Рішення № 138135364, 10.07.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/741/26

Провадження №2/443/717/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 липня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 11.09.2017 між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований 11.09.2017 виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, про що було складено відповідний актовий запис за №2. Після укладення шлюбу позивачка змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 » на шлюбне « ОСОБА_6 ». У даному шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них народилася дочка ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Мохнатської сільської ради Турківського району Львівської області 05.06.2018 складено відповідний актовий запис №4. Так, їхнє подружнє життя із відповідачем зразу не складалося, він покинув позивачку вагітною, ще до народження донечки. Більше того, відповідач ОСОБА_2 жодного разу не проявив бажання побачити дитину навіть після її народження, не відвідав пологовий будинок, не забрав їх із дитиною із пологового будинку, не проявив заінтересованості у подальшій долі дитини, та більше того, йому навіть не було цікаво який стан здоров`я дитини після пологів та чи народилася вона здоровою. З того часу ОСОБА_2 жодного разу не поцікавився своєю донькою, не телефонував, не приїздив, хоча місце проживання дитини не змінювалося. 27.11.2020 за позовною заявою відповідача, рішенням Турківського районного суду Львівської області у справі №443/1503/19 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано. Як батько, відповідач ніколи не цікавився її життям, успіхами в навчанні, станом здоров`я, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувався із дитиною, не надавав дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу. Тобто, ОСОБА_2 жодним чином ніколи не виконував покладених законом на батьків обов`язків, не брав педадогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання донечки з моменту її народження та по даний час вирішуються ОСОБА_1 без його участі та підтримки. Як вбачається з характеристики Матківського ЗЗСО І-ІІ ст. ЗДО імені ОСОБА_8 , їхня донечка ОСОБА_3 навчається у даному закладі та є ученицею 2 класу, а також вказується про те, що батько із дитиною не спілкується, участі у вихованні дитини не бере, з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся, в школу до дочки не приходив. Також, відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_9 , з дитиною до лікаря-педіатра постійно звертається тільки мама. Таким чином, зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, позивачка розцінює як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує не тільки відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов`язків, а й взагалі, не бажання їх виконувати.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 15.05.2026 /а.с.24-25/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 15.05.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 02.06.2026 /а.с.38-39/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.06.2026 у зв`язку з першою неявкою відповідача справу розглядом відкладено на 22.06.2026 / а.с.49/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 у зв`язку з неявкою сторін справу розглядом відкладено на 10.07.2026 / а.с.58-59/.

Розгляд справи по суті відбувся 10.07.2026 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Комарницька М.В. подала заяву у якій просить розгляд даної справи проводити без її участі та участі її довірительки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити, а також не заперечують щодо ухвалення заочного рішення по вказаній справі.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2599513 від 14.04.2026, місце реєстрації ОСОБА_10 є АДРЕСА_1 . Судом скеровувалися виклики у підготовче та судові засідання на зазначену адресу, однак конверти повернулися до суду із відміткою засобу зв`язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.

Відповідач ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності не подав.

Представник третьої особи: служби у справах дітей Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, що відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання, у підготовче та судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності не подав.

Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.01.2025, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 17.01.2025 про що було зроблено відповідний актовий запис № 4 та після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 » /а.с.8/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.06.2018, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено відповідний актовий запис №4, а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 /а.с.9/.

Згідно з рішенням Турківського районного суду Львівсьої області від 27.11.2020 у справі №443/1509/19, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який зареєстрований 11.09.2017 виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис за №2. Під час державної реєстрації розірвання шлюбу повернуто відповідачу дошлюбне прізвище ОСОБА_5 /а.с.11-13/

Відповідно до довідки про участь батьків учениці 2 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у шкільному житті дитини №07 від 04.02.2026, учениця 2 класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута, виконує домашні завдання, має необхідне навчальне обладнання. Мати дівчинки спілкується із педагогами, які навчають її дочку, цікавиться шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_2 контакту із школою, де навчається його дочка ОСОБА_13 , не підтримує, із вчителями не спілкується, виховні заходи не відвідує. Дитину до школи приводить і забирає мати або бабуся /а.с.14/.

Згідно з характеристикою учениі 2 класу Матківського ЗЗСО І-ІІ ст. ЗДО імені ОСОБА_8 , ОСОБА_3 навчається у заклалі з 2024 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має високі досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті класу. Дуже дружня, добра дитина, по-товариськи відноситься до усіх дітей у класі, має лідерські здібності. Мати ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківське збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моногранне поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується, із сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся, в школу не приходив, класний керівник його ніколи не бачила /а.с.15/.

Відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_9 , з дитиною до лікаря-педіатра постійно звертається тільки мама /а.с.16/.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.06.2026, встановлено, що ознак загрози життю чи здоров`ю дитини під час обстеження не виявлено. Емоційний стан ОСОБА_3 стабільний, ознак страху, тривоги чи психологічного дискомфорту - не спостерігається. Дитина поруч з мамою відчуває себе захищеною. На запитання про батька відповіла без емоційно, що такого незнає і його ніколи в неї не було /а.с.60/.

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на тривале свідоме ухилення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання батьківських обов`язків з моменту народження дитини, відсутність будь-якої участі у її житті та вихованні, а також з метою захисту прав, інтересів та здорового розвитку малолітньої ОСОБА_3 , виконавчий комітет Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.18-19/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області №27 від 27.06.2025, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.17/.

Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного суду від 26.01.2024 у справі №203/0305/19.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, суд пройшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, зокрема не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, а тому останнього слід позбавити батьківських прав, що не позбавляє відповідача у відповідності зі статтею 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться його поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

З врахуванням вищенаведеного, з відповідача в користь позивачки слід стягнути сплачений останньою судовий збір у розмірі 1 331,20 грн відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.609272647.1 від 08.04.2026.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) сплачений позивачкою судовий збір у сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.609272647.1 від 08.04.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.Г. Равлінко