Ухвала суду № 138136248, 06.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7222/21 4-с/335/38/2026

УХВАЛА

06 липня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнка Артема Олеговича у виконавчому провадженні № 76496993, які полягали у неналежній перевірці виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 09 червня 2026 року, неналежній оцінці поведінки боржниці та психолога,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнка А. О. у виконавчому провадженні № 76759436, яка полягає у неналежній перевірці виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 09 червня 2026 року, неналежній оцінці поведінки боржниці та психолога.

В обґрунтування скарги зазначав, що у вказаний день він здійснював відеодзвінок через застосунок Viber на телефон боржниці ОСОБА_2 з метою спілкування з дитиною ОСОБА_3 . До відеозв`язку були підключені боржниця, стягувач, державний виконавець та психолог ОСОБА_4 . За наслідками виконавчої дії державним виконавцем складено акт від 09.06.2026, в якому неправильно зафіксував посилання стягувача на постанову Верховного Суду у цій справі, знецінив обов`язковість судового рішення, не перевірив належним чином забезпечення боржницею реального відеоконтакту з дитиною, не надав оцінки пасивній ролі психолога та не вирішив питання про наслідки фактичного невиконання рішення суду.

Стягувач зазначає, що дитина не підійшла до камери, її обличчя не було належним чином видно, реальний візуальний контакт дитини з батьком не був забезпечений. Державний виконавець не зобов`язав боржницю належним чином розташувати відеокамеру, показати дитину, щоб було видно її обличчя, не з`ясував, чому дитина не підходить до камери, не поставив боржниці питань, які дії вона вчиняє для забезпечення реального спілкування і не надав оцінки тому, що реальне відеоспілкування не було забезпечене. Формальне технічне підключення не є виконанням рішення суду.

Крім того, у акті державний виконавець зафіксував, що стягувач нібито послався на постанову Пленуму Верховного Суду України, хоча насправді стягувач зазначав посилання на постанову Верховного Суду у цивільній справі, рішення в якій і виконується, та яким підтверджено участь психолога саме для допомоги у налагодженні стосунків з дитиною.

Психолог ОСОБА_4 не підтвердила готовності виконувати активну функцію, яка випливає з постанови Верховного Суду та судового рішення, а фактично самостійно звузила свою участь до спостереження. Державний виконавець, замість того щоб роз`яснити психологу мету її участі та перевірити, чи забезпечена боржницею належна участь у виконанні рішення, фактично прийняв таку пасивну модель як допустиму, що стягувач вважає істотним порушенням.

Крім того, вказує, що психолог був забезпечений через приватний фонд, який не є стороною виконавчого провадження, і самостійно визначив участь психолога у виконавчих діях як спостереження, що не сприяє виконанню рішення суду і налагодженню контакту стягувача із дитиною.

Вважає, що бездіяльність державного виконавця порушує його право як стягувача на реальне, а не формальне виконання судового рішення, та створює для боржниці можливість і надалі імітувати виконання рішення без належного контролю з боку державного виконавця.

Просив визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Марієнка А. О. у виконавчому провадженні під час виконавчої дії 09.06.2026 та зобов`язати державного виконавця усунути допущені порушення шляхом повторного розгляду обставин виконавчої дії та надання мотивованої правової оцінки фактам, зафіксованим в акті та зауваженнях стягувача, вирішити питання про застосування до боржниці заходів, передбачених ст.ст. 64-1, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» або прийняти інше мотивоване процесуальне рішення із зазначенням конкретних причин, з яких такі заходи не застосовуються.

29.06.2026 надійшов відзив державного виконавця Марієнка А. О. на скаргу, в якому зазначено, що у штатному розписі виконавчої служби, а також у структурі Міністерства юстиції України посада штатного психолога не передбачена. Виконавець не відмовляється виконувати рішення, він не має права його виконувати з порушенням встановленого судом способу. Перелік примусових заходів, які можуть застосовуватися у виконавчому провадженні, є вичерпним та чітко визначеним законодавством. В матеріалах виконавчого провадження містяться акти перевірок виконання рішення в кожній призначеній зустрічі та в тих відеозаписах, на які посилається стягувач, боржник забезпечила виконання рішення суду, оскільки не чинила перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, при цьому надавала дитину для онлайн зустрічі щоразу при здійсненні дзвінка батьком. Відмова від спілкування була з власної волі дитини і є обставиною, що ускладнює виконання рішення і є поважною у розумінні ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», адже боржниця не могла насильно заставити доньку спілкуватися із батьком та вплинути на рішення доньки. Державний виконавець не має спеціальних знань для оцінки психологічного стану дитини та здійснює лише фіксацію факту проведення побачення та подій, що відбуваються під час нього. 16.06.2026 було проведено он-лайн зустріч батька з дитиною в присутності матері та психолога, за наслідками чого складено акт. Вважав відсутніми підстави для задоволення скарги.

01.07.2026 від стягувача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо відзиву державного виконавця, в яких зазначив, що державним виконавцем повідомлено про іншу он-лайн зустріч від 16.06.2026, в той час як предметом скарги є події 09.06.2026. Відзив не спростовує доводів скарги, а зміщує фокус спору. Вважає, що державний виконавець невірно тлумачить вимоги закону, водночас, воля дитини не звільняє виконавця від обов`язку встановити причини відмови від спілкування з батьком.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження державний виконавець Марієнко О. А., боржниця ОСОБА_2 та її представник адвокат Мухіна Л. С. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подали.

За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача, боржниці, її представника та державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_2 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шалько О.А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_6 спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відмовлено.

Предметом скарги у цій справі ОСОБА_1 визначив дії та бездіяльність державного виконавця Марієнка О. А., що полягають у неналежній перевірці виконання боржницею судового рішення у час та місці побачення, яка мала місце під час онлайн-зустрічі 09.06.2026.

Зокрема, у скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що за наслідками вказаної зустрічі державним виконавцем складено акт від 09.06.2026, в якому останній неправильно зафіксував посилання стягувача на постанову Верховного Суду у цій справі, не перевірив належним чином забезпечення боржницею реального відеоконтакту з дитиною, не надав оцінки пасивній ролі психолога та не вирішив питання про наслідки фактичного невиконання рішення суду.

Дослідженням наданого стягувачем відеозапису (в електронній формі) встановлено, що 09.06.2026 учасники виконавчої дії приєднались до відеозустрічі, на початку якої ОСОБА_1 почав ставити питання психологу, чи ознайомлена вона з постановою Верховного Суду, після чого ОСОБА_1 зачитав певну частину постанови Верховного Суду щодо мети участі психолога та задавав питання психологу щодо її розуміння можливості забезпечення виконання постанови Верховного Суду, і надалі висловився про те, що психолог не розуміє сутність її участі, яка має полягати не у спостереженні, а у діях щодо налагодження контакту з дитиною, тому виконавчі дії вважав такими, що не відбулись, згідно з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду, після чого відключився від он-лайн зустрічі.

Дослідженням наданого державним виконавцем відеозапису (в електронній формі) встановлено, що 16.06.2026 учасники виконавчої дії приєднались до відеозустрічі, дитина привіталась зі стягувачем та висловила певні пропозиції щодо спілкування. Проте, стягувач повідомив, що буде вирішувати організаційні питання щодо участі психолога та її функцій, на що психолог повідомила, що виконує функції згідно з рішенням суду. Надалі відбулось обговорення попередньої відеозустрічі та складеного акту від 09.06.2026.

Отже, фактично саме стягувач був ініціатором завершення он-лайн зустрічі з дитиною 09.06.2026 через те, що вважав виконавчі дії такими, що не відбулися. При цьому, пояснення стягувача, викладені під час вказаної зустрічі, були зафіксовані у акті державного виконавця від 09.06.2026. З дитиною стягувач не спілкувався, зазначивши на запитання дитини, що може поспілкуватися у будь-який інший час за телефоном, а сьогодні вирішуються організаційні питання. Відтак, і факт відмови дитини від спілкування 09.06.2026 встановлений не був.

Статтею 64-1 цього Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Згідно з ч.ч. 14 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.

Таким чином, прийняття рішень щодо накладання штрафу та звернення до органів досудового розслідування відноситься до виключної компетенції державного виконавця за наслідками встановлення у діях боржника фактів невиконання без поважних причин рішення суду.

Разом із тим, дослідженим відеозаписом он-лайн зустрічі з дитиною від 09.06.2026 встановлено, що саме стягувач відмовився від участі у виконавчих діях через неналежне, на його думку, забезпечення участі психолога у виконавчій дії.

При цьому, причинами відмови від участі у виконавчих діях стягувач зазначав невиконання психологом ролі, визначеної у постанові Верховного Суду у цій справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом є саме виконавчий лист. У даному випадку, виконавчий лист, який виконується у виконавчому провадженні № 76759436 містить резолютивну частину рішення суду першої інстанції у справі № 335/7222/21, якою встановлені дні та години побачень батька з дитиною. При цьому, ухвалою суду від 10.07.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду, у зв`язку із чим виконавчі дії відбуваються в он-лайн форматі. Водночас, окремі пункти постанови Верховного Суду від 23.07.2024, ухваленої за наслідками касаційного розгляду справи № 335/7222/21, на які посилається стягувач як на підставу своїх вимог щодо оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, не є виконавчим документом, не містять приписів про необхідність їх виконання в процесі виконавчого провадження, а є мотивувальною частиною судового рішення, прийнятого за наслідками касаційного розгляду справи, що не встановлює порядок та зміст виконавчих дій.

Крім того, судом раніше неодноразово розглядались скарги ОСОБА_1 в межах цього ж виконавчого провадження та наголошувалось на тому, в чому саме полягає участь психолога згідно з положеннями законодавства, що є застосовним при вчиненні виконавчих дій.

Так, вимогами ч. 2 ст. 14, п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Порядок залучення вказаних осіб до проведення виконавчих дій регламентований розділами ІІ, ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, та передбачає винесення виконавцем відповідної постанови.

Окрім того, розділом ІХ вказаної Інструкції визначено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішень про встановлення побачень дитини з батьком. Згідно з п. 7 р. ІХ вказаної Інструкції за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження». У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Як зазначено судом вище, у даному випадку дитина 09.06.2026 не відмовлялась від спілкування, а отже, висновки стягувача щодо неналежної участі психолога у цій виконавчій дії, а також у неналежному представленні дитини для відеоспілкування є такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Окремо суд звертає увагу на зміст скарги ОСОБА_1 , в якій він посилається на те, що психолог має надавати допомогу у налагодженні стосунків дитини з батьком. Водночас, відеозапис он-лайн зустрічі від 09.06.2026 свідчить, що стягувач взагалі не спілкувався з дитиною, що, як наслідок, не надало можливості психологу надати учасникам виконавчої дії якісь поради з метою налагодження спілкування. Поряд із цим, суд звертає увагу стягувача і на те, що процес налагодження стосунків стягувача з дитиною не може бути предметом судового контролю у розумінні ст. 447-1 ЦПК України.

З дослідженого відеозапису он-лайн зустрічі від 09.06.2026 випливає, що саме стягувач намагається займатися організацією виконавчих дій у тому вигляді, який він вважає прийнятним та який ґрунтується на його власному тлумаченні вимог законодавства, проте, водночас, вирішення вказаних питань у час побачення з дитиною, на переконання суду, не сприяє налагодженню контакту із дитиною та не відповідає якнайкращим її інтересам. Суд наголошує, що метою і відповідним результатом розгляду справи № 335/7222/21 було саме встановлення способу і порядку участі батька у вихованні дитини. Водночас, дії стягувача, зафіксовані на вищезазначеному відеозаписі, підтверджують саме небажання стягувача займатися питаннями виховання дитини.

Щодо посилання стягувача на неправильне відображення у акті державного виконавця посилання на постанову Верховного Суду у цій справі суд зазначає, що ця обставина дійсно має місце, однак, сама по собі не свідчить про вчинення державним виконавцем протиправних дій або бездіяльності саме щодо перевірки виконання рішення у час та у місці побачення.

Окрім того, відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Зважаючи на те, що судом не встановлено ознак протиправності у діях/бездіяльності державного виконавця, що є предметом цієї скарги, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог скарги про зобов`язання державного виконавця здійснити повторний розгляд обставин виконавчої дії від 09.06.2026 та вирішити питання про застосування до боржника заходів, передбачених ст.ст. 64-1, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, оскільки дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону та у межах його повноважень, і права стягувача не були порушені, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, у зв`язку із чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнка Артема Олеговича у виконавчому провадженні № 76496993, які полягали у неналежній перевірці виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 09 червня 2026 року, неналежній оцінці поведінки боржниці та психолога, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з вимогами ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) постановлена 06 липня 2026 року.

Ухвала складена в повному обсязі 13 липня 2026 року.

Суддя А. В. Шалагінова