Рішення № 138135215, 07.07.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер№ 333/10955/25

Провадження № 2/333/1310/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Каут Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 72345746 від 11.12.2022 у розмірі 44 640,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав своєчасно як первісному кредитору так і позивачу, до якого перейшли права вимоги за договорами факторингу, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, тобто не виконав зобов`язання належним чином.

09.12.2025 представник відповідача адвокат Сімонець Євгенія Олександрівна надала до суду відзив, в якому виклала заперечення проти позову, просила відмовити у стягненні заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 640,00 грн. та стягнути залишок заборгованості по тілу кредиту та відсоткам в межах строку кредитування в розмірі 6 870,00 грн. В обґрунтування зазначила, що умовами договору позики № 72345746 від 11.12.2022 було чітко визначено строк кредитування в межах 30 днів, однак відповідно до позову нарахування відсотків здійснювалося по 06.07.2023, вважає, що таке нарахування відсотків є безпідставним з огляду на те, що відповідачем не підписувалось жодних додаткових угод з метою здійснення пролонгації. Також зазначила, що відповідач здійснювала погашення заборгованості в загальному розмірі 7 830,00 грн., проте зазначені оплати не є пролонгацією, оскільки не є умовою для продовження строку кредитування (а.с.55-58).

15.12.2025 представник позивача - Білотіл Ангеліна Григорівна надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що сторони кредитного договору погодили можливість нараховувати проценти за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною) протягом 90 днів починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання. Вважає, що нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом тому просила задовольнити позов у повному обсязі (а.с.60-63).

Ухвалою суду від 21.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, що було призначене на 18.12.2025, яке неодноразово відкладалось через неявку учасників справи, неможливість розгляду справи за наявними матеріалами та з інших причин.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представники позивача і відповідача надали заяви про розгляд справи без їх участі. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

11.12.2022 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72345746, акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора "tG7KAFLz67". Відповідно до якого, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1) (а.с.5-6).

Умовами укладеного договору визначено розмір позики, дата повернення позики, умови і порядок надання кредитором грошових коштів у позику, права та обов`язки сторін, строк дії договору, відсоткові ставки за користування позикою, та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов договору, а саме надання позичальнику позики в сумі 12 000,00 грн. на строк 30 днів, дата повернення позики 10.01.2023, зі сплатою зниженої процентної ставки 0,75% за один день користування позикою (за період з 11.12.2022 по 10.01.2023), фіксованої відсоткової ставки 2,5 % за один день користування позикою, та відсоткової ставки 2,70 % за понадстрокове користування позикою за день (п.2). Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.4).

Виконання кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" обов`язку щодо надання позичальнику грошових коштів підтверджується довідкою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінекспрес" Вих. № КД-000062807/ТНПП від 15.10.2025, згідно якої 11.12.2022 на банківську карту отримувача Ритченко Наталі № НОМЕР_1 , яка була зазначена позичальником в договорі на отримання кредиту, було перераховано суму у розмірі 12 000,00 грн. (а.с.8).

14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає (відступає) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату, а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і Боржниками (а.с.9-11).

28.07.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до п.1.3. Договору (а.с.12).

13.06.2022 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ " Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в новій редакції (а.с.13).

23.08.2023 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ " Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено додаткову угоду № 10 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якої сторони погодили загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників (а.с.14).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" є правонаступником у зобов`язанні, що виникло за кредитним договором № 72345746 від 11.12.2022, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , в обсязі набутих прав.

Як вбачається з реєстру боржників № 9 від 23.08.2023 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 у розмірі 44 640,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 12 000,00 грн. та сума заборгованості за відсотками 32 640,00 грн. (а.с.17).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 23.08.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором позики № 72345746 від 11.12.2022 у розмірі 44 640,00 грн., яка складається з сум: заборгованості за основною сумою боргу 12 000,00 грн., заборгованості за відсотками 32 640,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача (а.с.18-21).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною шостою цієї статті, зокрема передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З огляду на вказане, відповідачем був укладений зазначений електронний договір шляхом надсилання повідомлення з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом другим цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі (ст.1056-1 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст.1050 ЦК України).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено висновок, що боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких відсотки за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 16 ЦК України та частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 72345746 від 11.12.2022 нараховувалась первісним кредитором з 11.12.2022 до 06.07.2023, при цьому за вказаним договором, строк кредитування становить 30 днів, тобто з 11.12.2022 по 10.01.2023 із застосуванням процентної ставки 0,75% за день.

Пунктом 6 кредитного договору № 72345746 від 11.12.2022 передбачено, що позивальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.

Проте, доказів укладення додаткової угоди представником позивача щодо продовження строку кредитування до суду не надано, що свідчить про відсутність підстав для автоматичної пролонгації кредитного договору.

Таким чином, нарахування позикодавцем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики № 72345746 від 11.12.2022, тобто після 10.01.2023 є безпідставним. За умовами вказаного договору відповідачу підлягають нарахуванню відсотки за користування кредитом у розмірі 2 700,00 грн.(12000,00*0,75%*30).

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідачка здійснювала погашення заборгованості в загальному розмірі 7 830,00 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу в повному обсязі, грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики, згідно з умовами договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором, який відповідачем не спростовується, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" щодо стягнення заборгованості за договором позики № 72345746 від 11.12.2022 є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 6 870 грн. (12000 (тіло кредиту) + 2700 (відсотки) 7830(сплачений борг).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 466,00 грн. (6870,00 грн. х 3 028,00 грн. / 44 640,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 211 ч. 3, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 525-526, 530, 611-612, 623, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором № 72345746 від 11.12.2022 у розмірі 6 870,00 грн., а також судові витрати в сумі 466,00 грн., а всього 7 336 (сім тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя В.М. Ходько