Рішення № 138135383, 16.06.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 459/3041/25

Провадження № 2-о/444/53/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Тіщенко А.В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Великомостівська міська рада Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Великомостівська міська рада Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить суд встановити факт, що він - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) проживав однією сім"єю та перебував на повному утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 з підстав зазначених у заяві.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

13.10.2025 року представником Великомостівської міської ради Львівської області подано клопотання у якому просить розгляд справи проводити без його участі. Щодо винесеного рішення - покладається на думку суду (а.с.49).

14.11.2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відзив на заяву (а.с.61-63) у якому просить суд у заяві ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві. Справу просить слухати у відсутності представника.

24.04.2026 року представником Міністерства оборони України подані письмові пояснення, в яких проти задоволення заяви заперечує. Просить в задоволенні заяви відмовити з підстав зазначених у письмових поясненнях (а.с.93-104).

Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Однак, забезпечив явку свого представника - адвоката Гнідець О.М., яка у судовому засіданні вимоги заяви підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у поданій заяві. Суду, крім викладеного в заяві та інших поданих поясненнях, пояснила, що факт перебування ОСОБА_2 на утриманні загиблого дядька ОСОБА_3 підтверджується поданими суду доказами, в тому числі свідченнями свідків. Так, суду подані, докази, що заявник проживав спільно з дядьком. А тому, хоча суду й не подано документальних підтверджень отримання коштів від дядька, даний факт підтверджують свідки. Крім того, заявник навчався, не мав самостійного доходу, а тому з навчанням допомагав саме загиблий дядько - ОСОБА_3 . Дружини та дітей у дядька не було, батьки померли.

16.06.2026 року в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_4 , який є рідним братом загиблого ОСОБА_3 та батьком заявника, суду показав, що він, його дружина та їх 4 дітей проживали та були зареєстровані разом з його загиблим братом ОСОБА_3 за однією адресою. Його син ОСОБА_6 (заявник) добре вчився, а тому брат завжди допомагав йому, утримував матеріально, надавав кошти на його навчання. До повномаштабного вторгнення його брат перебував на заробітках у Польщі, а коли почалась війна, приїхав і пішов захищати державу. Наголосив, що заявник (його син ОСОБА_6 ) із самого народження перебував на утриманні його загиблого брата - ОСОБА_3 , так як він та його дружина не працювали і не мали змоги утримувати дитину. Тобто, його утриманням займався виключно його рідний брат - ОСОБА_3 . Сім"ї у нього не було, а батьки померли ще до війни.

Так, свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю заявника ОСОБА_2 , суду показала, що брат її чоловіка, загиблий ОСОБА_3 дійсно утримував її сина - ОСОБА_2 . Проживали разом від народження сина. Своєї сім"ї не мав, а тому взяв в повному обсязі на себе утримання її дитини - ОСОБА_2 , давав йому кошти, оплачував навчання.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши пояснення учасників, свідків, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

Заявником зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю з дядьком та перебування на його утриманні породжує для нього юридичні наслідки, такі як право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та гарантії члена сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168, у зв`язку із смертю військовослужбовця.

Так, згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК можливість встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення, зокрема, для отримання одноразової допомоги та інших виплат у зв`язку з його загибеллю може мати місце лише за умови,що утримання було повним або допомога, яка надаваласьутриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги ,що надаваласяпомерлим, особа мала інші джерела доходів, слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок по утриманню цього члена сім`її. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07 серпня 2023 року (а.с. 31).

З копії лікарського свідоцтва про смерть № 4410 від 31.07.2023 року та довідки про причину смерті (а.с. 23, 25) вбачається, що місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є с. Роботине, Пологівського району, Запорізької області. Дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті: множинні сліпі та наскрізні уламкові поранення тулуба, правих кінцівок з переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів.

З копії довідки від 24.09.2023 року № 4324, виданої військовою частиною НОМЕР_3 (а.с.26) вбачається, що сержант ОСОБА_3 дійсно у період з 09.05.2023 року по 29.07.2023 року брав участьу заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в смт. Комишуваха, н.п. Степногірськ, н.п. Роботине Запорізької області.

08.11.2023 року за № 1708 командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ "Про факт загибелі сержанта ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, що видно з його копії (а.с.27).

Копіями свідоцтв про народження заявника, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується, що загиблий ОСОБА_3 був дядьком заявника.

З довідки виданої виконкомом Великомостівської міської ради за № 17-17/46 від 10.09.2025 року (а.с. 55) видно, що ОСОБА_3 , 1982 року народження (загиблий) до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані:

1) брат - ОСОБА_4 , 1978 року народження;

2) братова- ОСОБА_5 , 1985 року народження;

3) племінник - ОСОБА_2 , 2005 року народження (заявник);

4) племінник - ОСОБА_7 , 2006 року народження;

5) племінник - ОСОБА_8 , 2010 року народження;

6) племінниця - ОСОБА_9 , 2016 року народження.

Довідкою виданою коледжом Львівського Національного університету природокористування (а.с.22) підтверджується, що ОСОБА_2 навчався з 01.09.2020 року по 30.06.2024 року на спеціальності "192. Будівництво та цивільна інженерія".

Проаналізувавши надані докази, суд встановив, що заявник та його загиблий дядько ОСОБА_3 були зареєстровані за одним і тим же місцем проживання.

Показами свідків, факт проживання заявника з дядьком також знайшов своє підтвердження.

Разом з тим, заявником не подано суду жодного належного доказу на підтвердження працевлаштування померлого дядька ОСОБА_3 до часу його мобілізації на військову службу у Збройних Силах України, а також факту отримання ним доходу та його розміру, з показів свідків також не втановлено, що загиблий мав постійний регулярний дохід, враховуючи свідчення про те, що він працював неофіційно на заробітках.

Крім цього, заявником не подано належних доказів, які б підтверджували той факт, що він систематично отримував допомогу від померлого дядька та така допомога, саме від нього, була основним джерелом засобів до існування.

Суд також враховує, що заявник є повнолітнім, працездатним.

Сам по собі факт проживання заявника та загиблого дядька за однією адресою не підтверджує перебування заявника на утриманні останнього.

Факт допомоги у вигляді надання коштів, оплати за навчання, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні.

Суд критично оцінює показання свідків, які є батьками заявника, щодо проживання однією сім`єю з загиблим та утримання їх сина, надання йому допомоги, оскільки ці особи є близькими родичами між собою та можуть бути заінтересованими у результаті розгляду цієї справи.

Таким чином, заявник не довів належними доказами, що він перебував на повному утриманні загиблого дядька військовослужбовця та проживав з ним однією сім`єю.

Крім того, проаналізувавши надані докази, що підтверджують факт смерті військовослужбовця та норми законодавства, що діяли на момент настання його смерті, з чим законодавець пов`язує час виникнення права, суд приходить до висновку про те, що встановлення фактів, про які просить заявник, не породжує для нього юридичних наслідків у вигляді права на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Правовідносини, щодо отримання прав і гарантій члена сім`ї загиблого військовослужбовця регулюються Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку із смертю військовослужбовця.

Так, відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) в редакції, яка діяла на момент смерті військовослужбовця, було визначено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Таким чином, нормативно визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової допомоги є дата загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , якою є 29 липня 2023 року.

За змістом положень ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла на час виникнення права, отримувачами одноразової грошової допомоги, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого. Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Членами сімї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, за ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). При цьому, згідно ч. 2 цієї статті непрацездатним дітям пенсія призначається незалежно від перебування на утриманні годувальника.

За змістом ст.30 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідно до положень ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» утриманцями вважаються члени сім`ї померлого, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами фактів проживання однією сім`єю та перебування на утриманні загиблого дядька військовослужбовця, встановлення даних фактів не породжує для нього юридичних наслідків у вигляді права на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, то підстави для задоволення його заяви відсутні.

Керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У заявленій вимозі ОСОБА_2 про встановлення факту, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) проживав однією сім"єю та перебував на повному утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.