Рішення № 138135167, 10.07.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/2418/26

Провадження № 2/317/1500/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ботушанської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджує, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину після смерті батька, звернувся з відповідною заявою до Запорізької районної державної нотаріальної контори.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.

Просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

01.05.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 28.05.2026, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано спадкову справу.

26.05.2026 на виконання ухвали суду з Запорізької районної держаної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи відносно ОСОБА_2

28.05.2026, у зв`язку з неявкою відповідача, підготовче судове засідання відкладено на 23.06.2026.

23.06.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.07.2026.

03.07.2026 у зв`язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 10.07.2026 о 09 год. 30 хв

10.07.2026 позивач та його представник до суду не з`явились, представник позивача адвокат Заярна М.А. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначила, що позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

10.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився позивач ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_2 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.12.2017 Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с.6).

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкової справи № 07/2018, відкритої 12.01.2018 Запорізькою районною державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом прийняв його син ОСОБА_1 , звернувшись з відповідною заявою від 12.01.2018 до нотаріальної контори у встановлений законом строк. (а.с.40). Крім того матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_3 про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 (а.с. 48 зв. сторона).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, відкриту після смерті батька ОСОБА_2 .

Постановою № 488/02-31 від 10.04.2026 про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 батька ОСОБА_1 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.54).

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 р. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках є діти, батьки, чоловік (дружина) померлого.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З листа про надання інформації №3651від 27.03.2026, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи не містяться (а.с.50)

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно, слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент виникнення правовідносин.

З наявних в матеріалах справи копій переселенського квитка № НОМЕР_3 (а.с. 10), акту від 25.12.1983 (а.с. 11) та довідки (а.с. 12) вбачається що, ОСОБА_2 отримав житловий будинок АДРЕСА_1 в 1983 році в порядку, встановленому чинним на той час законодавством.

Фактичною підставою для отримання ОСОБА_2 зазначеного будинку було його переселення з Пермської області на постійне проживання в с-ще. Відрадне Запорізького району Запорізької області, що підтверджується відповідним актом (а.с. 11).

На підставі наданого ОСОБА_2 переселенського квитка серія НОМЕР_4 від 26.08.1983, виданого відповідним відділом облвиконкому по використанню трудових ресурсів, були посвідчені пільги ОСОБА_2 по переселенню, встановленні Урядом. Такі пільги на той час, окрім інших, полягали в наступному.

Відповідно до постанови Ради Міністрів України СРСР від 31.05.1973 року №364 житлові будинки з надвірними господарськими спорудами переходили у власність переселенців з моменту передання цього майна, що підтверджувалось Актами.

Відповідно до Акту від 25.12.1983 ОСОБА_2 комісійно: директором птахофабрики «Відрадненська» та головою Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області був переданий житловий будинок в АДРЕСА_1 .

За постановою Ради Міністрів УРСР від 30.08.1973 року №400 «Про пільги по переселенню» майно, яке передається переселенцю, переходить в особисту власність переселенців після погашення ними своєї частки кредиту.

Відповідно довідки, виданої ОСОБА_2 17.02.1999 підтверджується той факт, що «судда» ( кредит) за будинок в сумі 2300 рублів сплачена ним повністю .

Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року, затвердженої Міністерством комунального господарства Української СРСР 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власність юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056 та діючих на час виникнення правовідносин виникнення права власності на житлові будинку у сільській місцевості не було пов`язане з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 за життя набув право власності на спірний будинок та на час його смерті зазначений будинок належав до спадкового майна.

Відповідно до технічного паспорту від 25.03.2026, складеного ФОП ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А» (рік побудови 1982), загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м, службова прибудова літ. «а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «в», погріб з шийкою літ. «пг», вбиральня літ. «У», паркан №1, ворота №2 ( а.с.14-118).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 , ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на наведене, враховуючи те, що судом встановлено право позивача ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на спадщину, відкриту після смерті батька ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та неможливість оформити це право у відповідності до чинного законодавства у нотаріальному порядку через відсутність у нього відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, оскільки позивач у позовній заяві не заявляв відповідних вимог.

На підставі викладеного, керуючись , ст.ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м, службова прибудова літ. «а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «в», погріб з шийкою літ. «пг», вбиральня літ. «У», паркан №1, ворота №2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Заярна М.А., РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: 69089, м. Запоріжжя. вул. Абрагама Коопа, 6.

Відповідач: територіальна громада в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, код у ЄДРПОУ 26013402, адреса: 70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1

Суддя А.В. Качан