Ухвала суду № 138137282, 06.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/550/25

Номер провадження 1-кп/504/348/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участю прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників адвокатів ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у справі за обвинувальним актом по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024160000000341 від 09.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч. 2 ст.113, ч.2 ст.113, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.113, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч.2 ст.113, ч.2 ст. 15 ч.3 ст.28 ч.2 ст.113 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває вищезазначений обвинувальний акт.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 12.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 10.07.2026.

Прокурором Доброславської окружної прокуратури було подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовано невідворотністю та суворістю покарання, а також відсутністю міцних соціальних зв`язків, тим, що, обвинувачений може почати переховуватись від суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; з урахуванням характеристики кримінального провадження є реальний ризик того, що обвинувачений при спробі чинити перешкоди кримінальному провадженню може вчинити інше кримінальне правопорушення. Такі обставини вказують на необхідність та доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та обмеження його конституційних прав, що не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_11 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила винести законне рішення застосувати до обвинувачуваного ОСОБА_7 , більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, з покладанням обов`язків: прибувати за першою вимогою до прокурора та суду; в нічний час не відлучатися з міста проживання без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими обвинувачуваними, свідками по кримінальному провадженню; у випадку неможливості суду винести рішення про застосування більш м`якого запобіжного заходу, просила призначити заставу розміром відповідно до фінансового стану обвинувачуваного та вимог ч. 5 ст. 182 КПК України. Обґрунтовуючи свою позицію захисник зазначила про недоведеність ризиків, про які йдеться в клопотанні прокурора та про те, що обвинувачення не володіє доказами наявності вказаних ризиків. Наразі обвинувачений одружився та не має наміру ухилятися від правосуддя. Разом із цим, навела судову практику розгляду аналогічної категорії справ, у яких визначається застава під час розгляду клопотань сторони обвинувачення про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав свого захисника.

Представник потерпілої особи АТ «Українська залізниця» ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Вислухавши думку учасників процесу, беручи до уваги те, що строк обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перебігає кінця 10.07.2026, суд дійшов такого висновку.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Статтею 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також сталою практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В пункті 1 статті 5 Конвенції кожному забезпечено право на свободу та особисту недоторканність.

Винятками з цього права є шість типів обставин, які сформульовані в наступних положеннях і які є завершеним переліком виключень із загального правила.

Відповідно до п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів з метою ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, за які передбачено покарання у виді п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

В рішенні ЄСПЛ від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява N 33977/96), суд зазначив, що суворість можливого вироку є суттєвим елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Статтю 176 КПК України, Законом України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки від 14 квітня 2022 року № 2198-IX доповнено частиною шостою задля захисту національних інтересів України, захисту української державності „від злочинів проти національної і громадської безпеки, та недопущення ухилення винними особами від відбуття кримінального покарання за вчинення злочинів вказаної категорії, а також злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку .

Унаслідок законодавчих змін за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовують лише під час дії воєнного стану, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні певного переліку злочинів (статті 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України), серед інших:

- злочини проти основ національної безпеки України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; фінансування дій, учинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України; державна зрада; колабораційна діяльність; пособництво державі-агресору; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсія; шпигунство; перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану).

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року зазначив, що вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Під час вирішення клопотання, враховуючи позицію сторони захисту, колегією суддів встановлена неможливість застосування обвинуваченому ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів, оскільки норми процесуального закону в даному випадку є імперативними.

Справа перебуває на стадії судового розгляду, свідки по справі та інші особи, які можуть бути допитаними у суді не допитувались, у зв`язку з чим ризик впливу на свідків, експертів та потерпілу особу є цілком ймовірним.

Так, суд під час розгляду справи має дотриматись встановленої КПК процедури отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Судовий розгляд наразі триває. Показання потерпілої особи та свідків мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, перебуваючи на свободі обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на недопитаних потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни своїх показань.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При вирішенні питання про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, колегія суддів, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час збройної військової агресії проти країни, внаслідок чого існує суспільний інтерес. А враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції», в якому вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, тому наявність саме суспільного інтересу може свідчити про те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відтак продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 є повною мірою виправданим та відповідає вимогам, встановленим кримінальним процесуальним законодавством.

Враховуючи тяжкість і суспільну небезпеку кримінального правопорушення, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень з метою виключення спроб переховуватися від правосуддя, впливу на свідків та представника потерпілої сторони по справі, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу та дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів з урахуванням початку періоду використання суддями щорічної відпустки.

Під час вирішення клопотання прокурора, колегією суддів вивчена можливість застосування обвинуваченому застави.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Суд враховує, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, при цьому запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначався судом, як імперативний та безальтернативний. Обвинувачений є раніше не судимим, не має на утриманні непрацездатних осіб, свідки та інші особи, які можуть бути допитаними у кримінальному провадженні судом не допитувались, але обвинувачений досяг 23 річного віку та під час перебування в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» уклав шлюб. З цих підстав, ризики поза процесуальної поведінки обвинуваченого дещо зменшились, у порівнянні з ризиками, що існували на початковій стадії судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 113 Кримінального кодексу України.

В рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), вказано, що суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід у кримінальних провадженнях, де особи підозрюються/обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що визначені у ч. 6 ст. 176 КПК України. Отже, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Отже, зважаючи на тривалість безальтернативного утримання обвинуваченого під вартою, даних про його особу, суд дійшов переконання, що відсутність будь-яких подальших альтернативних запобіжних заходів, призведе до фактичного відбування обвинуваченим покарання. При цьому, у обвинуваченого відсутні дієві засоби юридичного захисту, згідно з якими особа, яка, ще не визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та утримується під вартою безальтернативно, вправі вимагати пом`якшення дії запобіжного заходу, зважаючи на зменшення ризиків поза процесуальної поведінки. Вказані обставини можуть бути визнані порушеннями ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

З цих підстав, суд вважає за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що інкриміновані діяння були спрямовані на зниження обороноздатності країни, мали місце під час дії воєнного стану, що у період збройної агресії, щодо держави Україна містить посилену суспільну небезпеку, обставини інкримінованих правопорушень, що є особливо тяжкими, суд вважає, що справедливим розміром застави обвинуваченому у даному кримінальному провадженні буде 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998400,00 гривень, оскільки саме такий розмір здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також, у разі внесення визначеної застави, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 197, 372, 331 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Продовжити застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 30 днів до 04.08.2026 з визначенням застави.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_7 застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень, звільнити його негайно з-під варти та зобов`язати: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду проголошено 07.07.2026.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3