Рішення № 138136266, 13.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4449/26 2/335/2702/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 2. Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 2. Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 28.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.В. та зареєстрованим у реєстрі за №52964, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір, та який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Крім того, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано:

- у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» належним чином завірені копії: договору, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВГО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (код ЄДРПОУ 38569246) за кредитним договором № 379566089 від 27.02.2019р. та додатки до нього, та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2020р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642), та додатки до нього;

- у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» належним чином завірену копію виконавчого напису від 28.09.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за номером у реєстрі № 52964;

- у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. (місцезнаходження: вулиця Велика Бердичівська, будинок № 35, м. Житомир, 10008) належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 28.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за номером у реєстрі № 52964;

- у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича належним чином завірену копію виконавчого напису, вчиненого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем і зареєстрований в реєстрі за № 52964.

Ухвалою від 29.04.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №52964, вчиненого 28.09.2020 приватним нотаріусом ЖМНО Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 38533,60 грн.

04.05.2026 від приватного виконавця Проценка Д.Ю. надійшли витребувані ухвалою суду від 29.04.2026 документи.

11.05.2026 на адресу суду від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» надійшли витребувані ухвалою суду від 29.04.2026 документи. Крім того, у супровідному листі зазначено, що витребуваний оригінал виконавчого напису не бути наданий, оскільки знаходиться у приватного виконавця Проценка Д.Ю. на виконання.

Приватним нотаріусом Горай О.С. ухвала суду та повістка не отримані та повернулися до суду з відміткою поштового відділення «Відмова від отримання».

Разом з тим, позивачем до позовної заяви долучено копію наказу Міністерства юстиції України №727/5 від 24.02.2021 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальної діяльністю, виданого на ім`я Горая Олега Станіславовича», відповідно до якого наказано анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за №8679 на ім`я Горая С.О.

Учасники у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату час та місце проведення судових засідань учасники повідомлялися у встановленому законодавством порядку. Відзив по суті спору відповідачем не подавався, пояснень/заперечень по суті спору від третіх осіб не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 23.06.2026 судом розглянуто справу по суті та ухвалено рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 27.02.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - Товариство та ОСОБА_1 Позичальник укладено договір №379566089, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати Позичальнику кредит ьез конкретної споживчої мети на суму 11080,00 грн.

За умовами п. 1.2. договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3. договору).

При цьому доказів нотаріального посвідчення вказаного договору суду не надано.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» - Фактор та ТОА «Манівео швидка фінансова допомога» - Клієнт укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов п. 2.1. Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

З врахуванням додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та відповідно до Реєстру прав вимоги №29 від 04.06.2019 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № №379566089 від 27.02.2019 у сумі 29 783,04 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» - Фактор та ТОВ «Таліон Плюс» - Клієнт укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами п. 2.1. якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно реєстру прав вимоги №1 від 06.08.2020 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № №379566089 від 27.02.2019 у сумі 30303,80 грн.

08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 52964, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 379566089 від 27.02.2019. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача за виконавчим написом, становить 37333,60 грн; стягнення заборгованості проводиться за період з 05.08.2020 по 05.08.2020. Крім того, з позивача підлягають стягненню плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1200,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. від 23.11.2020 відкрито виконавче провадження № 63700596 з виконання виконавчого напису №52964 від 28.09.2020.

Постановами від 25.11.2020, 21.10.2021, 12.01.2024, 16.04.2026 в рамках виконавчого провадження № 63700596 приватним виконавцем Проценком Д.Ю. накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису №52964 від 28.09.2020 таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що він вчинений з порушенням норм законодавства.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 зміни, внесені до Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», визнано незаконними та нечинними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 зазначене вище рішення суду залишено без змін.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 щодо втрати чинності постановою № 662 (в частині) зазначеного наступне:

«…77. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

78. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

79. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

80. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

81. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

82. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

83. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. …

93. Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». …».

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 в редакції постанови КМУ від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дубліката має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.06.2019 в справі №750/1627/18, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №310/9293/15.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 по справі №6-887цс17.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому кредитором нотаріусу договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

Як свідчать матеріали справи, ані відповідачем, ані третьою особою приватним нотаріусом Гораєм О.С. не надано документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис та які б свідчили про безспірність заборгованості.

Ухвалою судді від 29.04.2026 було задоволено клопотання позивача про витребування у Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. належним чином завірених копій матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 28.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за номером у реєстрі № 52964.

Разом з тим, як вже зазначалося в тексі цього рішення, ухвала суду від 29.04.2026 повернулася на адресу суду з відміткою поштового зв`язку «Відмова від отримання».

При цьому, судом враховано, що наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 24.02.2021 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальної діяльністю, виданого на ім`я Горая Олега Станіславовича» анулювано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за №8679 на ім`я Горая С.О.

Відтак, Гораєм С.О. ухвала суду про витребування доказів не виконана та витребувані документи суду не надані.

При вирішенні даного спору, судом враховано, що документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені кредитодавцем. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків кредитодавця і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Відповідно до ст. 88 Закону та ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження факту безспірності заборгованості ТОВ «ФК «ОНЛАЙНФІНАНС» мало б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість пересвідчитися, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було подано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що приватний нотаріус перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що, на думку суду, є порушенням процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку.

При цьому, ані самої претензії, ані доказів отримання такої претензії ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідач не подав суду доказів, що позивачем було отримано вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

При цьому вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідачем не доведено того, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено із дотриманням вимог законодавства, що регулювали спірні правовідносини на момент вчинення такого виконавчого напису.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №52964, вчиненого 28.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 665,60 грн.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З врахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у загальній сумі 1996,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 2. Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №52964, вчинений 28.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №379566089 від 27.02.2019 у розмірі 38533,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1996 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42254696, юридична адреса: м. Київ, б. Верховної Ради, буд. 34, оф. 511.

Суддя В.К. Сиротенко