Рішення № 138137342, 10.07.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17025/25

Номер провадження № 2/521/7387/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання - Присяжнюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29 вересня 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р. в розмірі 24240,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.02.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00грн., що підтверджується листом ТОВ «Споживчий центр» про перерахування коштів на платіжну картку клієнта, строком на 98 днів.

Відповідно до Заявки кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 року (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції (оферти) про укладення кредитного договору, з якою Позичальник ознайомилася під час укладення кредитного договору та прийняла зазначену пропозицію (акцепт). Відповідно до умов кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р. позичальнику надано було Кредит на наступних умовах :

Дата надання/видачі кредиту 16.02.2025 року;

Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

Строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання.

Дата повернення (виплати) кредиту - 02.08.2025 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) 10% від суми Кредиту та дорівнює 400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту .

Комісія з обслуговування кредитної заборгованості - 400,00 грн. за кожний період.

Денна процентна ставка складає 0,91 %.

Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5100947331021592.

Відповідно до Договору від 16.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. строком на 168 днів, ОСОБА_1 16.02.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 8000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 29.09.2025 року (момент подачі позову), утворилась заборгованість у розмірі 24240,00грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по відсоткам - у розмірі 10640,00 грн., по комісії - 1600,00 грн., та по неустойці за кожен день невиконання зобов`язання у розмірі 4000, 00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище, втім, останнім не були виконанні прийняті на себе зобов`язання.

ОСОБА_1 16.02.2025 року електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р. пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Ці обставини стали підставою для звернення за відновленням порушеного права ТОВ «Споживчий центр» до суду з вказаним позовом.

02 грудня 2025 року Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення у справі № 521/17025/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», до ОСОБА_1 , яким заявлені позовні вимоги були задоволені частково та зобов`язав стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 3735683) заборгованість за кредитним договором № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 року в розмірі 18 640,00 грн. та судові витрати - судовий збір в розмірі 1 862,80 грн.

ОСОБА_1 , взагалі, не була сповіщена та не знала про існування даного судового спору. Крім того, в день оголошення заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.12.2025р. у цивільній справі № 521/17025/25 та весь час розгляду даної цивільної справи судом, ОСОБА_1 , не перебувала на території України, що підтверджується інформацією наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.05.2026 року за №18/05/26-1. Заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.12.2025р. у цивільній справі №521/17025/25 не було вручене ОСОБА_1 , а з повним текстом заочного рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Гришко С.О. ознайомився 13 травня 2026 року після надання йому доступу до письмової версії матеріалів цивільної справи, а 16 травня 2026 року був долучений до справи у якості представника Відповідача та наданий доступ до електронної справи № 521/17025/25 у підсистемі «Електронний суд», де знаходилися докази по цивільній справі, які були відсутні у роздрукованій письмовій версії. Оскільки, ОСОБА_1 не була присутня при розгляді справи судом та навіть і не знала про існування даного судового розгляду, а тому у відповідності до ч.1 ст.284 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Крім того, мобільним телефонним номером НОМЕР_2 , який був наданий Позивачем до суду, ОСОБА_1 перестала користуватися з жовтня 2022 року по причині його втрати, та за його відновленням до оператора мобільного зв`язку Lifecell не зверталася. Отже, з 01 березня 2025 року ОСОБА_1 разом із родиною постійно проживала за територією України, а тому під час розгляду справи №521/17025/25, за адресою реєстрації не проживала, повістки та виклики до суду не отримувала, ніяких документів від Позивача чи суду не отримувала і не була знайома зі змістом заявлених позовних вимог. У зв`язку з фактичним проживанням за межами України, ОСОБА_1 не була обізнана, що у провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться справа щодо стягнення з неї заборгованості за кредитом, оскільки ОСОБА_1 даний кредит не отримувала, а картковий рахунок на який був здійснений перерахунок грошових коштів їй не належить і вона ніколи не була клієнтом Акціонерного товариства «ОТП БАНК».

Ухвалою судді заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.12.2026 року (повний текст виготовлено 08.12.2026 року) у справі № 521/17025/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до провадження, судовий розгляд призначено на 02.06.2026 року.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року заочне рішення було переглянуто:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гришка С.О. про перегляд заочного рішення по справі № 521/17025/25 - задовольнити.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року (повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддею 08.12.2026 року), ухвалене у справі № 521/17025/25 за позовом ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати і справу призначити до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Судове засідання призначити на 08 липня 2026 року об 11:30 год. в залі судового засідання № 209 у приміщенні Хаджибейського районного суду м. Одеси (м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1-а).

29.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гришка С.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у позові у повному обсязі з підстав, зазначених у ньому.

У судове засідання 08.07.2026 року сторони не з`явилися, повідомлені про проведення судового засідання належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом встановлено, що позиція позивача полягає у наступному, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.02.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00грн., що підтверджується листом ТОВ «Споживчий центр» про перерахування коштів на платіжну картку клієнта, строком на 98 днів.

Відповідно до Заявки кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 року (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції (оферти) про укладення кредитного договору, з якою Позичальник ознайомилася під час укладення кредитного договору та прийняла зазначену пропозицію (акцепт). Відповідно до умов кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р. позичальнику надано було Кредит на наступних умовах :

Дата надання/видачі кредиту 16.02.2025 року;

Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

Строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання.

Дата повернення (виплати) кредиту - 02.08.2025 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) 10% від суми Кредиту та дорівнює 400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту .

Комісія з обслуговування кредитної заборгованості - 400,00 грн. за кожний період.

Денна процентна ставка складає 0,91 %.

Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5100947331021592.

Відповідно до Договору від 16.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. строком на 168 днів, ОСОБА_1 16.02.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 8000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 29.09.2025 року (момент подачі позову), утворилась заборгованість у розмірі 24240,00грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по відсоткам - у розмірі 10640,00 грн., по комісії - 1600,00 грн., та по неустойці за кожен день невиконання зобов`язання у розмірі 4000, 00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище, втім, останньою не були виконанні прийняті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість 24240,00 грн.

ОСОБА_1 16.02.2025 року електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 16.02.2025 -100000731 від 16.02.2025 р. пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Разом з тим, такі твердження позивача критично оцінюються судом з огляду на наступне.

У відповідності до інформації виданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.05.2026 року за №18/05/26-1 підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 2019 року по 2026 рік більшу частину часу постійно перебуває за межами України та фізично не могла вчинити жодних дій на території України 16.02.2025, зокрема: - підписати електронний договір за допомогою SMS-коду, оскільки доступ до українського мобільного оператора був відсутній, а також отримати кошти на банківську картку НОМЕР_3 банку АТ «ОТП БАНК», оскільки ОСОБА_1 взагалі не мала та не має рахунків/карток у цьому банку.

Емітентом рахунку банківської картки НОМЕР_3 виступає Акціонерне товариство «ОТП БАНК», адвокат, діючи в інтересах свого клієнта - ОСОБА_1 звернувся до Голови правління Акціонерного товариства «ОТП БАНК» з адвокатським запитом для отримання офіційної інформації, а саме: 1. Прошу сповістити чи належить банківська картка № НОМЕР_3 (IBAN рахунку, до якого прив`язана ця картка) фізичній особі - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )? 2. Прошу сповістити чи відкривала, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у Вашому банку будь-які інші рахунки/картки з номером, що містить комбінацію 510094.

Згідно відповіді від АТ «ОТП БАНК» за вих. №73-1-1/3178-БТ від 19 травня 2026 р., повідомлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не обслуговується у Банку, у зв`язку з чим не вбачається за можливе надати запитувану інформацію. Також, офіційним листом банка-емітента банківської картки № НОМЕР_3 підтвердив, що: банківська картка № НОМЕР_3 не належить відповідачці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ніколи не була клієнтом банку з приводу випуску та обслуговування зазначеної картки; власником зазначеної картки є інша фізична особа, яка не має жодного відношення до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Таким чином, кошти, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 3735683) на банківську картку № НОМЕР_3 , отримала третя особа, а не відповідач - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка направила пропозицію (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), підписаної електронним підписом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) є доказом укладення договору лише за умови, що номер телефону, на який надсилався код, належить стороні договору. Оскільки Відповідач не мав доступу до номера НОМЕР_2 (SIM-картка втрачена у 2022 році), він фізично не міг отримати SMS-код E653 та ввести його для підписаоння договору.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 зазначив, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним доказом укладення договору за умови, що належність номера телефону стороні договору підтверджена належними та допустимими доказами. За відсутності таких доказів договір не може вважатися укладеним. У постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 Верховний Суд вказав, що факт направлення SMS-повідомлення на номер телефону сам по собі не доводить, що саме Відповідач отримав це повідомлення та вчинив дії з підписання договору, якщо не доведено належність номера телефону Відповідачу.

Згідно відповіді ТОВ «Лайфселл» від 25.05.2026 року, № ЛС/3234д зазначено, що номер 0631733232 обслуговувався в мережі lifecell в період з 2024 по 2026 роки на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання договору про кінцевого користувача (абонента) у постачальника електронних комунікаційних послуг. У ТОВ «Лайфселл» відсутня інформація про належність номеру 0631733232 будь-якому користувачу, зокрема станом на 16.02.2025 року. Також відсутня інформація про зміст SMS за даним номером.

Протилежного суду надано не було.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Оскільки кошти були перераховані на картку, яка належить третій особі, Відповідач не отримував кошти від Позивача, а отже - не має обов`язку їх повертати.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Матвєєв проти Росії» (№ 26614/06) вказав, що відмова у наданні доказів, які мають вирішальне значення для справи, порушує право на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у даній справі Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 3735683 не надав жодного доказу належності відповідачу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) номера телефону НОМЕР_4 та банківської картки НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України .

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому під порушенням права необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України . Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1). У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 ЦПК України. Згідно ч.ч. 1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Приписами ч. 2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно приписів ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), підписаної електронним підписом. Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором є доказом укладення договору лише за умови, що номер телефону, на який надсилався код, належить стороні договору . Оскільки кошти були перераховані на картку, яка не належить відповідачу, зобов`язання перед позивачем у відповідача не виникло.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує за допомогою SMS-коду, надісланого на телефон. Оспорюваний договір підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено. Однак таке підтвердження є дійсним лише за умови доведення належності номера телефону позичальнику.» У постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 Верховний Суд вказав, що «Факт направлення SMS-повідомлення на номер телефону сам по собі не доводить, що саме відповідач отримав це повідомлення та вчинив дії з підписання договору, якщо не доведено належність номера телефону відповідачу.» Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2020 у справі №404/502/18 підтвердив, що електронний договір вважається укладеним лише за умови, що волевиявлення сторони було вільним та усвідомленим, а використання електронного підпису без належних доказів належності засобу зв`язку не є достатнім.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами: факт укладення договору, саме з відповідачем за допомогою SMS-коду відправленого на номер 0631733232, оскільки номер анонімний, а ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» не підтвердив належність його відповідачу; факт отримання коштів відповідачем, оскільки квитанція вказує про переказ на банківську картку НОМЕР_3 , яка не належить відповідачу, а АТ «ОТП Банк» підтвердив відсутність обслуговування відповідача.

Відтак, суд виснує що, оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81,141, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.07.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО