Рішення № 138137304, 13.07.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3292/25

Провадження № 2/505/1784/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.03.2020 між АТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Z03.22694.006475192. Відповідно до умов договору банк надав клієнту кошти в сумі 5 036 грн на строк до 06.03.2022 зі сплатою відсотків у розмірі 0,01 % річних від залишкової суми кредиту. Також позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно відповідно до графіку платежів.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «Оптіма Факторинг» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за кредитним договором № Z03.22694.006475192 від 06.03.2020.

Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконує, у зв`язку з чим станом на 19.12.2023 утворилася заборгованість у розмірі 10 679,05 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом 5 036 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 1,65 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 5 641,40 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Профіт Капітал», у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 10 679,05 грн та судові витрати у справі зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн та на правничу професійну допомогу в сумі 7 000 грн.

Відповідачем заяви по суті справи не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені. У матеріалах справи міститься розписка відповідача про отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками. Про причини неявки у судове засіданні відповідач не повідомив.

Представник позивача відповідно до змісту позовної заяви просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 09.02.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

06.03.2020 між АТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Z03.22694.006475192. Пунктами 1.1.-1.4 договору передбачено, що сума кредиту складає 5 036 грн, кредит надається на строк 24 місяці, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту. Згідно умов договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості», пункт 1.5. договору. Відповідно до п. 1.7. договору позичальник доручає та дає розпорядження Банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти за такими реквізитами: ТОВ "Мобіжук", ЄДРПОУ 37741113, МФО 306 UA763065000000026003300005137, в сумі 4536 грн. згідно рахунку-фактури № MOБ00019468 від 05.03.2020.

Відповідно до матеріалів справи додатком № 1 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Загальна вартість кредиту 7 856,67 грн.

Відповідно до графіку, визначеного у паспорті споживчого кредиту погашення заборгованості мало здійснюватися рівними платежами кожного 6-го числа місяця в сумі 210 грн (10 платежів) та в сумі 411,44 грн впродовж 13 місяців, та в останній місяць 407,95 грн.

Грошові кошти в сумі 5 036 грн відповідно до ордеру-розпорядження № 1 АТ «Ідея банк» перераховані на рахунок НОМЕР_1 , який визначений у п. 1.6. кредитного договору, та належить відповідачу.

Відповідно до виписки від 19.12.2023 складеної АТ «Ідея банк» по рахунку № НОМЕР_2 06.03.2020 здійснено видачу кредиту згідно договору в сумі 5 036 грн, з яких 500 грн назад повернуто первісному кредитору як комісію за переказ коштів на рахунок мережі «Жук» та 4 536 грн сплачено за товар відповідно рахунку № МОБ00019468 від 06.03.2020.

Відповідно до довідки розрахунку, складеної АТ «Ідея банк» станом на 19.12.2023 заборгованість відповідача складає 10 679,05 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом 5 036 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 1,65 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 5 641,40 грн.

Позивачем не надано детального розрахунку за періодами, видами платежів, зазначенням застосованої процентної ставки.

Відтак суд встановив, що ОСОБА_1 станом на 19.12.2023 перед первісним кредитором мав зобов`язання на загальну суму 10 679,05 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом 5 036 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 1,65 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 5 641,40 грн.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «Оптіма Факторинг» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Згідно з п.5.1. договору право вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 576 112 грн шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунок клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання Сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Обставина сплати коштів фактором на рахунок клієнта на виконання договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 20.12.2023 АТ «Універсалбанк» на суму 11 576 112 грн.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 19.12.2023 до договору факторингу, ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (у реєстрі №2885) за кредитним договором № Z03.22694.006475192 від 06.03.2020 в сумі 10 679,05 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом 5 036 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 1,65 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 5 641,40 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним відповідно до положень ст. 1055 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитного договору

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. «Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16.11.2016, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 04.06.2018, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2017, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо стягнення процентів після спливу строку дії кредитного договору

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16, відповідно до якої проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Щодо стягнення боргу за основним зобов`язанням, комісією за обслуговування кредиту

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що між АТ «Ідея банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z03.22694.006475192 від 06.03.2020, шляхом їх власноручного підписання, обставина отримання грошових коштів в сумі 5036грн відповідачем підтверджена випискою з рахунку відповідача № 2909100000200805623.980, IBAN НОМЕР_3 від 19.12.2023, складеною АТ «Ідея банк».

Приймаючи до уваги незаконність нарахування плати за обслуговування кредиту суд доходить висновку, що позовні вимоги в сумі 5 641,40 грн в частині стягнення плати за обслуговування кредиту, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами доведено обставину укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5 036 грн, відтак, зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до встановлених обставин, позивач у позовній заяві зазначив загальну суму нарахованих відсотків, однак детальний покроковий розрахунок, який би містив конкретну кількість днів, застосовані денні ставки, до матеріалів справи не долучено.

Судом здійснено власний розрахунок процентів за користування кредитними коштами, з врахуванням тієї обставини, що відповідачем платежі на виконання умов кредитного договору не здійснювались. Відтак, строк кредитування становив 24 місяці, договір укладено 06.03.2020, відтак строк дії договору закінчувався 06.03.2022 2 роки. Пунктом 1.3. договору встановлено процентну ставку 0,01 % річних. Отже розмір процентів за користування кредитом становлять 1,01 грн (2 х 0,0001 х 5036=1.0072). Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 1,65 грн, окремого розрахунку процентів не надано.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість зі сплати процентів в розмірі 1,01 грн.

Відтак, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами частково доведено наявність зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» щодо сплати заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5 037,01 грн, з яких 5 036 грн заборгованість за тілом кредиту та 1,01 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, визначена судом на підставі умов кредитного договору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 641,40 грн плати за обслуговування кредиту та 0,64 грн процентів слід відмовити як необґрунтованих.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Профіт капітал» сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14238 від 17.07.2025, надавач платіжних послуг АТ «Сенс Банк».

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 428,22 грн (3 028 грн ? (5 037,01 грн / 10 679,05 грн)).

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 7 000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Профіт капітал» та АО «Правовий статус», додаткову угоду № 1/1 від 01.07.2024 до договору, із визначенням того, що за проведення консультації з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви для направлення до суду, визначено фіксовану винагороду 7 000 грн, акт приймання-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги від 16.06.2025, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.07.2025, наказ АО «Правовий статус» № 02-К від 28.07.2024 про прийняття на роботу ОСОБА_2 , платіжну інструкцію № 1496 від 24.07.2025, надавач послуг АТ «Універсал Банк», про перерахунок ТОВ «ФК «Профіт капітал» на рахунок АО «Правовий статус» 189 000 грн на виконання умов договору про надання правничої допомоги №02-24, згідно акту № 1 від 24.07.2025.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами (особами, які набули право вимоги до позичальників) кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд вважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до суми задоволених вимог 2 122,52 грн (4 500 грн ? (5 037,01 грн / 10 679,05 грн)).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3 550,74 грн (1 428,22 грн + 2 122,52 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» заборгованість в сумі 5 037 (п`ять тисяч тридцять сім) гривень 01 копійка.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» судові витрати в сумі 3 550 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39992082, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ