Рішення № 138136426, 28.05.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 465/9023/23 Провадження № 2-др/450/28/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Козія Ігоря Юрійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 465/9023/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в :

08.05.2026 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, яким вирішено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП задоволити; стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 24 266,45 грн. (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень 45 копійок), що є величиною втрати товарного вигляду; стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 073, 60 (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) грн., витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) грн.

21.05.2026 року на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Козієм І. Ю. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 465/9023/23, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 11725,00 грн. Заява мотивована тим, що 08.05.2026 року судом у справі № 465/9023/23 винесено рішення про стягнення із відповідача на користь позивач суми завданої шкоди внаслідок ДТП. Позивач при поданні позову зазначив орієнтовний розрахунок понесених ним витрат на правничу допомогу, а також в дебатах зазначив що розрахунок витрати про правничу допомогу буде подано в суд після ухвалення рішення суду. У відповідності до актів наданих послуг, відповідач поніс судові витрати - витрати на правову допомогу в розмірі 1725, 00 грн. (Акт наданих послуг від 12.03.2025 року) та в розмірі 10 000,00 грн. (акт наданих послуг від 18.05.2026 року). Також, позивач не був присутній при оголошенні рішення суду від 08.05.2026 року, а його текст отримав через систему 15.05.2026 року, після закінчення строків на подання цієї заяви.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Сторони у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань до суду не скеровували.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку:

рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.05.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, вирішено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП задоволити; стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 24 266,45 грн. (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень 45 копійок), що є величиною втрати товарного вигляду; стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 073, 60 (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) грн., витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) грн.

Згідно ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП. 21.05.2026 року представником позивача на адресу суду була подана заява про стягнення судових витрат та за правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 11 725,00 грн. до матеріалів справи надано копію рахунку-акта про надані послуги від 18.05.2026 року, за підписами сторін, а саме виконавця - керуючого партнера АО «ДЕ ЛЕКС» та замовника Наконечної Л. В., згідно якого замовнику було надано таку послугу: представництво інтересів довірителя у цивільній справі про стягнення на користь Наконечної заподіяної шкоди в період з 13.03.2025 року по день винесення рішення, всього на суму 10 000,00 грн. Також зазначено, що оплата замовником суми передбаченої цим рахунком є підтвердженням того, що виконавцем надано вище перераховані послуги повністю, та прийняття цих послуг замовником в повному обсязі.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що належних та допустимих доказів фактичного надання АО «ДЕ ЛЕКС» послуг на суму 1 725,00 грн до матеріалів справи не подано. Хоча адвокат Козій І. Ю. у заяві про ухвалення додаткового рішення посилається на Акт наданих послуг від 12.03.2025 року, зазначений документ до заяви не додано, а в матеріалах справи він відсутній, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обсяг та вартість заявлених витрат у повному обсязі.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору про стягнення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, характер спірних правовідносин, складність справи, наявність усталеної та узгодженої судової практики у справах цієї категорії, кількість досліджених доказів, тривалість розгляду, характер правових послуг, найменування робіт, зазначених у рахунку-акті про надані послуги від 18.05.2026 року, з огляду на критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат із предметом спору та результатом його розгляду, а також враховуючи повне задоволення позову, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 11 725,00 грн у повному обсязі не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано копію акта наданих послуг від 12.03.2025 року, на який посилається представник у заяві про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити фактичне надання правничих послуг на суму 1 725,00 грн.

Відтак суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, як такі, що підтверджені матеріалами справи та є доведеними у належному обсязі, що відповідатиме принципам виправданості, розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Козія Ігоря Юрійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 465/9023/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 28.05.2026 року.

СуддяІ. І. Мельничук