Ухвала суду № 138135220, 10.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.07.2026

Справа № 335/5015/26

Провадження № 2/334/4092/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ухвали Вознесенівського районного суду Запорізької області №335/5015/26 від 14 травня 2026 року про передачу справи для розгляду за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2026 року визначено головуючого суддю Ісакова Д.О.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивачем до позовної заяви долучена копія платіжної інструкції банку №2225622639 від 28 листопада 2025 року про сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень, проте вказана квитанція вже врахована та приєднана до іншої обліково-статистичної картки №335/126/26, яка ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 04 лютого 2026 року була повернута позивачу.

При цьому судовий збір, сплачений за подання вказаної позовної заяви, був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу у встановленому законом порядку не повертався. Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, позивач, подаючи повторно позовну заяву, повинен сплати судовий збір за її розгляд і не може використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до іншої позовної заяви, яку суд повернув. Чинні положення законодавства, які врегульовують питання сплати судового збору, не обмежують і не порушують прав позивача у зв`язку з наявним обов`язком нести додаткові майнові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була повернута.

Таким чином, вказана квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у цій справі, оскільки судовий збір за ними сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01 січня 2026 року за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судовий збір за подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 54904,25 гривень, з урахуванням коефіцієнту 0,8 становить 2662,40 гривень.

Вказані недоліки позовної заяви перешкоджають прийняттю судом рішення про відкриття провадження у справі.

Отже, позивачу/представнику позивача необхідно усунути вказані недоліки, а саме долучити до матеріалів справи документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі на розрахунковий рахунок отримувача №UА828999980313131206000008512, отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Дніпров/22030101, код отримувача: ЄДРПОУ 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: пункт з таблиці ставок судового збору, 101, ІПН, судовий збір (Державна судова адміністрація 50), за позовом П.І.Б., Дніпровський районний суд м.Запоріжжя.

Ухвалою судді №335/5015/26 від 12 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу/представнику позивача надано строк для усунення недоліків.

Позивачу/представнику позивача було запропоновано усунути вказані недоліки, а саме долучити до матеріалів справи документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі.

16.06.2026 року та 30.06.2026 року позивач/представник позивача отримав вищевказану ухвалу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Недоліки зазначені в ухвалі позивачем не усунені.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У зв`язку з тим, що представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі суду у встановлений строк не усунені позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Суддя вважає необхідним роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись статтями: 185, 258-261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу/представнику позивача, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ісаков Д.О.