 року (а.с.22).

У зв`язку з наявністю заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача ОСОБА_1 1 квітня 2026 року направило претензію про погашення заборгованості за кредитним договором №9499371 від 25 листопада 2019 року (а.с.23).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, нормами законодавства про електронну комерцію та Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилися, та сплати процентів, належні йому відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ініціював укладання договору про надання споживчого кредиту, звернувся до ТОВ «Мілоан», зазначивши бажаний розмір споживчого кредиту, строк кредитування, надав необхідні особисті дані для укладання договору, зокрема, паспортні дані, номер мобільного телефону та електронної пошти (а.с.7-11).

Договір про споживчий кредит та графік погашення платежів, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунок розміру заборгованості по тілу кредиту, процентам та пені, які нараховані до введення на території України воєнного стану, та відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Із приводу стягнення з відповідача заборгованості по комісії, пов`язаної за наданням кредиту, в розмірі 1200 грн 00 коп, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У даній справі умовами п. 1.5.1. кредитного договору від 25 листопада 2019 року в якості складової витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту - 1,00% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн 00 коп, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Аналіз змісту зазначеного пункту договору підтверджує відсутність визначеного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням та подальшим обслуговуванням кредиту, їх опису та механізму застосування при виконанні кредитного договору. Також позивачем суду не надано належних та допустимих доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із відповідачем при укладенні зазначеного договору.

Також, на думку суду, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту кредитодавцем є по суті його основним обов`язком за умовами укладеного із споживачем-позичальником договором, а не нарахування оплати за послуги, виконання яких не може здійснюватися за окрему плату при укладеному саме кредитному договорі на споживчі цілі. Також нарахування та порушення до стягнення комісії з відповідача фактично є стягненням плати зі споживача за дії кредитодавця щодо встановлення та виконання правовідносин (укладення кредитного договору), яку в силу закону позивач не має права встановлювати. На думку суду, сплата комсії за надання кредиту створює додаткове фінансове навантаження на позичальника, яке пов`язане із здорощенням користуванням отриманими кредитними коштами.

У силу норм частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд визнає вищенаведені норми кредитного договору нікчемними та, застосовуючи наслідки недійсного правочину, не вбачає підстав для стягнення зазначеної комісії із відповідача на користь позивача. Із огляду на вищенаведене у задоволенні цієї вимоги слід відмовити у зв`язку із її безпідставністю.

Вищевказані висновки суду узгоджуються із наближеними правовими позиціями суду касаційної інстанції, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 750/11580/21, від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, від 19 листопада 2025 року у справі № 523/9452/14-ц.

3. Крім того, ураховуючи той факт, що ТОВ «Мілоан» на підставі договору від 5 березня 2020 року відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України.

4. Також, суд уважає, що право позивача на майно у виді наданих у користування грошових коштів та процентів на них також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі грошові кошти в автономному значенні є майном фінансової установи, яке грунтується на нормах договору та добровільно й у визначені строки не повертається іншою особою (відповідачем у даній справі) (п.27-35 рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2011 року у справі від 11 липня 2017 року у справі «Moreira Ferreira v. Portugal»).

Окремо суд вбачає те, що аналіз анкетних даних відповідача, наведених у матеріалах справи, та відомостей із Демографічного реєстру, підтверджує укладення кредитного договору у даній справі між позивачем та саме фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а тому борг по кредитному договору стягується саме із цього відповідача із вищезазначеними правильними анкетними даними позичальника.

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення заявленого позову (на 96 %), суд пропорційно стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2569 грн 22 коп.

Із приводу доводу представника позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн 00 коп, то суд дійшов висновку про його часткову обгрунтованість, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір від 01 липня 2025 року про надання правової (правничої) допомоги, акт №Д/22918 наданих послуг від 14 квітня 2026 року із загальною сумою витрат 8000 грн 00 коп, детальний опис наданих послуг до акту №Д/22918 від 14 квітня 2026 року із зазначенням витрачених 6 год 30 хв часом на виконання послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Усенка М.І. від 29 вересня 2012 року, ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судах загальної юрисдикції адвокатом Усенком М.І. від 1 липня 2025 року (а.с.24 зворотна сторона, 26, 27).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у даному спорі сформована усталена судова практика, по справі представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується зі стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до змісту правової допомоги таких видів послуг як ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта та подання заяви до суду (вони за своїм сутнісним змістом включаються до послуги зі складання позовної заяви), а також із урахуванням ціни позову та частково задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необгрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обгрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову, та складністю справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3000 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п. 148,149 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №9499371 від 25 листопада 2019 року в розмірі 33000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, із них: сума заборгованості за кредитом - 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, сума заборгованості за відсотками - 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, сума заборгованості за пенею 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення комісії за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2569 грн 22 коп. повернення судового збору та 4000 грн відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: м.Львів вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кор. 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 13 липня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко