Рішення № 138135305, 30.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5748/24

Пр.2/336/80/2026

30.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/5748/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, факту перебування на утриманні,-

за участі позивачки ОСОБА_1 , представника третьої особи Матвєєнко Г.М., -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 представниця позивачки адвокат Зелінська О.С. звернулася до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час участі в бойових діях, забезпечення заходів національної безпеки України і стримування збройної агресії РФ, однією сім?єю з квітня 2019 року до дня його загибелі, віднести його до членів сім?ї; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 є цивільною дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебував на посаді командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час участі в бойових діях, забезпечення заходів національної безпеки України і стримування збройної агресії РФ. Відповідно до тверджень сторони позивача вказані особи познайомились в квітні 2019 року, з квітня 3019 року мешкали однією сім?єю як подружжя за адресою реєстрації позивачки у АДРЕСА_1 .

З початку спільного проживання позивачка сприймала ОСОБА_3 як чоловіка, так сприймали їх і рідні, друзі. ОСОБА_1 із ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, придбавали спільні речі та предмети побуту, мали спільні права та обов?язки як подружжя. За час спільного проживання ОСОБА_1 проходила лікування у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, оплата лікування здійснювалась за спільні кошти.

При цьому, позивачка з 18.07.2014 у зареєстрованому шлюбі не перебувала, є пенсіонеркою, як видно з позовної заяви, тобто має незначний дохід, крім того, з 12.10.2015 має 3 групу інвалідності безстроково.

Як видно з позовної заяви, в період з вересня 2022 року по січень 2023 року за рахунок коштів, які заробляв ОСОБА_3 , у квартирі, де вони мешкали, проведено ремонт, оновлено меблі, побутову техніку, крім того, придбані вартісні мобільні телефони для обох. Відповідно, з виписки банківської установи видно перерахування значних сум ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , позаяк, окрім пенсії, ОСОБА_1 іншого доходу не мала, перебувала на утриманні у чоловіка (19.05.2022 - 261,31 гривень, 19.05.2022 - 26 025,02 гривень, 27.08.2022 - 20 026,03 гривень, 11.10.2022 = 10 050,00 гривень, 29.10.2022 - 200 050,00 гривень, 09.11.2022 - 25 050,00 гривень, 24.11.2022 - 60 050,00 гривень, 07.12.2022 - 30 050,00 гривень, 21.12.2022 - 60 050,00 гривень, 12.01.2023 - 30 050,00 гривень, 20.01.2023 - 50 050,00 гривень, 10.02.2023 - 30 050,00 гривень, 01.03.2023 -5 025,13 гривень, 24.03.2023 - 60 050,00 гривень).

Сторона позивача зауважує, що 15.03.2022 ОСОБА_3 призваний на військову службу, у зареєстрованому шлюбі з 19.06.2008 він не перебував. В день, коли побратими привезли тіло ОСОБА_3 , позивачці також привезли особисті речі чоловіка, документи, які залишились згідно з актом наявності власних речей, цінностей і особистих документів загиблого військовослужбовця від 14.04.2023. В даному акті позивачка вказана як дружина ОСОБА_3 . Поховання вказаної особи також організовано саме ОСОБА_1 . Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як члену сім?ї військовослужбовця.

Відповідно до доводів сторони позивача встановлення вказаних у позовній заяві фактів має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки пов?язано з правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв?язку із загибеллю чоловіка, передбаченим Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також з правом на отримання пенсії по втраті годувальника.

Враховуючи наведене, адже в позасудовому порядку захист прав позивачки неможливий, представниця позивачки, діючи в її інтересах, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.06.2024 (суддя Щаслива О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, визначено строк для подання учасниками справи заяв по суті справи. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28.06.2024 та 16.05.2025 до справи від ГУ ПФУ в Запорізькій області скеровано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується з вимогами позивачки. Так, проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу, як вказує представник відповідача, не є підставою для виникнення у них прав та обов?язків подружжя, окрім права спільної сумісної власності за певних обставин. Стороною позивача не подано належних та допустимих доказів на користь доводів позовної заяви. Також не доведено стороною факту перебування на утриманні ОСОБА_3 , а саме одержання позивачкою грошової допомоги від вказаного чоловіка, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, яке вона втратила із загибеллю ОСОБА_3 . Тому представниця відповідача Ю.С. Литвинець просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з заявами вх.№ востаннє від 01.05.2026 представники ГУ ПФУ в Запорізькій області Пасічник О.М., Машко Г.В. просять здійснювати розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Щасливу О.В. та 08.10.2024 матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Дмитрюк О.В. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024.

Ухвалою суду від 06.12.2024 (головуючий суддя Дмитрюк О.В.) постановлено залучити до участі у справі третю особу Міністерство оборони України.

Ухвалою суду від 06.12.2024 також постановлено зобов`язати 1) П`яту Запорізьку державну нотаріальну контору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у строк до 29 січня 2025 року, надати суду: інформацію щодо наявності (відсутності) у спадковому Реєстрі відомостей про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . У разі, якщо спадкова справа заводилась П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, прошу направити до суду її копію; інформацію щодо наявності (відсутності) у спадковому Реєстрі відомостей про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на випадок своєї смерті. У разі, якщо заповіт складався та був посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, прошу направити до суду, належним чином завірену, її копію. 2) Зобов`язати відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у строк до 29 січня 2025 року, надати суду: інформацію щодо наявності (відсутності) реєстрації шлюбних відносин у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 01.04.2019 по 14.04.2023; інформацію щодо наявності (відсутності) реєстрації шлюбних відносин у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.04.2019 по 14.04.2023. 3) Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, у строк до 29 січня 2025 року, надати суду: інформацію про всіх зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на 14 квітня 2023 року.

22.01.2025 до справи надійшли письмові пояснення МОУ (третьої особи). За змістом пояснень представник МОУ заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачка за встановлених у справі обставин не набула прав дружини, не підтвердила факту перебування на утриманні у ОСОБА_3 .

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.04.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Дмитрюк О.В. та 16.04.2025 матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025.

Ухвалою від 21.04.2025 суддею Вайнраух Л.А. постановлено прийняти цивільну справу до свого провадження та проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.06.2025 постановлено в порядку витребування доказів зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у разі наявності надати до суду з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, належним чином засвідчені копії актових записів: 1) про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя; 2) про народження у яких у графі «батько» записаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Запоріжжя; 3) про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ; 4) про смерть ОСОБА_5 , дата народження невідома, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Ухвалою суду від 03.09.2025, занесеною до протокола судового засідання, без видалення суду до нарадчої кімнати, судом відмовлено у задоволенні клопотання МОУ про зупинення провадження у справі.

Також згідно з ухвалою суду від 03.09.2025 в порядку витребування доказів зобов`язано Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради надати до суду інформацію про адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце народження м. Запоріжжя.

06.11.2025 відповідно до ухвали сулу, занесеної до протокола судового засідання, постановленої без видалення суду до нарадчої кімнати, судом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_3 .

Також, ухвалою суду від 26.02.2026, як видно з протокола судового засідання, судом зобов`язано МОУ надати відомості, чи наявні довірені особи військовослужбовця ОСОБА_3 та чи виплачується допомога членам сім?ї загиблого.

Позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов у визначений стороною позивача спосіб. Позивачка пояснила, що дійсно була на 11 років старше за ОСОБА_7 , вони познайомились у 2019 році в кафе, жили на одній вулиці. Під час спільного проживання позивачка захворіла, їй робили операцію, певний час вона не могла ходити, ОСОБА_7 опікувався нею. Позивачка наголосила, що вони із ОСОБА_3 планували одружитись, але не встигли, як не встигли й придбати обручки, хоча ОСОБА_7 й пропонував обирати їх. Позивачка стверджує, що перебувала на утриманні ОСОБА_7 , адже тривалий час не працювала, з 2010 року має інвалідність.

Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в письмових поясненнях.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа ОСОБА_2 заяв та клопотань до матеріалів справи не скеровували, про причини неявки суд в належний спосіб не повідомили, заяв по суті справи (відзиву та пояснень) не подали, проте це є правом відповідача та третьої особи відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України.

Враховуючи приписи ч.2 ст.280 ЦПК України, подання відповідачем-2 (ГУ ПФУ в Запорізькій області) відзиву, судом не встановлено підстав для розгляду справи в заочному порядку, проте визнано за можливе провести з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами за вказаної явки сторони позивача та третьої особи (представника МОУ).

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Підстав для відкладення судового засідання та/або його перенесення, оголошення перерви судом не встановлено, із врахуванням приписів ст.223, 240 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача-2 та письмові пояснення третьої особи-1, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення позивачки, представника третьої особи-1 та здійснивши допит свідків з боку позивача, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з матеріалами цивільної справи 06.05.2024 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя у цивільній справі №336/2233/24, пр.2-о/336/147/2024 постановлено ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ГУ ПФУ в Запорізькій області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без реєстрації шлюбу, поданої в порядку окремого провадження, без розгляду відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України. Ухвала суду набрала законної сили 22.05.2024.

Також, згідно з рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №2о-73/2007 від 23.03.2007 за заявою ОСОБА_9 , яку судом задоволено, визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутнім. Дати набрання даним рішенням законної сили в ЄДРСР не вказано. Як видно зі змісту ухвали, визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім необхідно заявниці для отримання допомоги на дитину, при цьому, від сплати аліментів він ухилявся, оголошувався у розшук. Даних про скасування рішення у справі немає. Разом з цим, вказаний статус ОСОБА_3 спростовується в повному обсязі іншими дослідженими доказами.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до даних паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 12.12.1995 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.1995. Шлюб, в якому перебувала ОСОБА_1 , з ОСОБА_10 , розірваний 18.07.2014, що також видно з даних паспорта у графі «сімейний стан». На користь доводів сторони позивача щодо розірвання шлюбу, в якому перебувала ОСОБА_1 , судом досліджено й копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.07.2014, актовий запис №98, що відповідає даним паспорта.

За даними копії виписки КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР із медичної карти стаціонарного хворого №1529 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.01.2020 по 07.02.2020 із діагнозом прогресуюча стенокардія, коронаросклероз, ЧШВ, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет. Згідно з копією довідки до акта огляду МСЕК АВ №0547776, за результатами повторного огляду ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи безстроково, за загальним захворюванням, їй протипоказана фізичне та нервово-психологічне навантаження. Довідка датована 12.10.2015.

Згідно з даними паспорта громадянина України НОМЕР_4 , виданого 05.12.1996 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_2 з 30.04.1998. У графі «особливі відмітки» міститься запис про доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Судом також досліджено витребуваний відповідно до ухвали суду актовий запис про народження ОСОБА_6 . За даними Департаменту адміністративних послуг від 16.12.2024 на виконання ухвали суду від 06.12.2024, зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою та період проживання до настання смерті підтверджено.

За даними актового запису про народження №2145 від 28.09.1976 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказаної особи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Згідно з актовим записом про смерть №11374 від 18.12.2005, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Дані про смерть батька ОСОБА_3 у справі відсутні, на користь даної обставини свідчать лише покази свідка, що відображені далі по тексту рішення.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 19.06.2008, 19.06.2008 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , актовий запис №156 від 19.06.2008.

Крім того, як видно з відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) від 06.01.2025, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по м.Запоріжжю та Запорізькій області актових записів про шлюб з 01.04.2019 по 14.04.2023 як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , не виявлено.

Згідно з даними засвідченої копії свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 17.04.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Херсон Херсонської області. Причина смерті встановлена з довідки про причину смерті №386 від 14.04.2023. За даними витягу з наказу №111 від 21.04.2023 командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 командира бойової машини командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти даної частини виключено зі списків військової частини у зв?язку із загибеллю (смертю).

За даними актового запису про смерть №784 від 17.04.2023, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 видано ОСОБА_1 , яка звернулась до відділу РАЦС задля здійснення даного актового запису та, відповідно, державної реєстрації смерті вказаної особи.

Повідомлення про загибель військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання у Херсонській області на острові Круглик за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_14 , начальника відділу за №1982 14.04.2023 скеровано позивачці ОСОБА_1 , копія повідомлення досліджена судом. У повідомленні значиться, що ОСОБА_3 є цивільним чоловіком ОСОБА_1 .

За даними свідоцтва про поховання № НОМЕР_7 СКП «Запорізька ритуальна служба», воно видано ОСОБА_1 на підтвердження поховання ОСОБА_3 18.04.2023 на кладовищі «Капустяне». Також судом досліджено замовлення ОСОБА_1 до договору від 12.03.2024 на виготовлення пам?ятника « ОСОБА_12 », який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата народження особи, прізвище якої зазначено із опискою в одній літері, відповідає даті народження ОСОБА_3 .

У акті наявності власних речей, цінностей і особистих документів загиблого (померлого) військовослужбовця, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 14.04.2023, комісією здійснено опис речей ОСОБА_3 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_15 , особистий номер НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , у відповідній графі П.І.Б. близького родича, зокрема, дружини міститься запис про ОСОБА_1 . Акт долучений у засвідченій копії.

Згідно з відомостями, наданими МОУ на виконання ухвали суду, ІНФОРМАЦІЯ_4 04.05.2026 повідомлено, що за наявною у центрі інформацією близькі родичі ОСОБА_3 донька ОСОБА_13 , 1998 р.н., колишні дружини ОСОБА_13 , 1976 р.н., ОСОБА_13 , 1977 р.н. До відповіді додано копію облікової картки військовослужбовця із вказаними відомостями.

Також, за відомостями Головного управління соціальної підтримки МОУ на запит МОУ, надісланими 16.03.2026, документи для призначення членам сім?ї або іншим особам у зв?язку зі смертю ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги станом на 16.03.2026 не надходили, рішення не приймались.

За даними акта ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» від 20.04.2023, проведено опитування сусідів ОСОБА_1 , яка мешкає по АДРЕСА_1 , зі слів яких встановлено, що ОСОБА_3 мешкав за вказаною адресою з квітня 2019 року разом з ОСОБА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд не приймає даний доказ як такий, що суперечить критерію достовірності.

Суддя зауважує, що підтвердженням факту проживання має бути довідка, видана органом місцевого самоврядування або через центр надання адміністративних послуг за місцем проживання позивачки в разі декларування місця проживання ОСОБА_3 . Так, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради 27.03.2024 за №88 затверджено Порядок складання актів та видачі довідок щодо проживання / не проживання громадян на території м.Запоріжжя. Згідно з п. 1.5 Порядку орган, що уповноважений складати акт по фактичне місце проживання / не проживання особи та довідку про фактичне місце проживання / не проживання особи є районні адміністрації Запорізької міської ради. При цьому, додана до позовної заяви довідка про склад сім`ї (акт) не містить відомостей, чи уповноважений представник керуючої компанії встановлювати факти проживання осіб чи складати відповідні акти.

Згідно з інформаційними довідками П?ятої запорізької державної нотаріальної контори на виконання ухвали суду від 06.12.2024, від 17.12.2024, - заповіти на випадок смерті від імені ОСОБА_3 не посвідчувались, спадкові договори не укладені, спадкова справа не заведена.

Платіжні документи, зокрема, квитанції (чеки), акти виконаних робіт із зазначенням П.І.Б. Пилипак І.М. як пацієнта, що долучені стороною позивача, суд також не може визнати достовірними доказами, позаяк у них відсутні дані покупця або платника.

Тотожних висновків суд дійшов на підставі дослідження доказів щодо придбання меблів, будівельних матеріалів, позаяк з них неможливо встановити адреси об?єкта для їх застосування, облаштування й встановлення.

Дійсно, за даними товарного чека про придбання матраца видно адресу платника, що відповідає адресі реєстрації позивачка, проте дані платника, або за чий кошт здійснено сплати встановити не видається за можливе.

Разом з цим з виписки АТ КБ «Приватбанк» дійсно видається за можливе встановити перерахування ОСОБА_3 на картковий рахунок ОСОБА_1 значних сум грошових коштів, зокрема, у десятках тисяч гривень, є визначальним, що перекази здійснювались систематично, в період з 19.05.2022 по 24.03.2023.

Розмір пенсійних виплат, які отримувала ОСОБА_1 станом на 2023 рік, дорівнює 2 093 гривень на місяць. Розмір цих виплат також підтверджений за даними довідок від 22.02.2024, 03.12.2025 Шевченківського управління ПФУ ГУ ПФУ в Запорізькій області, досліджених судом.

Так, за період з січня 2019 року по квітень 2023 року розмір пенсійних виплат позивачки становить від 1 497,00 гривень, поступово збільшувався до 2 544,44 гривень. Також на картковий рахунок позивачки періодично зараховувались виплати за програмою «єПідтримка».

З фотознімків, долучених до справи, суд не може встановити ані дат їх здійснення, ані осіб, які на них зображені, окрім позивачки, відповідно, дані докази не відповідають вимогам належності та достовірності.

Так, відповідно до приписів ч.1,2 ст.77, ч.1 ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_14 від 09.08.2023 на заяву ОСОБА_1 , особова справа на військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив військову службу за мобілізацією з 15.03.2022, не оформлювалась.

Свідок ОСОБА_14 , допитаний судом 17.06.2026, показав, що підтримував дружні відносини із родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , був знайомий із позивачкою саме через ОСОБА_3 , з яким знайомий з 2016-2017 року. Вони разом із ОСОБА_7 займались будівельними роботами в період 2018-2020 років. При цьому, свідок мешкає у сусідньому будинку АДРЕСА_3 . Так, свідок пояснив, що у 2019 році вказані особи вже мешкали разом у квартирі ОСОБА_1 . В цій квартирі, в якій мешкав ОСОБА_3 , свідок також робив ремонтні роботи ( АДРЕСА_4 ). Свідку відомо про придбання необхідних речей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час спільного проживання, зокрема, пральної машини, телевізора (вже під час проходження ОСОБА_3 військової служби), крім того, свідок збирав придбаний ними диван. Також свідкові відомо, що ОСОБА_1 після початку повномасштабного вторгнення за станом здоров?я не працювала. Під час проходження військової служби ОСОБА_7 бував у відпустках на декілька днів, по 2-3 дні, проводив їх вдома із ОСОБА_1 , зокрема, був на дні народження сина свідка разом із позивачкою. Також, як засвідчив ОСОБА_14 , його родина разом із родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зустрічали свята, зокрема, Новий рік з 2019 на 2020 роки, де вони були як пара. Свідкові відомо, що ОСОБА_3 забезпечував позивачку, навіть, коли вона ще працювала.

Свідок ОСОБА_15 , допитана судом 27.04.2026, показала суду, що батько ОСОБА_3 є її хрещеним, ОСОБА_1 вона вважає невісткою. ОСОБА_7 свідок знає з народження, вони спілкувались родинами, навіть після смерті батька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Свідкові відомо, що із ОСОБА_1 , наскільки вона пам`ятає, ОСОБА_3 знайомий з 2019-2020 року, в цей час вони вже й жили разом. ОСОБА_7 казав ОСОБА_15 , щоб свідок готувалась до його весілля із ОСОБА_16 , це було у жовтні 2022 року. Так, орієнтовно у березні 2023 року він планував відпустку щоб зареєструвати шлюб із ОСОБА_1 . Свідок повідомила, що, наскільки їй відомо, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 мешкали у позивачки. В гостях у ОСОБА_16 та ОСОБА_7 свідок не була. ОСОБА_7 завжди натхненно розповідав про ОСОБА_16 . Свідок мешкає на Правому березі м.Запоріжжя, тому із ОСОБА_7 та ОСОБА_16 вони зустрічались на «нейтральній території» на зупинці «Універмаг «Україна». Фінансові питання ОСОБА_7 та ОСОБА_16 зі свідком не обговорювали, проте їй відомо, що вони спільно робили ремонт, мали спільний бюджет, оскільки свідок знає підхід та відношення ОСОБА_7 до питання забезпечення родини, а також він був закоханий у ОСОБА_16 . Батьків ОСОБА_3 , як показала свідок, немає в живих.

Свідок ОСОБА_17 , допитана судом 17.06.2026, показала, що позивачка є її матір?ю. Із ОСОБА_3 вона була добре знайома, позаяк він проживав із ОСОБА_1 з 2019 року однією сім?єю, утримував матір, оскільки вона є інвалідом, зокрема, сплачував комунальні послуги, вдягав її, робив за місцем спільного проживання ремонт. Коли позивачка була разом (за життя) із ОСОБА_3 вона навіть не допомагала їй. Під час військової служби ОСОБА_3 перераховував кошти матері для спільних потреб. ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_3 коли він загинув, на заощаджені кошти замовила йому пам`ятник. Свідок наголосила, що у матері також постійно у володінні була платіжна картка ОСОБА_3 , а він користувався застосунком банку для здійснення платежів. Свідкові це відомо, оскільки за потреби матір передавала їй картку, для допомоги у придбанні необхідного.

Свідок ОСОБА_18 , допитана судом 27.04.2026, показала, що ОСОБА_1 є її знайомою, при цьому, вона підтримувала дружні відносини із нею та ОСОБА_3 , який мешкав у ОСОБА_16 з 2020-2021 року. Вони познайомились із ОСОБА_7 у 2019 році, оскільки свідок мешкала неподалік, пізніше, безвідносно до ОСОБА_7 , свідок познайомилась у лікарні із ОСОБА_1 . Про фінансовий бік спільного проживання вказаних осіб свідкові нічого не відомо. У березні 2023 року, до загибелі, ОСОБА_3 казав свідкові, що вони із ОСОБА_1 планують обирати обручки, а також вони мали намір розписатись після війни. Разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідок була у спільних кумів, в гостях вдома у них не була. Свідок наголошує, що ОСОБА_7 дуже гарно та тепло ставився до ОСОБА_16 , вони завжди були разом, не розлучались, свідок їх завжди бачила парою, коли зустрічала, навіть під час проходження ОСОБА_7 військової служби. Оскільки адреса проживання свідка розташована поряд із родиною ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , свідок бачила, як вони спільно робили ремонт, обирали меблі тощо. У 2021-2022 році ОСОБА_16 захворіла, після чого їй заборонили працювати, про що свідкові було відомо зі слів ОСОБА_16 , позаяк вони разом йшли з лікарні.

Свідок ОСОБА_19 , допитана судом 17.06.2026, показала, що є подружкою ОСОБА_1 протягом 20-25 років, мешкає у квартирі АДРЕСА_5 , тобто, є і сусідкою позивачки. ОСОБА_7 , з яким мешкала ОСОБА_1 свідок також знала через неї, прізвище чоловіка не пам?ятає. ОСОБА_7 та ОСОБА_16 познайомились у 2019 році, з цього часу були разом, мешкали однією сім?єю. Він після одного зі свят прийшов до неї з речами, після чого вони стали мешкати разом. Свідок часто відвідувала родину ОСОБА_16 та ОСОБА_7 за місцем їх проживання, бачила, що вони разом зробили ремонт в спальній кімнаті, придбали пральну машинку, 2 телевізори. Свідок наголосила також, що у ОСОБА_1 у користуванні була платіжна картка ОСОБА_3 , а коли він був вдома, - вони разом робили придбання для їх спільних потреб. Вони також хотіли офіційно оформити свої відносини, але не встигли. Свідок була на похороні ОСОБА_7 , також їй відомо про те, що ОСОБА_1 опікувалась встановленням пам?ятника ОСОБА_7 на місці поховання. Із донькою, наскільки відомо свідкові, ОСОБА_7 не спілкувався протягом тривалого часу.

Від допиту свідка ОСОБА_20 сторона позивача відмовилась, що є її правом, відмова прийнята судом. Інші докази у справі відсутні.

Частково задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ч.9,10 ст.7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За приписами ч.1,2 ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення.

Відповідно до ч.2,4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До особистих немайнових прав відноситься, зокрема, право на вільний вибір місця проживання (ст.270 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.310 ЦК України фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Крім того, згідно з ч.2 ст.21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Ч.5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Ч.1 ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на день загибелі ОСОБА_3 ) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:

- батьки,

- один із подружжя, який не одружився вдруге,

- діти, які не досягли повноліття,

- утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців.

Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги, а також особи, які спільно проживали, але не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

Так, ст.31 вказаного Закону визначено (станом на день загибелі вказаної особи), що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Ч.1,2 ст.30 Закону також унормовано, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

У пункті 10 Порядку, затвердженому постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 («Про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві») визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.

Враховуючи вищенаведені приписи, у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються, зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Отже, як Порядком № 975, так і Порядком № 3-1 передбачено подання особою, яка перебувала на утриманні, відповідного судового рішення про встановлення цього юридичного факту.

При розгляді справи суд виходить з того, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу за загальним правилом є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У п.101, 102, 104, 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), визначено, що отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ), призначення пенсії (стаття 30 Закону № 2262-ХІІ) тощо). Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.

Суд зауважує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України суд також враховує низку правових висновків, здійснених Верховним Судом у цивільних справах даної категорії.

Так, юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17). Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду №490/4949/17 від 12.12.2019).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №466/3769/16 показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Верховний Суд також вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).

Крім того, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На вищевказаному наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

У пункті 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) закріплено, що:

встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;

для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками №№ 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Суд також наголошує, що застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не може вважатися дискримінаційним, так як судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 9901/468/21 (провадження № 11-178заі24).

Таким чином, сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_3 стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки немає достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

З урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

При цьому, спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року).

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про те, що, як час знайомства позивачки із ОСОБА_3 , так і час початку спільного проживання однією сім?єю не є доведеними в конкретно визначений період 2019 року, зокрема, з квітня 2019 року, як стверджує позивачка.

Поряд з цим суд дійшов висновку про те, що проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2020 календарного року є доведеним, що підтверджено показами свідків, зокрема, які мали родинні, дружні та приятельські, добросусідські стосунки як із позивачкою, так і з загиблим військовослужбовцем.

Свідки підтвердили ведення вказаними особами спільного побуту, періодичне придбання побутової техніки, здійснення ремонту квартири, в якій зареєстрована позивачка та в якій спільно мешкала із ОСОБА_3 , зокрема, під час несення військовослужбовцем військової служби.

Суд наголошує, що обсяг доказів, які можуть бути подані позивачкою на користь наявності взаємних прав та обов?язків подружжя в період проходження військової служби ОСОБА_3 є, вочевидь, обмеженим, адже періоди перебування у відпустках військовослужбовців в умовах воєнного стану є незначними. Проте це не свідчить про відсутність спільного побуту в час, коли військовослужбовець не виконує обов?язків військової служби.

В даному випадку суд не встановив підстав для захисту прав позивачки саме у спосіб ухвалення рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім?єю з квітня 2019 року до дня його загибелі, та віднесення його до членів сім?ї ОСОБА_1 .

Натомість доведеність факту спільного проживання вказаних осіб без реєстрації шлюбу в період з 2020 року по квітень 2023 року свідчить на користь наявності у суду підстав для визнання факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 . На користь даного факту свідчать доведеність показами двох свідків перебування у розпорядженні ОСОБА_1 платіжної картки ОСОБА_3 , якою вона користувалась для власних потреб, дані виписки АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.04.2022 по 01.04.2023, дослідженої судом на користь того, що кошти, які перераховувались ОСОБА_3 дійсно були постійним і основним джерелом засобів до існування позивачки. Суд враховує вкрай незначний розмір пенсійних виплат позивачки, яка має статус особи з інвалідністю ІІІ групи безстроково. Дані виплати вочевидь не можуть покривати звичайних потреб людини.

При цьому, з урахуванням наведених судом у рішенні нормативних приписів, саме перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , як члена сім`ї, тобто, особи, з якою вони спільно проживали, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, породжуватиме для неї юридичні наслідки, від встановлення яких залежить виникнення у неї права: 1) на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», 2) на утримання пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 породить для неї чітко визначені юридичні наслідки.

Окремо суд наголошує, що факт перебування військовослужбовця ОСОБА_3 на військовій службі з 15.03.2022, під час воєнного стану не потребує додаткового встановлення судом, позаяк не є предметом розгляду, належним чином підтверджений.

Крім того, даний факт мав свій безпосередній вплив на характер відносин вказаних осіб, адже особливості виконання військових обов?язків та перебування під час їх виконання ОСОБА_3 в районі ведення бойових дій, зокрема, на території Херсонської області, не дозволяє заявниці надати інші докази спільних проживання, побуту, наявності взаємних прав та обов?язків.

Разом з цим, як наявність спільного бюджету, так і інших рис, притаманних подружжю, теплих стосунків, що мали характер родинних, не викликають у суду розумних сумнівів із врахуванням показів свідків, які засвідчили й намір зареєструвати шлюб вказаними особами.

Окремо суд враховує доведеність тих обставин, що саме позивачці згідно з дослідженим судом актом передані особисті речі ОСОБА_3 після його загибелі, також є підтвердженим, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (та здійснено актовий запис про його смерть) й свідоцтво про його поховання. Крім того, знайшло своє підтвердження, що витрати на виготовлення пам?ятника, встановленого на місці поховання ОСОБА_3 , несла саме позивачка.

За нормою ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що вимоги заявниці підлягають частковому задоволенню, враховуючи наведені висновки суду, у спосіб встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з квітня 2022 року по день настання його смерті (загибелі).

При цьому, враховуючи юридичні насідки та пов?язані із виконанням даного рішення суду обов?язки обох відповідачів, за умови дотримання позивачкою порядку звернення із відповідними заявами задля отримання одноразової грошової допомоги та пенсії у зв?язку із втратою годувальника, на виконання ч.1 ст.266 ЦПК України, суд зазначає, що рішення в рівних частинах стосується кожного з відповідачів відповідно до визначених законодавством повноважень. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, оскільки необхідність звернення до суду із даним позовом не пов?язано із протиправними або необґрунтованими діями, бездіяльністю відповідачів, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 у сумі 1 211,20 гривень, суд залишає за позивачкою.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 49, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-266, 272-273, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, факту перебування на утриманні, - задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , в період з квітня 2022 року по день його загибелі, - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 1 211,20 гривень, - залишити за позивачкою.

Реквізити сторін та третіх осіб:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 ;

Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158Б;

Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу..

Рішення суду складено та підписано 30.06.2026 (з урахуванням часу перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні).

Суддя Л. А. Вайнраух